Ухвала суду № 37460415, 27.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4314/13-а

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом заступника Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 2920 до ОСОБА_1 про стягнення заподіяної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року заступник Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 2920 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення завданих державі збитків в розмірі 314888,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що майор ОСОБА_1, як військова службова особа, невдало ставлячись до військової служби, вчинив злочин у сфері службової діяльності, внаслідок чого в/ч А2920 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 195468,40 грн. Вознесенським міськрайонний судом Миколаївської області винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.366 та ч.2 ст.425 КК України та звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році». Застосовуючи Положення «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затв. Постановою ВРУ від 23.06.1995р. №234/95, позивач визначив розмір відшкодування у трикратному розмірі до вартості майна в сумі 314888,98 грн., який, на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача.

ОСОБА_1 проти позову заперечив, зазначивши, що обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами. Розраховуючи суму відшкодування позивач нарахував на суму залишкової вартості майна податок на додану вартість в розмірі 20%, однак військова частина не являється платником даного податку і як платник ПДВ не зареєстрована. Відповідач вважає безпідставним застосування позивачем до спірних правовідносин ст.1166 ЦК України, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, не є договірними, а безпосередньо пов'язанні з проходженням публічної (військової) служби, і регулюються спеціальними нормами. Також, ОСОБА_1 просив врахувати, що у нього на утриманні перебуває неповнолітня дитина, на користь якої він сплачує аліменти, а також, що з його грошового утримання проводиться стягнення за іншим виконавчим документом. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов заступника Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, встановлений ст.99 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 05.04.2005р. проходить військову службу за контрактом на посаді начальника електромеханічного цеху військової частини А2920, яка дислокується по вул. Кутвицького, 49 в місті Вознесенську Миколаївської області, у військовому званні «майор».

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.08.2012р. кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.425, ч.2 ст.366 КК України закрито, звільнивши його від кримінальної відповідальності, за злочини, що передбачені ч.2 ст.425, ч.2 ст.366 КК України, на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року. Позовну заяву військової частини А2920 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок злочинів - залишено без розгляду.

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_1 як військова службова особа, недбало ставлячись до військової служби, вчинив злочин у сфері службової діяльності, чим державі в особі військової частини А2920 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 195468,40 грн., яка у п'ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочинів.

Переліком військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 №880, встановлено, що нестача або розкрадання агрегатів, запасних частин, інструментів і приладдя до автомобільної техніки усіх марок відшкодовується у трикратному розмірі до їх вартості.

Відповідно до вказаної постанови КМУ військовою частиною А2920 здійснено розрахунок залишкової вартості автомобільного майна, що підлягає стягненню з майора ОСОБА_1, яка. з урахуванням повернутого в ході досудового слідства та кратності становить 314888,98 грн.

Задовольняючи позов заступника Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 2920 про стягнення з ОСОБА_1 завданих державі збитків в розмірі 314888,98 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведеність завдання відповідачем державі збитків та вказану суму. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до вимог п.2, п.13 Положення «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995р. №243/95-ВР, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Відповідно до ст.44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію. Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті правового інституту амністії, не свідчить про виправдання особи, про визнання її не винною у вчиненні злочину. У даному випадку КК виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому підстава звільнення від кримінальної відповідальності визнається нереабілітуючою.

Згідно ст.22, ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує факту завдання ним вчиненими злочинами державі матеріальних збитків, однак вважає, що позов подано з порушенням строків, встановлених КАС України, а тому він має бути залишений судом без розгляду.

Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заступник Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів звертався з такою ж позовною заявою до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області в порядку цивільного судочинства і рішенням цього суду від 02.04.2013р. позов задоволено. Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 03.06.2013р. рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.04.2013р. було скасоване, а провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду зумовлений поважними причинами, а тому, на підставі ч.1 ст.100 КАС України такий строк має бути поновлено. А відтак, підстав для скасування постанови суду та залишення позову без розгляду колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень апелянта, що розраховуючи суму відшкодування військовою частиною незаконно нараховано на суму залишкової вартості майна податок на додану вартість, оскільки відповідно до пункту 3.1.3 Клас.3 «Кошти, розрахунки та інші активи» наказу Міністра оборони України від 21.06.2007р. №363, яким затверджено Положення з бухгалтерського обліку в Збройних Силах України, в усіх випадках на визначену вартість втрачених матеріальних цінностей нараховується сума податку на додану вартість. Крім того, в постанові Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30.08.2012р. визначено суму збитків в однократному розмірі - 195468,40 грн., яка включає в себе нарахування податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що податок на додану вартість правомірно застосовано під час визначення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню ОСОБА_1

Необґрунтованими являються посилання апелянта щодо того, що він не повинен нести матеріальну відповідальність, оскільки виконував накази командира військової частини, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, такі твердження спростовані рішенням по кримінальній справі (постанова по справі №1407-1989/2012 про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про амністію»), що набрало законної сили і є обов'язковим для суду при розгляді вимог про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-ХІV, за виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із Законом.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Скрипченко В.О.