Постанова № 37468801, 03.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 р. Справа №805/1501/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Скріпніка А.І.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій Л.С.,

за участю представників:

позивача Євтухової Н.В. - згідно довіреності;

відповідача Мазалевської О.В. - згідно довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6 032,54 грн.,

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2014 року Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6 032,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачеві на підставі його заяви призначено допомогу по безробіттю з 17.12.2010 року. За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним Донецьким міським центром зайнятості встановлено, що ОСОБА_3 знаходилася за період з 03.01.2011 року по 31.01.2011 року, у трудових відношеннях із підприємством «ЦНЕОП ФПУ», у зв'язку з чим, на підставі частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», позивач просив суд стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, проти чого заперечував представник відповідача.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 грудня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до Донецького міського центру зайнятості із заявою про вирішення питання про працевлаштування та надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 7).

За результатами проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітному, було встановлено, що ОСОБА_3 працювала на підприємстві «ЦНЕОП ФПУ», тобто була працевлаштована та належала до зайнятого населення, що підтверджується, зокрема, договором підряду № б/н від 03.01.2011 року та актом виконаних робіт від 31.01.2011 року (а.с. 11-12).

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Також суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року N 803-XII «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 даного Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 1 Закону визначено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідач своєчасно не подав до центру зайнятості відомості про те, що протягом перебування на обліку як безробітний він був працевлаштованим та належав до зайнятого населення.

Внаслідок цього йому зайве сплачено допомогу по безробіттю з 03.01.2011 року по 12.09.2011 року в сумі 6 032,54 грн.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, суд зазначає, що названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року N 357, якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 13), позивачем відповідачу було направлено претензію № 08-09/1976 від 23.09.2013 року із пропозицією сплати зайвої сплаченої допомоги по безробіттю, проте борг на момент подання позовної заяви так і не був сплачений.

Статтею 39 Закону України від 2 березня 2000 року N 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Крім того, суд вважає доречним звернути увагу на той факт, що відповідно до ст. 4 Закону України, від 02.03.2000, № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на той факт, що хоча у договорі підряду № б/н від 03.01.2011 року було зазначено час дії з 03.01.2011 року по 31.01.2011 року, фактично винагороду у сумі 1174, 20 грн. ОСОБА_3 було отримано наприкінці 2010 року, оскільки, на переконання суду, вони є необґрунтованими та такими, що не мають відношення до предмету спору.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 6 032,54 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1) на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37176002002327, в ГУДКСУ Донецької області, ЄДРПОУ 25671511, МФО 834016) суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 6 032 (шість тисяч тридцять дві) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 03 березня 2014 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.