Вирок № 37467654, 25.02.2014, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3460/13-к

провадження №1-кп/496/16/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Галич О.П.,

за участю:

секретаря - Курко Д.В.,

прокурора - Захар'єва О.Б.,

представника потерпілої - ОСОБА_1,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лабушне, Кодимського району Одеської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не засудженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального Кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2011 року ОСОБА_4 перед початком експлуатації автобуса марки «БАЗ А079.19», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, порушив п.п «в» п.31.4.7 загального п.31.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого:

- п. 31.4 Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

- п. 31.4.7 Інші елементи конструкції:

в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Перед виїздом на автобусний маршрут №72 «Одеса-Великий Дальник», ОСОБА_4 маючи об'єктивну можливість виявити наявність у правій нижньої частині вітрового скла вказаного автобуса інформаційні таблички, які обмежують оглядовість з місця водія та усунути вказану невідповідність Правилам дорожнього руху України, не виконав покладені на нього, діючим законодавство, обов'язки та не забезпечив належну оглядовість з місця водія, виїхав для обслуговування пасажирів на вказаному маршруті.

У зазначений день приблизно о 10-20 годині, водій ОСОБА_4, керуючи вищевказаним, технічно справним автобусом, починаючи рух після здійснення зупинки в с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області, порушив п.п. 2.3 п.п «б», п. 10.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

- п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

- п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Порушення виразилося у тому, що перед початком руху у районі будинку №33 по вул. Безверхого, з боку вул. Калініна у напрямку вул. Молодіжної в с. Великий Дальник Біляївського району Одеської області, ОСОБА_4, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав прямолінійний рух вперед та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка рухалася по проїзній частині в попутному напрямку з правої сторони, попереду автобуса.

У результаті наїзду ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: травматичного розриву селезінки, черевної гематоми, що ускладнився внутрішньочеревним крововиливом, геморагічним і травматичним шоком 3-го ступеню, множинних переломів 8-12-го ребер зліва, перелому кісток тазу, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забиття підшлункової залози, лівої половини клітини, забиття серця, рваної рани верхньої третини лівого плеча з дефектом тканини, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №74 від 24 лютого 2013 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочину визнав частково та пояснив, що 07 жовтня 2011 року приблизно о 10-20 годині, керуючи технічно справним автобусом марки «БАЗ-А079.19», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, який знаходиться в оренді ПП "Діамант", рухався за маршрутом 72-А "Одеса - Великий Дальник". На прохання пасажирів автобуса, підвіз їх до Великодальніцкої районної лікарні. Під'їхавши до лікарні, зупинився приблизно перед входом до лікарні, де здійснив висадку пасажирів. У який момент і коли виходила пасажир ОСОБА_6, вказати не зміг, так як не бачив. Переконавшись, що всі бажаючі пасажири вийшли з салону автобуса у районні лікарні, що більше немає пасажирів які виходять, подивився в салон автобуса після чого подивився в праве зовнішнє дзеркало заднього виду, переконавшись, що з правої сторони автобуса немає пасажирів, після чого закрив передні пасажирські двері, подивився в ліве зовнішнє дзеркало заднього виду, переконавшись, що початок руху буде безпечним, включивши лівий покажчик повороту і першу передачу почав свій рух. При цьому подивився попереду автобуса, ліворуч і праворуч перешкод для його руху не було, яких будь пішоходів попереду автобуса, праворуч і ліворуч у не було, а тому вважав початок руху безпечним. На передньому склі автобуса, праворуч внизу знаходилися інформаційні таблички із зазначенням маршруту, які частково обмежували йому видимість з передньої правої сторони автобуса і тому він не міг бачити жінку низького зросту. При початку руху швидкість автобусу під його керуванням була не більше 2-3 км/год., проїхавши приблизно один метр він відчув, що автобус передніми колесами на щось наїхав. В той час обвинувачений почув крик жінок, які перебували попереду автобуса, відразу було прийняте екстрене гальмування і зупинка керованого автобуса. Вийшовши з-за управління автобуса, обвинувачений пішов на праву сторону автобуса, де побачив біля переднього правого колеса лежачу жінку, голова якої перебувала біля правого переднього колеса, під передніми дверима, ноги знаходилися під автобусом, побачивши, що переднє праве колесо стоїть на одязі жінки, на прохання незнайомих громадян, він проїхав трохи вперед, звільнивши одяг жінки. Обвинувачений після скоєного надав матеріально допомогу в лікуванні постраждалої, про що є розписки постраждалої у матеріалах справи, а також вибачився перед нею. Потерпіла перебувала в мертвій зоні автобуса, та не було її видно через її маленькій зріст, як вона опинилася під автобусом йому не зрозуміло. Вважає, що також наявна вина потерпілої у дорожньо-транспортної пригоді.

