Рішення № 37468541, 27.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4622/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/196/14 Доповідач у 2 інстанції МатвієнкоКатегорія 56 27.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі: Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6; визнати частково незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 04 червня 2002 року №135/2 в частині перерозподілу ідеальних часток у сумісній власності на будинковолодіння на ім'я ОСОБА_2 на ? частину будинковолодіння замість 71/100 часток та видачі ОСОБА_2 замість дійсних правовстановлюючих документів свідоцтва про право приватної власності із зазначенням нових ідеальних часток кожному; визнати недійсним свідоцтво на право власності на житловий будинок від 26 червня 2002 року, видане на ім»я ОСОБА_2 виконавчим комітетом Боярської міської ради на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що на підставі договору дарування від 24 липня 1997 року її батьку ОСОБА_6 належала 71/100 частина житлового будинку по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько позивача ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилася спадщина на вищевказане майно, яку позивач прийняла шляхом подачі до нотаріальної контори 22 липня 2005 року заяви про прийняття спадщини. Відповідач ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги за законом, 22 липня 2005 року подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 на користь дочки померлого ОСОБА_1

У 2013 році позивач звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, однак постановою нотаріуса від 24.04.2013 року їй в цьому було відмовлено з підстав ненадання нею правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Під час розгляду справи в суді було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району від 04.06.2002 року за №135/2 про перерозподіл ідеальних часток за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було перерозподілено ідеальні частки у сумісній власності на будинковолодіння та оформлено на ОСОБА_2 1/2 частку будинковолодіння замість 71/100 часток, на ОСОБА_4 - 1/2 частку замість 29/100 часток.

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_2 26.06.2002 року отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок, відповідно до якого являється власником 1/2 частини спірного будинку.

Разом з тим вищевказані рішення виконавчого комітету від 04.06.2002 року та видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло повинні бути визнані недійсними, оскільки власником 1/2 частини будинку, оформленої на ім"я ОСОБА_2, з 18.02.2005 року є позивач ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_6, яка спадщину у вигляді належної йому частини будинку прийняла.

Враховуючи викладене, позивач просила суд ухвалити рішення про визнання частково недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району від 04.06.2002 року за №135/2 та виданого на його підставі 26.06.2002 року на ім»я ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок, а також визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку, як за спадкоємцем першої черги за законом, який спадщину прийняв у визначений законом спосіб.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позову.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №19/3 від 23 січня 1992 року затверджений акт державного приймання в експлуатацію житлового будинку та визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_2 (том 1, а.с.86).

24 липня 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування 71/100 частки вищевказаного будинку (том 1, а.с.44), в зв"язку з чим, на підставі норми ст. 128 ЦК України в редакції 1963 року, яка поширюється на дані правовідносини, власником даної частини будинку став ОСОБА_6

Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №135/2 від 04 червня 2002 року (том 1, а.с.120-121) перерозподілено ідеальні частки у сумісній власності на будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1, та оформлено на ім»я ОСОБА_2 1/2 частку будинковолодіння замість 71/100 частки, на ім»я ОСОБА_4 - 1/2 частку замість 29/100 часток.

26 червня 2002 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області на підставі рішення виконкому Боярської міської ради від 04 червня 2002 року за №135/2 видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 (том 1, а.с.123).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилася спадщина у вигляді належної йому частини будинку АДРЕСА_1, яку прийняла його дочка ОСОБА_1, позивач по справі, подавши до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини (том 1, а.с.19).

Інший спадкоємець за законом першої черги - ОСОБА_2, мати померлого ОСОБА_6, протягом встановленого законом для прийняття спадщини шестимісячного строку подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (том 1, а.с.18 об.)

Разом з тим у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу нотаріусом було відмовлено в зв»язку з ненаданням нею правовстановлюючих документів, в зв»язку з чим позивач і звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку позовної давності та відсутності доказів поважності причин його пропуску для поновлення строку, однак з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємець ОСОБА_1 у встановлений ст. 1270 ЦК України строк вчинила дії, що свідчать про прийняття нею спадщини після померлого ОСОБА_6, подавши до нотаріальної контори 22 липня 2005 року заяву про прийняття спадщини (том 1, а.с.19), тому на підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина після померлого ОСОБА_6 належить їй з дня відкриття спадщини - 18 лютого 2005 року. При цьому отримання свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, а не його обов»язком.

Постановою від 24.04.2013 року ОСОБА_1 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв»язку з ненаданням спадкоємцем правовстановлюючих документів (том 1, а.с.26), і саме з цього моменту для позивача почався перебіг строку позовної давності щодо вимог про визнання за нею права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Про існування рішення виконкому Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №135/2 від 04 червня 2002 року про перерозподіл ідеальних часток у сумісній власності та виданого на його підставі на ім"я ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житло позивач дізналась після звернення до суду у травні 2013 року з позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно, що підтверджується матеріалами справи. Дані обставини відповідачами спростовані не були, в зв»язку з чим висновок суду першої інстанції про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності в частині оскарження рішення та свідоцтва на право власності на житло є необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи та порушує права позивача, як власника майна, набутого в порядку спадкування.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_6 набув право власності на частину будинку на підставі договору дарування, укладеного між ним та ОСОБА_2 24 липня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Києво-Святошинської державної нотаріальної контори Коцюрбою Г.Г. за реєстровим № 1360, рішення виконкому Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №135/2 від 04 червня 2002 року про перерозподіл ідеальних часток у сумісній власності за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та видане на його підставі на ім»я ОСОБА_2, яка вже не була власником частини будинку, 26 червня 2002 року свідоцтво на право власності на житло порушують права позивача ОСОБА_1, як спадкоємця ОСОБА_6, оскільки позбавляють її можливості оформити набуте нею в порядку спадкування після смерті батька право власності на частину будинку.

Враховуючи викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення виконкому Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №135/2 від 04 червня 2002 року в частині оформлення на ОСОБА_2 права власності на ? частину будинку замість 71/100 частини та виданого на підставі рішення 26 червня 2002 року на ім»я ОСОБА_2 свідоцтва на право власності на житло, а також вимога про визнання за нею в порядку спадкування права власності на ? частину будинку, оскільки позивач спадщину, до складу якої входила ? частина будинку АДРЕСА_1, що належала померлому батьку на підставі договору дарування від 24.07.1997 року, прийняла, подавши у визначений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду про відмову в позові в зв»язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи - скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №135/2 від 04 червня 2002 року в частині оформлення на ім»я ОСОБА_2 ? частини будинковолодіння за АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво на право власності на житловий будинок, видане 26 червня 2002 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області на ім»я ОСОБА_2 на ? частину будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: