Рішення № 37465877, 04.03.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2014 року Справа №913/207/14

Провадження №32пд/913/207/14

за позовом: Прокурора Ленінського району міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 26070794

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Евєрєст», м.Луганськ, код ЄДРПОУ 30597344

про внесення змін до договору оренди землі від 29.12.2004р., державна реєстрація №040540200027 від 11.03.2005р.

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

прокурор: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Ленінського району міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Евєрєст», м.Луганськ про внесення змін до договору оренди землі від 29.12.2004р., державна реєстрація №040540200027 від 11.03.2005р., який укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Евєрєст», відносно земельної ділянки площею 0,0418 га під благоустрій території за адресою: м.Луганськ, вул.Дзержинського (від будинку №14 до будинку №28), а саме: викладення п.8 розділу «Орендна плата» договору у новій редакції: « 8. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку збільшеного на коефіцієнт 3».

26.02.2014р. прокурором та позивачем було надано спільну заяву б/н від 25.02.2014р., у відповідності до якої заявлено вимоги про внесення змін до договору оренди землі від 29.12.2004р., державна реєстрація №040540200027 від 11.03.2005р., а саме: викладення абзацу першого п.8 розділу «Орендна плата» договору у новій редакції: «Річна орендна плата встановлюється в розмірі земельного податку збільшеного на коефіцієнт 3».

Подання вказаної заяви обумовлено наявністю технічної помилки у прохальній частині позову.

За висновками суду, внаслідок подання заяви б/н від 25.02.2014р. прокурора та позивача, предмет позову у своїй сутності залишився незмінним. При цьому, позовні вимоги викладені у більш стислій формі та з виправленням технічної помилки, яка була наявна у прохальній частині позову.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність розгляду позовної заяви з урахуванням заяви б/н від 25.02.2014р. прокурора та позивача.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на законодавчу зміну мінімального річного розміру орендної плати, внаслідок чого договір від 29.12.2004р. має бути приведено у відповідність до вимог діючого законодавства.

Позивач у судових засіданнях 11.02.2014р., 25.02.2014р. та письмових поясненнях б/н від 10.02.2014р. позов прокурора підтримав. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідач був обізнаний про необхідність приведення договору від 29.12.2004р. у відповідність до вимог діючого законодавства в частині зміни розміру орендної плати за землю, проте, не вчинив дій, спрямованих на підписання відповідної додаткової угоди.

Відповідач в судові засідання не з’явився, позов не визнав, про що свідчить зміст клопотання б/н від 05.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Евєрєст», підстав невизнання позову не навів.

Учасники судового спору, зокрема, у судове засідання 04.03.2014р. не з’явились. Наразі, ухвалою суду від 25.02.2014р. присутність представників сторін та прокурора в судовому засіданні 04.03.2014р. була визначена не обов’язковою.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, господарський суд встановив:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про передання земельної ділянку в оренду) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу норм ст.124 вказаного Кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, у тому числі, на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст.792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За приписами ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановлено судом, 30.11.2004р. Луганською міською радою було прийнято рішення №27/108 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Евєрєст» в оренду земельної ділянки під благоустрій території за адресою: вул.Дзержинського (від будинку №14 до будинку №28)».

На виконання вказаного рішення, 29.12.2004р. між Луганською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евєрєст» (орендар) було укладено договір оренди землі, який 11.03.2005р. зареєстровано, про що у книзі записів державної реєстрації земель вчинено запис за №040540200027 від 11.03.2005р.

За приписами п.п.1, 2 вказаного договору орендодавець на підставі рішення №27/108 від 30.11.2004р. Луганської міської ради надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під благоустрій території за адресою: вул.Дзержинського (від будинку №14 до будинку №28). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0418 га.

Згідно із п.п.4, 8 договору від 29.12.2004р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 30949,14 грн. Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного), який діє на момент укладання договору оренди земельної ділянки збільшеного на коефіцієнт 2,5.

У відповідності до п.7 вказаної угоди договір укладено до 30.10.2053р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про внесення змін до договору від 29.12.2004р. підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

За змістом ч.ч.1, 2 ст.651, ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

В силу норм ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За приписами п.30 договору від 29.12.2004р. зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір розв’язується у судовому порядку.