Не зважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4, та визнання цивільного позову прокурора, суд, дослідивши показання останнього, вислухавши показання потерпілої, свідків, дослідивши інші докази у справі, вважає, що винуватість обвинуваченого у скоєнні злочину при обставинах, вказаних в описовій частині даного вироку встановлена сукупністю доказів, досліджених судом.

Потерпіла ОСОБА_6, допитана у судовому засіданні пояснила, що 07 жовтня 2011 приблизно в 10-20 годин, перебувала в якості пасажира в маршрутному автобусі, "Одеса-Великий Дальник", рухалися з боку м. Одеси в напрямку с. В.Дальник. Маршрутний автобус на вимогу громадян під'їхав до Великодальницької районної лікарні, та вона вирішила теж зійти і піти до аптеки для покупки ліків. Маршрутний автобус зупинився не далеко від воріт і хвіртки, що ведуть до лікарні. Водій відкрив передні праві пасажирські двері, через яку вона вийшла остання. Після її виходу з автобуса, вона стала спокійним кроком рухатися уздовж правої частини автобуса та пройшовши від дверей декілька кроків у прямому напрямку, відчула поштовх в ліву частину спини, від чого впала обличчям вниз, в той же час відчула, що по лівій нозі, лівій сідниці і спині рухається колесо автотранспорту, від сильного болю стала кричати, колесо автотранспорту зупинилося на лівій руці, та вона втратила свідомість і отямилася, вже у лікарні. Потерпіла стверджує, що обвинувачений, не надавав матеріальної допомоги у лікуванні та до теперішнього часу не відшкодував заподіяну шкоду. Просила обвинуваченого не позбавляти волі та застосувати до нього умовну міру покарання.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що 07 жовтня 2011 року, приблизно о 10 годині ранку, сіла в маршрутний автобус № 72, що рухається зі сторони м. Одеси. Автобус на прохання пасажирів під'їхав до лікарні, де з нього стали виходити пасажири. В останній момент ОСОБА_6 теж вирішила вийти і зайти в аптеку. Після її виходу, водій автобуса завів двигун, закрив двері і почав рух, далі вона почула сильний крик, автобус відразу зупинився, водій вийшов з автобуса і пройшовши попереду автобуса, побачив що сталося, повернувся і почав дзвонити по телефону, і свого місця не залишав.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що 07 жовтня 2011 року, приблизно о 10-20 годин почула за спиною крик жінки, одразу повернулася и побачила, що у напрямку вул. Молодіжної стоїть маршрутний автобус, праворуч від нього у переднього правого колеса лежить жінка і кричить. Після чого відразу підійшла і побачила, що переднє праве колесо стоїть на лівій руці жінки, я та інші громадяни стали кричати щоб він від'їхав, і автобус проїхав вперед.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, від 07 жовтня 2011 року, яким зафіксовані усі фактичні дані, виявлені на місті дорожньо-транспортної пригоди ( т. 1 а.с. 62-64);

- висновком авто-технічної експертизи №11/А-40 від 14 березня 2013 року, згідно якого рульове управління, гальмівна система і ходова частина автобуса марки «БАЗ-А079», реєстраційний номер НОМЕР_1, до моменту даної події знаходилися у працездатному стані і несправностей, які могли б зумовити, що раптово виявляються для водія втрати керованості і стійкості автобуса не мали (т. 1 а.с. 176-178).

- висновком експерта №74 від 11 лютого 2013 року, яким встановлено, що у результаті наїзду ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: травматичного розриву селезінки, черевної гематоми, що ускладнився внутрішньочеревним крововиливом, геморагічним і травматичним шоком 3-го ступеню, множинних переломів 8-12-го ребра зліва, перелому кісток тазу, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забиття підшлункової залози, лівої половини клітини, забиття серця, рваної рани верхньої третини лівого плеча з дефектом тканини ( т. 1 а.с. 190-191). Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, свідчить про те, що вони утворились від сильного стискання органів грудної клітки, живота, таза. Не виключно заподіяння пошкоджень від переїзду колесом автомобіля;

- висновком № 1794 від 15 квітня 2013 року судової автотехнічної експертизи, яким встановлено, що водій належним чином виконуючи вимоги п. 10.1 правил дорожнього руху мав технічну можливість не допустити наїзд на пішохода (т. 1 а.с. 269).

