Рішення № 37465257, 17.02.2014, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/5450/13-ц

№ 2/688/77/14

Рішення

іменем України

17 лютого 2014 року Шепетівський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Босюка В.А.,

при секретарі - Кулеші Л.М.,

з участю представників позивача - ОСОБА_1,

відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівка справу за позовом військової частини А2007 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, заподіяної військовій частині А2007 в розмірі 61 853,18 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_2 з 05.02.2004 року по 30.09.2011 року перебував на посаді начальника сховища відділу зберігання артилерійського озброєння. Наказом командира військової частини А2007 № 279 від 13.07.2011 року (зі змінами: наказ № 305 від 05.08.2011 року) за нестачу військово-технічного майна у відділі зберігання артилерійського озброєння ОСОБА_2 притягнуто до повної матеріальної відповідальності. В ході розслідування встановлено, що у сховищі, відповідальним за яке був ОСОБА_2, наявна нестача виробів 9П148 та 9П137 та іншого майна на суму 70 271 грн. 61 коп. Відповідно до абз. 5 п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, відповідальність за нестачу військового майна покладено на матеріально-відповідальну особу, з вересня 2011 року по серпень 2013 року із заробітної плати ОСОБА_2 утримано 8418,43 коп. На підставі наказу № 136 від 01.08.2013 року він був звільнений. У зв'язку з тим, що утримання нестачі з його заробітної плати у подальшому неможливе, просить заявлену суму стягнути з відповідача на розрахунковий рахунок військової частини А2007.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, пояснив, що у зв'язку з рапортом про звільнення начальника сховища відділу зберігання артилерійського озброєння ОСОБА_2, було призначено комісію для прийому - передачі озброєння і військово - технічного майна у вказаному відділі, якою була виявлена нестача майна на загальну суму 70 271,61 коп. Оскільки ОСОБА_2 був матеріально-відповідальною особою за збереження майна у сховищі, де було виявлено нестачу, останнього було притягнуто до матеріальної відповідальності та за період з вересня 2011 року по серпень 2013 року з його заробітку утримано нестачу в сумі 8 418,43 грн. 07.10.2011 року ОСОБА_2 переведений на посаду вантажника із застосуванням засобів транспортування, з 15.05.2012 року переведений на посаду підсобного робітника. 01.08.2013 року ОСОБА_2 звільнений з займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Станом на 16.08.2013 року залишок непогашеної суми нестачі становить 61 853,18 коп., яку просить стягнути з відповідача. Розмір шкоди встановлено в серпні 2011 року До суду з вказаним позовом звернулись в грудні 2013 року, оскільки ОСОБА_2 визнав розмір спричиненої шкоди і не заперечував її відрахування з його заробітної плати на підставі наказу командира військової частини. Звільнення відповідача з роботи унеможливило подальше відрахування спричиненої ним шкоди.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, заперечуючи кількість та суму нестачі, оскільки частина майна, що значиться як нестача, підлягала до списання. Вирахування згідно наказу командира військової частини А 2007 частини його заробітної плати на відшкодування шкоди не оскаржував. В даний час не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, хворіє.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідків, знаходить позов підлягаючим до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог абз. 5 п. 13 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого постановою ВРУ від 23.06.1995 року за № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Пунктами 31, 32 «Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних силах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №748 від 03.05.2000 року, визначено, що відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи. Рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування.

Судом встановлено, що 05.02.2004 року відповідач наказом командира військової частини А2007 призначений на посаду начальника сховища відділу зберігання артилерійського озброєння.

На виконання наказу командира військової частини від 05.04.2011 року за № 136 у зв'язку з рапортом про звільнення ОСОБА_2 було призначено комісію для прийому -передачі озброєння і військово - технічного майна у вказаному відділі. 24.06.2011 року та 30.06.2011 року даною комісією були складені акти прийому - передачі військово-технічного майна, ОВТ, ВТМ за №№ 107 та 113, якими встановлено нестачу військово - технічного майна, а довідками-розрахунками до даних актів визначено суму нестачі відповідно по акту №107 - 21671,01грн., по акту №113 - 48606,06грн.

Наказом №279 від 13.07.2011 року (із змінами, внесеними наказом №305 від 05.08.2011 року) встановлено, що нестача військово-технічного майна у відділі зберігання артилерійського озброєння, виявлена під час здачі посади начальника сховища старшиною ОСОБА_2 на загальну суму 70271,61грн., виникла в результаті недоліків у діяльності останнього з необережності, за що ОСОБА_2 оголошено догану та наказано провести утримання з його грошового забезпечення у розмірі 20 відсотків заробітку.

Таким чином з вини начальника сховища ОСОБА_2, як особи, що в силу закону несе повну матеріальну відповідальність за збереження військово-технічного майна, виникла нестача такого майна на вищевказану суму.

На виконання наказу командира військової частини А 2007 №279 від 13.07.2011 року в частині утримання нестачі із заробітної плати ОСОБА_2 за період з вересня 2011 року по серпень 2013 року утримано 8418,43грн., залишок непогашеної суми нестачі становить 61853,18грн., що підтверджується витягом з книги стягнень і нарахувань військової частини А 2007 від 15.10.2013 року №2220.

Наказом командира військової частини А 2007 №136 від 01.08.2013 року ОСОБА_2 звільнено з роботи з 01.08.2013 року за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Частиною третьою статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін. У кожному конкретному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цього строку, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює пропущений строк.

Оскільки розмір шкоди, заподіяної військовій частині А 2007 з вини відповідача встановлено наказом командира цієї частини №279 від 13.07.2011 року із змінами внесеними наказом №305 від 05.08.2011 року, то днем початку перебігу строку, передбаченого ч.3 ст. 233 КЗпП України є 05.08.2011 року, що узгоджується з роз'ясненнями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками». Таким чином позивачем, вказаний позов поданий з пропущенням встановленого ч.3 ст. 233 КЗпП України строку.

В ході розгляду справи встановлено, що відшкодування спричиненої ОСОБА_2 шкоди проводилась із його заробітної плати на підставі наказу командира військової частини до серпня 2013 року, і винний такі відрахування не оспорював. Вказану обставину суд визнає такою, що не викликала необхідності у військової частини звернення до суду з відповідним позовом. Перешкодою до такого способу погашення шкоди стало звільнення ОСОБА_2 з роботи 01.08.2013 року. Зважаючи на наведені обставини, звернення позивача до суду з позовом в межах річного строку з дня звільнення відповідача з роботи, суд знаходить вказані причини пропуску строку звернення до суду визнати поважними та поновити такий строк.

Відповідно до ч.2 ст. 137 КЗпП України суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

З наказу №279 від 13.07.2011 року слідує, що шкода виникла у результаті недоліків у діяльності начальника сховища відділу зберігання ОСОБА_2 з необережності, чим спричинення шкоди злочинними діями ОСОБА_2 виключено.

Судом встановлено, що з дня звільнення з військової частини А 2007 по день прийняття рішення по справі ОСОБА_2 не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується даними його трудової книжки, довідкою виконкому Судилківської сільської ради №532 від 12.02.2014 року, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2. Вказані обставини свідчать, що майновий стан відповідача є таким, що унеможливлює відшкодування шкоди у заявленому позивачем розмірі, що враховується судом при визначенні підлягаючого до стягнення розміру майнової шкоди.

Крім того, допитана судом свідок ОСОБА_5, яка працює начальником фінансової служби військової частини А 2007, пояснила, що вартість недостаючого майна визначалась з врахуванням коефіцієнта зносу, як за матеріали, а не за вироби, оскільки по обліках рахується виріб, на якому було встановлено таке майно, а не саме майно. Частина майна після виявлення нестачі могла бути в подальшому списана виходячи з строків його придатності, експлуатації, якби таке було виявлено, і тоді його вартість визначалася б по ціні металобрухту. Пояснення ОСОБА_5 відповідають положенням п. 13 Методики визначення залишкової вартості майна збройних сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Мінстрів України №759 від 29.05.1998 року, згідно якого для військового майна, що підлягає списанню з обліку військових формувань та утилізації, залишкова вартість не може бути нижчою, ніж вартість металів, у тому числі дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, що в ньому містяться.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд знаходить, з врахуванням розміру погашеної шкоди шляхом відрахувань із заробітної плати в сумі 8418,43грн, зменшити розмір шкоди, що підлягає до стягнення з відповідача до 30 000грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Поновити військовій частині А2007 пропущений строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), на користь військової частини А2007, код ЄДРПОУ 08209107, 30 000 (тридцять тисяч) грн. матеріальної шкоди та 300 (триста) грн. судового збору, а всього 30 300 (тридцять тисяч триста) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в той же строк з дня отримання його копії, в апеляційний суд Хмельницької області через Шепетівський місьрайонний суд.

Головуючий: В.А. Босюк