Рішення № 37465865, 03.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/868/14 03.03.14

За позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва"

до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 2"

третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору,

на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київпастранс"

про стягнення 36152,23 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Гончар О.М. за довіреністю № 0020/1 від 14.01.2014 р.

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 2" (відповідач) про стягнення 36152,23 грн. на підставі Договору № 37 від 31.08.2011 р. на виконання ремонтних робіт в складі будівництва та реконструкції станцій в складі реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги. До складу наведеної суми заборгованості позивач включив 29880,41 грн. основного боргу, 4065,83 грн. пені, 2027,99 грн. 3% річних та 178,00 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 37 від 31.08.2011 р. позивач виконав та передав відповідачу роботи, передбачені цим договором, втім відповідач виконані позивачем роботи оплатив лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/868/14 та призначено розгляд справи на 17.02.2014 р. об 11:10 год.

11.02.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, зокрема, щодо пунктів 5.2, 5.3 Договору № 37 від 31.08.2011 р. При цьому позивач просив суд на підставі ст. 83 ГПК України визнати недійсними пункти 5.2, 5.3 Договору № 37 від 31.08.2011 р., оскільки строк/термін виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт визначено з порушенням ст.ст. 203, 218, 252, 511, 528 ЦК України.

Позивач також надав пояснення щодо розрахунку ним пені за період з 20.01.2013 р. по 20.01.2014 р., виходячи з того, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік та стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. При цьому позивач вважає, що термін оплати робіт, початок нарахування пені, 3% річних та інфляційних виник 01.10.2011 р., тобто після підписання актів виконаних робіт, які були підписані 30.09.2011 р.

Вищезазначеними поясненнями позивач також надав суду власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору та просив суд долучити до матеріалів справи виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача; витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача; копію угоди про здійснення взаємозаліку № 1 від 21.11.2013 р., копію банківської виписки від 22.09.2011 р. стосовно оплати 50 000 грн. по Договору № 37 від 31.08.2011 р. та копію листа № 142 від 07.02.2014 р. про направлення актів звірки взаєморозрахунків відповідачу до матеріалів справи.

12.02.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення зазначеного відзиву позивачу. У відзиві відповідач зазначив, що, на його думку, у позивача відсутні правові підстави на звернення до відповідача з позовними вимогами про стягнення заборгованості за спірним договором та застосування штрафних санкцій, оскільки відповідачем зобов'язання по оплаті робіт за спірним договором не порушувались, виходячи при цьому зі змісту пунктів 5.2, 5.3, 5.7 цього договору та з огляду на те, що замовник будівництва (Комунальне підприємство "Київпастранс") спірні роботи не оплатив, а об'єкт, на якому виконувались ці роботи, не введено в експлуатацію. За наведених обставин, відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

12.02.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2014 р. щодо надання доказів на підтвердження оплати спірних робіт замовником, закінчення робіт і підписання акта введення об'єкта в експлуатацію та проведення перевірок Київдержекспертизою, КРУ та іншими контролюючими органами.

17.02.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судове засідання, призначене на 17.02.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні 17.02.2014 р. представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 11.02.2014 р. через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2014 р. заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 12.02.2014 р. через відділ діловодства суду, та просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні, призначеному на 17.02.2014 р., розглядалося клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київпастранс", подане відповідачем через відділ діловодства суду 17.02.2014 р. Представник відповідача підтримав подане ним клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Представник позивача вирішення зазначеного питання залишив на розсуд суду.

Враховуючи положення ст. 27 ГПК України та обставини справи, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. розгляд справи відкладено на 03.03.2014 р. об 11:20 год., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київпастранс".

28.02.2014 р. представник третьої особи через відділ діловодства суду подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи та заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника третьої особи в іншому судовому засіданні, призначеному на 03.03.2014 р.

В судове засідання, призначене на 03.03.2014 р., з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 03.03.2014 р., не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

За змістом статті 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено.

Отже, з огляду на присутність представника відповідача в судовому засідання 17.02.2014 р., останній вважається належним чином повідомленими про час і місце наступного судового засідання, призначеного на 03.03.2014 р. об 11:20 год. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка представників сторін, в т.ч. позивача, про те, що вони повідомлені про відкладення судового засідання на 03.03.2014 р. об 11:20 год.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач після 17.02.2014 р. не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним у позовній заяві № 67 від 22.01.2014 р. позовні вимоги.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 03.03.2014 р., також не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.02.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4000200964106 та додатково підтверджується заявою про відкладення розгляду справи, поданою представником третьої особи через відділ діловодства суду 28.02.2014 р.