Таким чином, судом у повному обсязі досліджені докази, представлені обвинуваченням та захистом, об'єктивний аналіз яких наданий у вироку в сукупності з усіма обставинами справи. Докази у справі узгоджуються між собою і підтверджують винність обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в обсязі, встановленому судом у процесі судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного зокрема, вчинення необережного злочину, позитивну характеристику ОСОБА_4 з місця проживання (т. 1 а.с. 311, 379-380), те що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 1 а.с. 300), має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 383) та обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Суд також враховує конкретні обставини справи, що обвинувачуваний щиро розкаявся у вчиненому злочині і вважає за необхідне призначити обвинувачуваному покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

З урахуванням особи обвинуваченого, позитивних характеристик, суд, вважає за можливе ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, одночасно поклавши на нього обов'язки, які передбачені ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує то, що обвинувачений скоїв злочин саме такий який відноситься до злочинів проти безпеки руху і експлуатації транспорту, але при цьому суд і враховує те, що раніше він не скоював кримінальних правопорушень зв'язаних з керуванням транспортними засобами, а також і те, що він працює саме в сфері керування транспортним засобом і позбавляючи його права керувати транспортними засобами, суд тим самим залишає його без доходу, а на його утримані знаходиться неповнолітній син. Тому суд вирішує не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання у вигляді позбавлення прав керувати транспортними засобами.

Вирішуючи цивільний позов прокурора, суд вважає його таким, що підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 в результаті злочинних дій ОСОБА_4 було витрачено 29018 грн., що підтверджується довідкою лікувального закладу. (т.1, а.с.11).

Відповідно до вимог ст. 1206 ЦК України, сума, витрачена на лікування потерпілого від злочину, підлягає стягненню на користь бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад, в сумі фактичних витрат з винної особи.

Судом при вирішенні питання, щодо позовної заяви потерпілої ОСОБА_6 до приватного підприємства „Діамант" (далі - ПП „Діамант") до уваги беруться положення ст. 30 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Таким чином, саме на цивільного позивача у справі чи його представника покладається обов'язок надати докази на підтвердження завданої шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

З урахуванням наданих цивільним позивачем та її представником доказів по справі суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме потерпілою надані фіскальні чек, квитанції (т. 1 а.с.19-32, 275) які підтверджують, що позивач купувала ліки та сплатила кошти представнику за отримання правової допомоги, на загальну суму 33982,35 гривень, але не 70000 грн., як зазначено у позові.

Представник цивільного відповідача у судовому засіданні просив позов потерпілої залишити без розгляду, мотивуючи це тим що розгляд цивільного позову в даному кримінальному проваджені не є доцільним, так як спричиняє додаткове затягування вирішення справи по суті та може бути розглянута тільки після постановлення по справі вироку.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вирішуючи питання щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з цивільного відповідача (ПП „Діамант") моральної шкоди у розмірі 100000 гривень на користь потерпілої, суд доходе висновку, у відповідності з п. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Обвинувачений ОСОБА_4 експлуатував вищезазначений транспортний засіб на законній підставі як працівник, що перебуває у трудових відносинах з ПП „Діамант" (т. 1 а.с. 92). Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

З огляду на вище зазначене, позов в частині стягнення с ПП „Діамант" на користь потерпілої моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню. Враховуючи характер та обсяг страждань потерпілої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 50000 грн.

Речовий доказ по кримінальному провадженню - одяг та взуття потерпілої ОСОБА_6, переданий на відповідальне зберігання потерпілій під розписку (т.1 а.с. 217,218) - належить вважати повернутим за належністю вказаній особі.

Процесуальні витрати на залучення експерта з проведення криміналістичних експертиз, відповідно до положень ст.124 КПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_4

Запобіжний захід обвинуваченому - не обирався.

Керуючись ст.ст. 66-67,75,76, 286 КК України, ст.ст. 373,374,376 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, строком на 2 (два)роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

- періодично з`являтися на реєстрацію в орган кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до приватного підприємства „Діамант" задовольнити частково, стягнути з приватного підприємства „Діамант" (код ЄДРПОУ 31374057) на користь ОСОБА_6, матеріальну шкоду у розмірі 33982,35 (тридцять три тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні тридцять п'ять копійок) гривень, а також моральну шкоду в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особах КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» до ОСОБА_4 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» (м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 26, р/р 3545002003568, код ОКПО 01998526, МФО: 828011, в ГУДКУ в Одеській області) - 29018 (двадцять дев'ять тисяч вісімнадцять) гривень, у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Стягнути с засудженого ОСОБА_4 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 2936 (дві тисячі дев'ятсот тридцять шість) гривень( т. 1 а.с. 175,183,267).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Суддя Галич О.П.

25.02.2014