Тобто, нормами чинного законодавства, а також умовами укладеного сторонами правочину передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За правилами ч.1 ст.632 вказаного Кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктом 12 договору від 29.12.2004р. визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, яким встановлено, зокрема, мінімальний розмір орендної плати.

Згідно із п.п.14.1.136, 14.1.147, ст.14 Податкового кодексу України плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

В силу норм п.п.288.5, 288.5.1, ст.288 вказаного нормативно-правового акту розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За змістом п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з огляду на приписи п.п.14.1.147, 14.1.136 ст.14, п.274.1 ст.274, п.п.288.5.1, 288.5 ст.288 Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за договором від 29.12.2004р. має дорівнювати трикратному розміру земельного податку, тобто, встановлюватись у розмірі земельного податку із застосуванням до нього коефіцієнту 3.

Згідно із ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У п.30 договору від 29.12.2004р. передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі.

Як вказує позивач, відповідач був обізнаний про необхідність приведення договору від 29.12.2004р. у відповідність до вимог діючого законодавства в частині зміни розміру орендної плати за землю. На підтвердження вказаних обставин позивачем представлено лист №01/03-13/5989/0/2-12 від 09.10.2012р. Луганської міської ради.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2014р. прокурора та позивача було зобов’язано надати докази направлення/вручення листа №01/03-13/5989/0/2-12 від 09.10.2012р. відповідачу.

За змістом письмових пояснень б/н від 10.02.2014р. позивача лист №01/03-13/5989/0/2-12 від 09.10.2012р. Луганської міської ради був направлений відповідачу поштою (простою кореспонденцією).

Відтак, за висновками суду, прокурором та позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено факту звернення позивача до відповідача з пропозицію внести зміни до договору від 29.12.2004р. в порядку норм ч.2 ст.188 Господарського кодексу України.

Одночасно, за висновками суду, спір між сторонами у справі наявний, оскільки відповідач проти внесення змін до договору оренди землі заперечує. Це свідчить про необхідність судового захисту прав позивача, що є результатом поширення юрисдикції суду на всі правовідносини, що виникають у державі.

Наразі, рішенням №15-рп/2002 від 09.07.2002р. Конституційного Суду України (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч.2 ст.124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

На цьому наголошує і Верховний Суд України у постанові від 20.11.2012р. по справі №28/5005/640/2012, який зазначає, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Таким чином, позов прокурора (з урахуванням заяви б/н від 25.02.2014р.) про внесення змін до договору оренди землі від 29.12.2004р. шляхом викладення першого абзацу п.8 розділу «Орендна плата» договору у новій редакції: «Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3» підлягає задоволенню.

При цьому, судом враховано, що сторонами в договорі оренди передбачено можливість перегляду розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, внаслідок чого законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для зміни розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з позивача та відповідача в доход Державного бюджету України порівну.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору у цій справі суд виходить з того, що позивачем не доведено факту звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евєрєст» з пропозицією внести зміни до договору в досудовому порядку, а відповідач мав право та можливість, проте, не ініціював процес приведення договору від 29.12.2004р. у відповідність до норм діючого законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги (з урахуванням заяви б/н від 25.02.2014р.) Прокурора Ленінського району м.Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евєрєст», м.Луганськ про внесення змін до договору оренди землі від 29.12.2004р., державна реєстрація №040540200027 від 11.03.2005р.

Внести зміни до договору оренди землі від 29.12.2004р., державна реєстрація №040540200027 від 11.03.2005р., а саме: викласти перший абзац п.8 розділу «Орендна плата» договору у новій редакції: «Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку збільшеного на коефіцієнт 3».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Евєрєст» (91055, м.Луганськ, Ленінський район, вул.Совєтская, буд.54, код ЄДРПОУ 30597344) в доход Державного бюджету України на поточний рахунок №31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач – УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір в сумі 609 грн.

Стягнути з Луганської міської ради (91000, м.Луганськ, Ленінський район, вул.Коцюбинського, буд.14, код ЄДРПОУ 26070794) в доход Державного бюджету України на поточний рахунок №31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач – УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір в сумі 609 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.03.2014р.

Суддя Ю.О. Паляниця