В судовому засіданні 03.03.2014 р. суд розглянув заяву представника третьої особи про відкладення розгляду справи. Наведену заяву суд відхилив як безпідставну, враховуючи при цьому, що стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. При цьому заява третьої особи, підписана начальником відділу правової роботи Хмелюком О.М., свідчить про реальну можливість третьої особи здійснити своє представництво в суді безпосередньо на рівні начальника відділу, враховуючи при цьому, що до заяви про відкладення розгляду справи додано копію довіреності № 06-5/09 від 02.01.2014 р. на ім'я Хмелюка О.М. Крім того, у разі необхідності подачі доказів та пояснень по суті даної справи, третя особа мала право їх направити на адресу суду.

Згідно п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.03.2014 р. без участі представників позивача та третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні 03.03.2014 р. судом розглянуте клопотання про визнання недійсними пунктів 5.2, 5.3 Договору № 37 від 31.08.2011 р., яке було викладене представником позивача у письмових поясненнях, поданих через відділ діловодства суду 11.02.2014 р. При цьому у суду відсутні підстави вважати наведені вимоги у якості позовних вимог позивача, так як відповідні заяви про збільшення розміру позовних вимог, про зміну предмету або підстав позову позивачем до суду не подавались. Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання пунктів 5.2, 5.3 Договору № 37 від 31.08.2011 р. недійсними на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки згідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Як визначено ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, умови укладеного сторонами Договору № 37 від 31.08.2011 р., які викладені в пунктах 5.2, 5.3 не суперечать законодавчим нормам, які визначають права та обов'язки сторін при укладенні договорів підряду.

В судовому засіданні 03.03.2014 р. судом розглянуте клопотання позивача про витребування інформації, яке також було викладене у письмових поясненнях, поданих представником позивача 11.02.2014 р. через відділ діловодства суду. Наведене клопотання суд відхиляє як безпідставне та необґрунтоване, враховуючи при цьому, що відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доведення обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається саме на сторони та саме останні повинні подавати суду докази. Судом також враховано, що відповідно до ст. 38 ГПК України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування судом доказів, вимоги до якого викладені у ч. 2 наведеної статті ГПК України. Разом з тим, клопотання позивача фактично є клопотанням про витребування інформації (не доказів), яке не узгоджується з нормами ст.ст. 33, 38 ГПК України, зокрема, суду жодним чином не доведено наявність обставин, що перешкоджають наданню відповідної інформації безпосередньо позивачем, на якого процесуальним законом покладено обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.03.2014 р. надав усні пояснення по суті спору, проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволені повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.03.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд - 2", визначеним як Підрядник (відповідач), та Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва", визначеним як Субпідрядник (позивач), був укладений Договір № 37 від 31.08.2011 р. на виконання ремонтних робіт в складі будівництва та реконструкції станцій в складі реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги (надалі - Договір або Договір № 37 від 31.08.2011 р.).

Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник (відповідач) доручає, а Субпідрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання в межах виділених капіталовкладень, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил в обумовлений Договором строк виконати будівельні роботи (надалі - Роботи), на об'єкті: "Будівництво та реконструкція станцій в складі реконструкції трамвайної лінії швидкісного руху від вул. Старовокзальної до Великої Кільцевої дороги" (надалі - Об'єкт), Замовником якого є Комунальне підприємство "Київпастранс".

Згідно п. 1.2 Договору, до складу робіт за Договором входить: ремонт підходів до підземного пішоходного переходу швидкісного трамваю "зупинка Лепсе".

У п. 1.3 Договору визначено, що джерело фінансування - кошти державного бюджету.

Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 12.09.2011 р. до Договору) загальна ціна визначена динамічною договірною ціною відповідно до ДБН Д.1.1.1 - 2000 і становить 111120,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 18520,00 грн.), вартість додаткових робіт згідно зазначеної додаткової угоди до Договору визначено динамічною договірною ціною відповідно до ДБН Д.1.1.1 - 2000 і становить 58510,80 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 9751,80 грн.).

