Ухвала суду № 37470795, 25.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4366/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Мирончука Ю.Г.

представника відповідача: Волчецького І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергомонтаж" до Славутська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергомонтаж" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Нетішинського відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергомонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №45/22/35642925 від 9 серпня 2013 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог: пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.6 ст.44, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.150.1 ст.150 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 612041 грн.; пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 529705 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001092201 від 02.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 662131,25 грн. та податкове повідомлення рішення 0001102201 від 02.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 627138 грн.

Не погодившись із вказаними рішенням позивач оскаржив їх адміністративному порядку до Головного управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області. За результатами розгляду скарги Головне управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області прийняло рішення №5946/10/22-01-10-03-14 від 11.10.2013 року, яким: залишено без змін податкове повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції №000109220 від 07.12.2013 року, а скаргу в цій частині без задоволення та частково скасовано податкове повідомлення-рішення Нетішинського відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції №0001102201 від 02.09.2013 року в сумі 6098 грн. грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток та в сумі 1524 грн. штрафної фінансової санкції.

З урахуванням рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області №5946/10/22-01-10-03-14 від 11.10.2013 року 29 жовтня 2013 року Нетішинським відділення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції винесене податкове повідомлення-рішення №0001102201, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 619560 грн. з яких: за основним платежем - 605943 грн. та за штрафними санкціями - 13573 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Укренергомонтаж", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу підтвердились тільки в частині заниження доходів внаслідок невключення до їх складу безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ "ВКФ Сервіс-Метал-Центр" в розмірі 8487,49 грн., а в іншій частині вони є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами господарських операцій із контрагентами ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Дельтасервіс", ТОВ "Ангестрем Континенталь", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", так як дані операції, на думку податкового органу, є безтоварними.

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із контрагентами ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Дельтасервіс", ТОВ "Ангестрем Континенталь", ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТОВ "Укренергомонтаж". Тобто, ці операції не мали реального характеру, а відбувалось лише їх документування.

Згідно ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Відповідач вказує, що вищевказані контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність, адже не мають відповідних засобів та ресурсів для здійснення такої діяльності.

Однак, посилання відповідача на неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій та порушення ними вимог законодавства під час підприємницької діяльності, колегією суддів не враховуються з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Крім того, відповідач вказує на фіктивність первинних документів, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, з огляду на протоколи допитів свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та висновок спеціаліста НДЕКЦ від 22.03.2012 року №157.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому слід враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Наприклад, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Крім того, частина 4 зазначеної статті КАС України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінюючи взаємовідносини позивача із вказаними контрагентами, суд виходить із того, що в межах дослідження питання про правомірність формування витрат та податкового кредиту варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

За таких обставин, покази ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не можуть бути достатніми та належними доказами, так як викладені в протоколі допиту свідка дані не спростовують у встановленому законом порядку докази, що наявні у матеріалах справи, крім того у висновку спеціаліста НДЕКЦ від 22.03.2012 року №157 зазначено, що підписи ймовірно, виконані другою особою.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області в особі Нетішинського відділення, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 березня 2014 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.