Постанова № 37467988, 24.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року Справа №810/665/14-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду- Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Луценко К.Ю.;

за участю:

представника позивача- Шуманської О.Г. (довіреність б/н від 10.01.2014 р.);

представника відповідача- Борисова І.І. (довіреність №54/10-06-10 від 20.01.2014 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої компанії "Техімпекс"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013 р. №0007512201 щодо визначення товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 837500 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 418750 грн.

Свою позицію обґрунтовує тим, що в акті перевірки від 11.10.2013 р., на підставі якого було ухвалене оспорюване рішення, відповідач дійшов хибного висновку про порушення підприємством норм податкового законодавства, позаяк попереднім актом перевірки від 18.01.2011 р. за №10/232/32499006 ніяких порушень встановлено не було, в подальшому документи бухгалтерської та податкової звітності були загублені, проте вважає достатнім того, що такі документи були предметом дослідження такої перевірки, що не потребує дордаткового доказування підстав для формування валових витрат, наполягає на тому, що спірне рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вказавши, що працівники податкового органу діяли на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази та, надавши їм відповідної правової оцінки, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке:

в жовтні 2013 р., згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України та відповідно до наказу Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 27.09.2013 р. №300 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «РЕТОМЕ» за вересень 2010 р. Перевіркою встановлено порушення товариством п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат у сумі 3350000 грн., що мало своїм наслідком заниження податку на прибуток на загальну суму 837500 грн. за III квартал 2010 р.

Згідно із письмового пояснення посадових осіб ТОВ «НВК «Техімпекс» від 30.08.2013 р. №778/08-13 (вхідний Броварської ОДПІ №3088 від 04.09.2013 р.), позивач повідомив про неможливість надати перевіряючим документи первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності по взаємовідносинах з ТОВ «РЕТОМЕ» для перевірки у зв'язку з їх відсутністю. Із заяви головного бухгалтера гр.ОСОБА_1, поданої до Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 09.07.2012 р. слідує, що мало місце викрадення документів ТОВ «НВК «Техімпекс», в тому числі, і по взаємовідносинах з ТОВ «РЕТОМЕ». За результатами проведеної працівниками міліції перевірки Печерським РУ ГУ МВС України в м.Києві була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

З повідомленням про викрадення документів позивач не звертався до податкового органу та не вчиняв будь-яких дій, передбачених положеннями п.44.4- 44.7 ст.44 ПК України.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих товариством деклараціях з ПДВ за вересень 2010 р. встановлено, що згідно даних додатку 10 «Реєстр суб'єкта господарювання", з якими у господарських відносинах у перевіряємому періоді перебував позивач та згідно довідки про загальну інформацію до акту планової перевірки від 18.01.2011 р., даних додатку про валові витрати визначено, що підприємство позивача мало господарські відносини з ТОВ «РЕТОМЕ» у III квартал 2010 р.

За даними податкового органу, позивачем було сплачено кошти через розрахунковий рахунок ТОВ «РЕТОМЕ» в сумі 3 350 000 грн. Однак, до перевірки не надані первинні документи по взаємовідносинах із вказаним підприємством, зокрема, договори, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні у зв'язку з чим зафіксовано порушення п.85.2 ст.85, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України в частині недотримання умов зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів протягом установлених строків і зберігання та/або ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. На даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам у процесі управління підприємством. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за це несе власник або уповноважений орган (посадова особа), тобто керівник - директор, генеральний директор, голова правління або т. п. Підставою для здійснення бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і мають бути складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 7 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» встановлено, що підприємство має вживати всіх необхідних заходів для належного зберігання протягом встановленого строку первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, а також для запобігання несанкціонованому виправленню записів в них. Строки зберігання первинних та інших документів, які утворюються під час діяльності підприємств, встановлені «Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженим Наказом № 41 від 20.07.1998р. Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України. Це перелік діяв до 31.12.2012р., а з 01.01.2013р. набрав чинності аналогічний «Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012р.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів і бухгалтерської звітності визначений «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995р. Відповідно до цього Положення, зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності та бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер, функцію якого може виконувати і керівник.

Пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових реєстрів і звітів, керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються (з урахуванням причин втрати документів) або представники слідчих органів, та/або охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформлюються актом, який затверджується керівником підприємства. Копія акту надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, та державній податковій інспекції.

Певний алгоритм дій при втраті платником податків документів податкової звітності визначено і ПК України. Так, відповідно до ст. 44 ПК, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш ніж 1095 днів з дня подання складеної на їх підставі звітності. У разі ліквідації підприємства ці документи за період діяльності не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації, в установленому законом порядку передаються на зберігання до архівної установи.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення таких документів, підприємство зобов'язане в п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для подання податкової звітності, та митний орган, у разі оформлення ним відповідної митної декларації. Підприємство зобов'язане відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з наступного за днем повідомлення про втрату державної податкової інспекції дня. Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова звітність та, відповідно, і повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів подається до органу державної податкової служби, де підприємство перебуває на обліку, особисто керівником або уповноваженою на то особою чи надсилається поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення.