Згідно п. 3.4 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р.

Пунктами 4.1 - 4.2 Договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема, передбачено, що Підрядник (відповідач) приймає від Субпідрядника (позивача) виконані роботи згідно п. 1.2 Договору (п.п. 4.1.3 п. 4.1 Договору); забезпечує стабільне та своєчасне фінанасування будівництва Об'єкта при умові своєчасного отримання коштів від Замовника (п.п. 4.1.5 п. 4.1 Договору); надає послуги генпідряду (п.п. 4.1.9 п. 4.1 Договору). Також передбачено, що Субпідрядник (позивач) виконує роботи в повному обсязі та своєчасно згідно з п. 3, відповідно до проектно-кошторисної документації, вимог будівельних норм та правил (п.п. 4.2.2 п. 4.2 Договору); передає виконані роботи Підряднику в установленому Договором порядку (п.п. 4.2.3 п. 4.2 Договору).

Порядок розрахунків та платежів за Договором сторони узгодили наступний:

- до початку робіт Підрядник (відповідач) сплачує Субпідряднику (позивачу) аванс у розмірі 30% на придбання матеріалів, за умови отримання авансування Замовником. Субпідрядник використовує аванс не більше одного місяця, невикористані суми авансу повертаються Субпідрядником Підряднику (п. 5.1 Договору);

- підрядник (відповідач) здійснює платежі в розмірі 90% вартості виконаних робіт (з урахуванням авансових платежів) протягом 10 календарних днів після оплати цих робіт Замовником, на підставі підписаних повноважними представниками Сторін:

акта виконаних робіт (форма КБ-2в) з наданням відповідної виконавчої документації (акти на встановлене та змонтоване обладнання, протоколи вимірювання і випробування та інше);

довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3)(п. 5.2 Договору);

- накопичені за період будівництва 10% відкладених платежів (зараховується як гарантія виконання доручених обсягів робіт у відповідності з БНіП та ТУ та резерв на проведення перевірок контролюючими органами обсягів та вартості виконаних робіт) сплачуються через рік після закінчення робіт і підписання Акта введення Об'єкта в експлуатацію та проведення перевірок Київдержекспертизою, КРУ та іншими контролюючими органами (п. 5.3 Договору);

- Підрядник (відповідач) при розрахунках з Субпідрядником (позивачем) утримує з вартості виконаних робіт за надані послуги генпідряду кошти в розмірі 2,1% від вартості Договору з ПДВ (п. 5.5 Договору);

- сторони домовилися, що право вимоги у Субпідрядника щодо стягнення оплати у розмірі 90 % вартості виконаних робіт виникає одразу ж після надходження коштів за такі роботи від Замовника на рахунок Підрядника (п. 5.7 Договору).

Порядок здачі та прийняття робіт за Договором сторони узгодили наступний:

- Субпідрядник (позивач) до 25 числа звітного місяця складає та передає уповноваженому представникові Підрядника (відповідача) Акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та Довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) (п. 6.1 Договору);

- Підрядник (відповідач) протягом п'яти робочих днів перевіряє Акт виконаних робіт та не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним, приймає його в частині фактично виконаних робіт та правильності застосування розцінок та розрахунків. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, проектної, технічної та виконавчої документації - надає мотивовану відмову від прийняття робіт, з переліком недоробок та дефектів, які підлягають усуненню (п. 6.2 Договору);

- при порушенні, відхиленні будівельно-монтажних робіт від проекту з вини Субпідрядника (позивача), ф. КБ-2в та ф. КБ-3 Підрядником (відповідачем) не приймаються (п. 6.3 Договору).

Як зазначив позивач, 22.09.2011 р. відповідач на виконання умов Договору сплатив позивачу 50000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 22.09.2011 р.

В свою чергу, на виконання договірних зобов'язань позивач виконав передбачені Договором роботи на загальну суму 90856,80 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати/ за вересень 2011 р. від 30.09.2011 р. на суму 90856,80 грн. (форма № КБ-3) та наступними актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в):

- актом № 455 (63/1) приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 30.09.2011 р. на суму 11678,40 грн.;

- актом № 456 (63/2) приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 30.09.2011 р. на суму 13194,00 грн.;

- актом № 457 (63/3) приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 30.09.2011 р. на суму 10599,60 грн.;

- актом № 458 (63/4) приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 30.09.2011 р. на суму 5990,40 грн.;

- актом № 459 (63/5) приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 22.09.2011 р. на суму 9697,20 грн.;

- актом № 418 (63/6) приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 22.09.2011 р. на суму 39697,20 грн. (далі наведена довідка - Довідка форми № КБ-3 за вересень 2011 р., наведені акти - Акти форми № КБ-2в за вересень 2011 р.).

