Постанова № 37466584, 27.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Посохов І.С.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року справа № 428/8184/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Попов В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 грудня 2013 року у справі № 428/8184/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_2 в розмірі 87 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги у сумі 14 418 грн. 85 коп. та індексації у сумі 1 889 грн. 80 коп., відображених у довідці про заробітну плату, яка знаходиться у пенсійній справі, за період з 16.04.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач УПФУ не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки перерахунок пенсії позивача можливо здійснювати лише виходячи з розміру 80% від суми заробітної плати, в той час як для проведення перерахунку пенсії, виходячи з 87 % відсутні правові підстави, оскільки нова редакція статті 37 Закону України «Про державну службу» не містить раніше діючих положень, які дозволяли встановлювати цей розмір. Також вказав на пропущення відповідачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 100 КАС України та зауважив, що позовні вимоги позивача щодо зобов'язання управління надалі враховувати в складові заробітної плати інші виплати (матеріальну допомогу та індексацію) при будь-яких перерахунках пенсії є безпідставними, оскільки суд не має права розглядати правовідносини, які ще не порушені відповідачем. Зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових потреб та суми індексації заробітної плати, враховуючи положення ст. 33 Закону України «Про державну службу», не входять до складу заробітної плати державного службовця та відповідно не можуть враховуватись під час розрахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1983 року на ім?я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вона з 03.06.2002 року по 28.12.2010 року працювала на посаді начальника управління по кадровому резерву в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 87 % від суми заробітної плати. Вказані обставини підтверджуються копією посвідчення серії НОМЕР_2 виданого Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та копією рішення про відмову в перерахунку пенсії № 17/2013 від 15 жовтня 2013 року.

Згідно з довідкою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 47 від 09.10.2013 року про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір інших виплат позивача, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 1889 грн. 80 коп. та 14 418 грн. 85 коп.

Згідно з заявою ОСОБА_2 від 09 жовтня 2013 року, вона звернулась до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням інших виплат.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 15 жовтня 2013 року № 17/2013 ОСОБА_2 відмовлено в перерахунку пенсії. В обґрунтування своєї відмови відповідач посилався на норми ст. 37 ЗУ «Про державну службу» та абзац 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» де зазначається, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Між сторонами суд першої інстанції не вбачав розбіжностей щодо обставин справи, відповідач вказує тільки на законність свого рішення щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу та на пропущення відповідачем строку звернення до суду.

Щодо застосування строків звернення до суду, суд першої інстанції вірно застосував вимоги ч.2.ст.99 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту позовної заяви та рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 15 жовтня 2013 року № 17/2013 вбачається, що позивачу було призначено пенсію по інвалідності 2-ї групи відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 87 % від сум заробітної плати 29.12.2010 року. Вказаний факт також не заперечувався сторонами під час розгляду справи.

З позовною заявою до суду позивач звернувся 16.10.2013 року, у зв'язку з чим суд робить висновок про пропущення позивачем строку звернення до суду із вимогами щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_2 в розмірі 87 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги та індексації з 29.12.2010 року по 15.04.2013 року.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачем не було наведено жодних обставин, які можуть бути визнані судом в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим суд першої інстанції вірно розглянув позовні вимоги по суті з 16 квітня 2013 року.

Щодо розгляду позовних вимог по суті, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб н накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинних законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 21 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцях призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної платі працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

При таких обставинах колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії виходячи з розміру 87 відсотків.

Щодо вимог про врахування при перерахунку пенсії матеріальної допомоги та індексації, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч.7 ст.33 Закону України «Про державну службу» державним службовцях можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливо роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки, доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством "не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Постановою КМУ від 09.03.2006 р. № 268 встановлено, що керівникам надано право в межах установленого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Враховуючи, що джерелом виплати матеріальної допомоги є фонд заробітної плати, то матеріальна допомога, яка виплачувалася до щорічної відпустки відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну службу», і з якої нараховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є складовими частинами фонду заробітної плати, а тому є об'єктом для призначення і перерахунку пенсії відповідно до ст.37 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Аналогічні положення містяться й в підпункті 2.2.2 пункту 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Зі змісту статті 40 вказаного Закону видно, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вважав, що відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року № 19-11 «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2008 року за № 1161/15852, було передбачено обов'язкові реквізити довідки про заробітну плату, в тому числі встановлено складові заробітної плати, які враховуються під час призначення (перерахунку) пенсії.

Однак, постановою правління Пенсійного фонду України від 14 лютого 2011 року № 5 «Про виконання рішення окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2 4753/2670» затверджена нова форма довідки про складові заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі - форма № 5-1 якою передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення і допомога на вирішення соціальні побутових питань (графа 5) є складовими заробітної плати. При цьому чітко передбачено, що усіх виплат, які вказані в цій довідці нараховуються і сплачуються страхові внески, а з 01.01.2011 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно і Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір в обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат па оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплата доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких було фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.02.2012 рок по справі № 21 -430а11.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте з результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів Україні:

Таким чином, на підставі викладеного, суд першої інстанції правильно прийняв рішення про протиправність дії Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмові ОСОБА_2 у перерахунку пенсії та необхідності зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_2 з 16.04.2013 року з урахуванням виплаченої матеріальної допомоги у сумі 14 418 грн. 85 коп. та індексації у сумі 1 889 грн. 80 коп., відображених у довідці про заробітну плату, яка знаходиться у пенсійній справі.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України м.Сєвєродонецьку Луганської області надалі враховувати в складові заробітної плати інші виплати при будь-яких перерахунках ОСОБА_2 пенсії згідно чинного законодавства, суд першої інстанції правильно вважав, що дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вимоги позивача, стосуються правовідносин, які можуть виникнути або можуть не виникнути у майбутньому, що позбавляє суд можливості визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати надалі враховувати в складові заробітної плати інші виплати при будь-яких перерахунках.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково прийняв рішення про задоволення позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача зробити перерахунок пенсії виходячи з 87 відсотків від суми заробітної плати. Тому постанову необхідно змінити замінив у резолютивній частині слова «87» відсотків на «80».

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 грудня 2013 року у справі № 428/8184/13-а - задовольнити частково.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 грудня 2013 року у справі № 428/8184/13-а - змінити.

В абзаці першому та четвертому постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 грудня 2013 року у справі № 428/8184/13 замінити словосполученні «87 відсотків» на «80 відсотків».

В решті постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 грудня 2013 року у справі № 428/8184/13-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

В.В.Попов