Відповідальність за неналежне забезпечення зберігання та відновлення втраченої документації підприємства передбачена, крім податкових фінансових санкцій, також у вигляді адміністративної та кримінальної. Так статтею 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення до фінансової звітності неправдивих даних, неподання фінансової звітності у вигляді штрафу в розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 1863 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за неподання даних органам державної статистики, подання їх недостовірними, не в повному обсязі чи не за встановленою формою та за незабезпечення належного стану первинного обліку у вигляді штрафу в розмірі від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, у разі втрати податкової та бухгалтерської документації підприємства, з врахуванням приписів законодавства, необхідними є такі дії: складання актів знищення - у разі їх дострокового безпідставного знищення на підприємстві; повідомлення правоохоронних органів, в тому числі органи міністерства внутрішніх справ, - у разі крадіжки або їх втрати (загублення) в суспільних місцях чи непередання зобов'язаною особою; а також одержання документального підтвердження втрати у вигляді:

-акту про знищення - у разі їх дострокового безпідставного знищення на підприємстві;

-довідки органу міністерства внутрішніх справ - у разі крадіжки або їх втрати (загублення) в суспільних місцях чи непередання зобов'язаною особою тощо з обов'язковим письмовим повідомленням державної податкової інспекції, нарочно чи поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.

Обов'язковим є також видача наказу по підприємству про створення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники державної податкової служби, слідчих органів, а також охорони, МНС і державного пожежного нагляду - залежно від обставин втрати документів. Результати роботи комісії оформлюються актом, який затверджується керівником підприємства, копія якого в 10-тиденний строк надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, та державній податковій інспекції.

Вказані дії не позбавляють платника податків від обов'язку негайного відновлення втраченої документації підприємства.

З метою відновлення первинної документації щодо операцій з контрагентами витребовувається їх докладний перелік в державній податковій інспекції, який буде визначено автоматизованою системою співставлення звітності та на підставі раніше поданих звітів підприємства. За цим переліком встановлюються адреси контрагентів (наприклад через загальнодоступні в мережі Internet відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців) та надсилаються запити про надання копій всіх втрачених первинних документів та про проведення звіряння розрахунків.

З метою аналізу руху грошових коштів інформація надається шляхом роздруківки руху грошових коштів за всіма банківськими рахунками підприємства.

Отримавши запитувані перелічені документи або їх копії, підприємство відновлює власну документацію, в тому числі шляхом створення дублікатів документів - повторно оформлених для використання службових документів замість втрачених чи пошкоджених оригіналів, які мають, згідно ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа», таку ж юридичну силу, що й оригінали.

Із наданих позивачем доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, вбачається, що позивачем не вчинені дії, спрямовані на відновлення податкової та бухгалтерської звітності, крім звернення із заявою про злочин до Печерського РУ ГУ МВС України, що, з огляду на викладені вище положення нормативно-правових актів є недостатніми для віднесення до складу валових витрат платежу на користь ТОВ «РЕТОМЕ» в сумі 335 0000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано доказів виконання вимог п.6.10 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, щодо письмового повідомлення про втрату первинних документів правоохоронних органів та запрошення для участі в роботі створеної комісії представників відповідних органів, відновлення втрачених документів у визначеному чинним законодавстом порядку.

При прийнятті рішення по даній справі, суд також зважає на таке: у разі втрати документів податкової звітності податкові наслідки для підприємства можуть бути різними, в залежності від того, чи вдалося відновити втрачені документи. Відповідно до п. 44.1 ПКУ платникам податків забороняється формувати показники податкової звітності на підставі даних, які не підтверджені документально. Тому відсутність документів, пов'язаних із виконанням платником податку свого податкового зобов'язання, тягне для нього певні негативні податкові наслідки.

Згідно з п. 138.2 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм ПКУ, не дозволяється відносити до складу витрат з податку на прибуток ті витрати, за якими втрачені підтверджуючі документи. Виключення щодо формування витрат утворюється, якщо підтвердні документи вдалося відновити.

Відповідно до п. 138.11 ПКУ до складу витрат з податку на прибуток, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених розділом ІІІ ПКУ, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

При відновленні втрачених документів в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до складу витрат за податковий період, в якому відбулося відновлення документів. Від часу відновлення документів залежить і спосіб обліку таких витрат за їх видами. Згідно з п. 138.11 ПКУ відновлені витрати з податку на прибуток повинні зазначатися в наступних категоріях: витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат; витрати, здійснені у звітному податковому році, відображаються у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

З огляду на все вищевикладене, суд вважає, що податковим органом було правоміно винесене податкове повідомлення-рішення, а вимоги позивача є безпідставними.

Виходячи із положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позивача підлягає стягненню сума у розмірі 4384,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої компанії "Техімпекс" на користь Державного бюджету України 4384,80 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн.80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 лютого 2014 р.