Позивач зазначив, що наведені довідка та акти були підписані сторонами, при цьому претензій щодо виконаних за ними робіт у відповідача не було.

Крім того, керуючись п. 5.5 Договору сторони здійснили залік вартості послуг генпідряду в сумі 1907,99 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10285 від 30.09.2011 р. на суму 1907,99 грн.

Позивач також надав суду Угоду № 1 про припинення зобов'язань заліком від 21.11.2013 р., відповідно до якої стверджує, що сторони (позивач та відповідач) дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог, зокрема, позивач погашає грошові зобов'язання відповідача на суму 9068,40 грн. за Договором № 44 від 03.11.2010 р., а відповідач погашає зобов'язання позивача на суму 9068,40 грн. за Договором № 37 від 31.08.2011 р.

Враховуючи наведене, позивач здійснив наступний розрахунок суми заборгованості відповідача за виконані позивачем на підставі Договору № 37 від 31.08.2011 р. роботи: 90856,80 грн. (вартість виконаних позивачем робіт) - 50000,00 грн. (сплачена відповідачем сума авансу) - 1907,99 грн. (залік послуг генпідряду) - 9068,40 грн. (взаємозалік по Договору № 44 від 03.11.2010 р. згідно з Угодою № 1 про припинення зобов'язань заліком від 21.11.2013 р.) = 29880,41 грн. (заборгованість за Договором № 37 від 31.08.2011 р. (основний борг)).

Позивач вказав, що оскільки роботи за Договором були оплачені відповідачем не в повному обсязі та у останнього була наявна заборгованість в сумі 29880,41 грн., позивач звертався до відповідача з претензіями № 661 від 31.10.2012 р. та № 823 від 21.11.2013 р., втім відповіді не отримав.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду, а рівно станом на час розгляду справи по суті, відповідач заборгованість у вищенаведеній сумі не сплатив, що фактично останнім не заперечується.

В свою чергу, відповідач вважає відсутнім у позивача права на звернення до нього з позовними вимогами про стягнення заборгованості за Договором та застосування штрафних санкцій, оскільки відповідачем зобов'язання по оплаті робіт за Договором не порушувались, виходячи при цьому зі змісту пунктів 5.2, 5.3, 5.7 цього договору та з огляду на те, що замовник будівництва (Комунальне підприємство "Київпастранс") спірні роботи не оплатив, а об'єкт, на якому виконувались ці роботи, не введено в експлуатацію.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами первинних облікових документів у будівництві є форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Отже, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3.

Як встановлено судом, позивачем було виконано будівельні роботи на умовах, передбачених укладеним між сторонами Договором № 37 від 31.08.2011 р. на загальну суму 90856,80 грн. Факт, обсяги та вартість виконаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Довідки форми № КБ-3 та Актів форми № КБ-2в за вересень 2011 р.

При цьому Довідка форми № КБ-3 та Акти форми № КБ-2в за вересень 2011 року, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, приймаються судом у якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень. Так, відповідно до п. п. 6.2 Договору передбачено, що у випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, проектної, технічної та виконавчої документації - Підрядник (відповідач) надає мотивовану відмову від прийняття робіт, з переліком недоробок та дефектів, які підлягають усуненню, а відповідно до п. 6.3 Договору - при порушенні, відхиленні будівельно-монтажних робіт від проекту з вини Субпідрядника (позивача), ф. КБ-2в та ф. КБ-3 Підрядником (відповідачем) не приймаються. Разом з тим, Акти форми № КБ-2В та Довідка форми № КБ-3 за вересень 2011 року відповідачем прийняті та підписані.

Матеріалами справи, зокрема, банківською випискою за 22.09.2011 р., підтверджується, що відповідач на виконання умов п. 5.1 Договору 22.09.2011 р. сплатив позивачу 50000,00 грн. авансу.

Судом також встановлено, що відповідно до п. 5.5 Договору вартість послуг генпідряду становить 2,1 % від вартості Договору з ПДВ, які відповідач при розрахунках з позивачем має право утримати з вартості виконаних робіт.

Таким чином, вартість виконаних позивачем спірних робіт підлягає зменшенню на вартість послуг генпідряду відповідача в сумі 1907,99 грн., яка до того ж підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10285 від 30.09.2011 р.

Суд також взяв до уваги, що позивач зменшив вартість виконаних ним спірних робіт, які відповідач мав оплатити, на 9068,40 грн., обґрунтовуючи зазначене досягненням згоди сторін щодо заліку зустрічних однорідних вимог в наведеній сумі, з приводу чого було укладено Угоду № 1 про припинення зобов'язань заліком від 21.11.2013 р. Судом досліджено, що додана до матеріалів справи Угода № 1 про припинення зобов'язань заліком від 21.11.2013 р. фактично підписана лише з боку позивача, а тому не може бути належним і допустимим доказом по справі. В той же час, позивач вправі пред'явити до стягнення з відповідача суму заборгованості, яка фактично є меншою за суму заборгованості, яка підтверджується належними і допустимими доказами.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача на підставі Договору № 37 від 31.08.2011 р. становить 29880,41 грн. (90856,80 грн. (вартість виконаних позивачем робіт) - 50000,00 грн. (сплачена відповідачем сума авансу) - 1907,99 грн. (залік послуг генпідряду) - 9068,40 грн. = 29880,41 грн. (основний борг)).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами п. 5.2 Договору передбачено, що Підрядник (відповідач) здійснює платежі в розмірі 90% вартості виконаних робіт (з урахуванням авансових платежів) протягом 10 календарних днів після оплати цих робіт Замовником (третьою особою), на підставі підписаних повноважними представниками Сторін:

- акта виконаних робіт (форма КБ-2в) з наданням відповідної виконавчої документації (акти на встановлене та змонтоване обладнання, протоколи вимірювання і випробування та інше);

- довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Згідно п. 1.3 Договору джерелом фінансування визначено кошти державного бюджету.

Отже, у відповідності до п. 5.2 Договору відповідач мав здійснити платежі в розмірі 90% вартості виконаних робіт за Актами форми № КБ-2В та Довідкою форми № КБ-3 за вересень 2011 р. протягом 10 календарних днів після оплати цих робіт Замовником, на підставі підписаних повноважними представниками сторін вказаних актів та довідки.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку з оплати позивачу виконаних робіт за Договором, у зв'язку з відсутністю оплати цих робіт Замовником (третьою особою), не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Зібрані у справі докази свідчать, що 22.06.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Трест "Київміськбуд - 2", як Генпідрядником, та Комунальним підприємством "Київпастранс", як Замовником об'єкта будівництва, був укладений Договір на будівельно-монтажні роботи по об'єкту "Комплексна реконструкція ліній швидкісного трамваю від вул. Старовокзальної до Великої кільцевої дороги" № 310511 від 22.06.2011 р. Позивача у даній справі було залучено до виконання робіт за наведеним договором з огляду на укладення з ним, як Субпідрядником, спірного Договору № 37 від 31.08.2011 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. по справі № 5011-70/18676-2012 позов Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 2" до Комунального підприємства "Київпастранс" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про стягнення заборгованості на підставі Договору на будівельно-монтажні роботи по об'єкту "Комплексна реконструкція ліній швидкісного трамваю від вул. Старовокзальної до Великої кільцевої дороги" № 310511 від 22.06.2011 р., задоволено частково. На виконання зазначеного рішення видано наказ Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. № 5011-70/18676-2012, який знаходиться на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (ВП № 37494072). Кошти за вказаним наказом з боржника - Комунального підприємства "Київпастранс", на користь стягувача - Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 2", на даний час не стягнуто, що не заперечується відповідачем у даній справі.

Судом досліджено, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачу спірних робіт Замовником (Комунальним підприємством "Київпастранс").

Натомість суд вважає, що наведена обставина не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати спірних робіт, оскільки в разі відсутності бюджетних коштів у Замовника для оплати робіт за Договором відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов Договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність оплати спірних робіт з боку Замовника (третьої особи) за рахунок бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача (Підрядника за Договором) і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 23.08.2012 р. № 15/5027/715/2011.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р., про що також зазначено в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду".

До того ж, як свідчить зміст Договору № 37 від 31.08.2011 р., він укладений виключно між позивачем та відповідачем, тоді як Замовником будівництва є Комунальне підприємство "Київпастранс", яке не є стороною даного договору. Згідно ж ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Щодо положень пункту 5.2 Договору суд зазначає наступне: встановлення обов'язку Підрядника (відповідача) здійснити платежі в розмірі 90% вартості виконаних робіт (з урахуванням авансових платежів) протягом 10 календарних днів після оплати цих робіт Замовником, на підставі підписаних повноважними представниками Сторін акта виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), суд не може розглядати як встановлення терміну виконання обов'язку Підрядника з оплати виконаних робіт, з огляду на те, що поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про оплату цих робіт Замовником такої вказівки не містить.

За таких обставин, суд вважає, що умовами Договору (п. 5.2) строк (термін) виконання відповідачем обов'язку з оплати 90% вартості виконаних позивачем робіт, не встановлений, а тому він має бути визначений за приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України. За цих же обставин, суд вважає помилковим твердження позивача про виникнення у відповідача обов'язку оплатити спірні роботи 01.10.2011 р., т.т. на наступний день після підписання актів виконаних робіт 30.09.2011 р.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача до відповідача на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо погашення заборгованості за Договором, зокрема, з претензією № 661 від 31.10.2012 р., направлення якої відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 7709 від 02.11.2012 р. (а.с. 31 т. 1).

Отже, враховуючи вищенаведені докази звернення позивача до відповідача та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав виконати обов'язок з оплати 90% вартості виконаних позивачем робіт у семиденний строк після 02.11.2012 р., т.т. по 09.11.2012 р. включно.

Умовами п. 5.3 Договору передбачено, що накопичені за період будівництва 10% відкладених платежів (зараховується як гарантія виконання доручених обсягів робіт у відповідності з БНіП та ТУ та резерв на проведення перевірок контролюючими органами обсягів та вартості виконаних робіт) сплачуються через рік після закінчення робіт і підписання Акта введення Об'єкта в експлуатацію та проведення перевірок Київдержекспертизою, КРУ та іншими контролюючими органами.

Отже, 10% відкладених платежів сплачуються через рік після закінчення робіт і підписання Акта введення Об'єкта в експлуатацію та проведення перевірок Київдержекспертизою, КРУ та іншими контролюючими органами.

Фактично позивач не надав суду належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б станом на час розгляду справи по суті свідчили про наявність всіх тих обставин, з якими пункт 5.3 Договору пов'язує виникнення у відповідача обов'язку з оплати 10% відкладених платежів (сплив рік після закінчення робіт; підписаний Акт введення Об'єкта в експлуатацію; проведені перевірки Київдержекспертизою, КРУ та іншими контролюючими органами).

З огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що станом на час розгляду справи по суті у відповідача наявна заборгованість за виконані позивачем роботи на підставі Договору № 37 від 31.08.2014 р. в сумі 20794,73 грн., строк (термін) оплати якої є таким, що настав (29880,41 грн. - 9085,68 грн. (10% від вартості виконаних позивачем робіт в сумі 90856,80 грн.) = 20794,73 грн.), у зв'язку з чим в цій частині суд задовольняє вимоги позивача про стягнення основного боргу.

Натомість в іншій частині вимоги позивача про стягнення основного боргу (в розмірі 9085,68 грн.) задоволенню не підлягають як такі, строк (термін) оплати за якими не настав.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 4065,83 грн. пені за період з 20.01.2013 р. по 20.01.2014 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.3 Договору за порушення термінів фінансування Робіт, визначених п. 5.2 Договору, Підрядник сплачує Субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості заборгованості за кожен день прострочення, за умови своєчасного надходження коштів від Замовника на розрахунковий рахунок Підрядника за дані роботи.

Враховуючи приписи п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду", суд прийшов до висновку, що відсутність оплати спірних робіт з боку Замовника (третьої особи) за рахунок бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача (Підрядника за Договором) і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

У поданих 11.02.2014 р. через відділ діловодства суду письмових поясненнях позивач зазначив наступне: "Розрахунок пені надано з 20.01.2013 по 20.01.2014 (подання позову) виходячи з того, що відповідно до ст. 258, 266 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки). Таким чином стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою".

Відповідно до роз'яснень, наданих господарським судам у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У п. 2.10 наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 вказано, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі 3 3-27гс12, в якій зазначено, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутись до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання.

Суд також взяв до уваги приписи п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", згідно яких в разі якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як встановлено судом, відповідач був зобов'язаний оплатити 90 % вартості робіт, виконаних за Актом і Довідкою за вересень 2011 р. по 09.11.2012 р. включно. Отже, початок прострочення відповідачем відповідного грошового зобов'язання слід обраховувати з 10.11.2012 р.

Таким чином з вимогою про стягнення пені позивач мав право звернутись до суду за період не більше шести місяців та протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання, т.т. протягом одного року з 10.11.2012 р., тоді як фактично звернувся до суду 23.01.2014 р. (реєстраційний штамп суду про одержання позовної заяви № 868/14 від 23.01.2014 р.), т.т. з пропуском встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності, який встановлено для вимог про стягнення пені.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України. Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Подані позивачем 11.02.2014 р. через відділ діловодства суду письмові пояснення в частині нарахування пені (зміст їх наведений вище) суд приймає до розгляду у якості заяви сторони про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення пені. При цьому суд взяв до уваги, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, а відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного, про що безпосередньо зазначено в абз. 8 п.п. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Разом з цим, як свідчать матеріали справи, позивач не навів суду поважних причин пропуску строку позовної давності (тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача за первісним позовом підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову), що могли б бути підставою для захисту порушеного права позивача.

Крім того, позивач не надав суду також доказів, які б свідчили про зупинення перебігу позовної давності, відповідно до статті 263 ЦК України, або про переривання перебігу позовної давності, відповідно до статті 264 ЦК України.

Судом також враховані роз'яснення, надані господарським судам в п. 2.2 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, а саме: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення прав позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті 90 % вартості робіт, виконаних за Актом і Довідкою за вересень 2011 р.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 4065,83 грн. пені за період з 20.01.2013 р. по 20.01.2014 р. не підлягають задоволенню з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2027,99 грн. 3% річних за період з 01.10.2011 р. по 20.01.2014 р. та 178,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.10.2011 р. по 20.01.2014 р.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов Договору № 37 від 31.08.2011 р., що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, відповідач був зобов'язаний оплатити 90 % вартості робіт, виконаних за Актом і Довідкою за вересень 2011 р. по 09.11.2012 р. включно. Отже, початок прострочення відповідачем відповідного грошового зобов'язання слід обраховувати з 10.11.2012 р.

Оскільки позивач неправильно визначив початок періоду прострочення спірної заборгованості та її суму, то суд (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") здійснив перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум інфляційного збільшення та 3% річних, встановивши наступне:

Сума боргу (грн..)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів20794.7310.11.2012 - 20.01.20144373 %746.90

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції10.11.2012 - 20.01.201420794.731.008165.8720960.60

З огляду на здійснений судом перерахунок, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2027,99 грн. 3% річних за період з 01.10.2011 р. по 20.01.2014 р. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 746,90 грн. за період з 10.11.2011 р. по 20.01.2014 р.

В іншій частині вимог стосовно стягнення 3% річних, зокрема, в сумі 1281,09 грн. (2027,99 грн. - 746,90 грн. = 1281,09 грн.) позивачу належить відмовити.

Також з огляду на здійснений судом перерахунок, вимоги позивача про стягнення з відповідача 178,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.10.2011 р. по 20.01.2014 р. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 165,87 грн. за період з 10.11.2011 р. по 20.01.2014 р.

В іншій частині вимог стосовно стягнення 3% річних, зокрема, в сумі 12,13 грн. (178,00 грн. - 165,87 грн. = 12,13 грн.) позивачу належить відмовити.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 20794,73 грн. основного боргу, 746,90 грн. 3% річних та 165,87 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в сумі 1097,02 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 81-1, 82-85, 87, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 2" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 26-А; ідентифікаційний код 04012661), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 16; ідентифікаційний код 31806946) 20794,73 грн. (двадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні 73 коп.) основного боргу, 746,90 грн. (сімсот сорок шість гривень 90 коп.) 3% річних, 165,87 грн. (сто шістдесят п'ять гривень 87 коп.) інфляційних нарахувань, 1097,02 грн. (одну тисячу дев'яносто сім гривень 02 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.03.2014 р.

Суддя Гумега О.В.