Постанова № 37458221, 27.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2014 року 13:25 № 826/727/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотел-Дистрибуція»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському у районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфотел-Дистрибуція» (далі – позивач, ТОВ «Інфотел-Дистрибуція») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському у районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000052207 від 10.01.2014, №0000062207 від 10.01.2014, №000072207 від 10.01.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» з ТОВ «Броксид», ТОВ «Ріо-Грандес», ТОВ «ВКФ «Мілана», ПП «Роялті-Торг» та ПП «Інсайт Плюс» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, а також матеріали досудового слідства, які вказують на укладання контрагентами позивача угод без мети настання реальних наслідків. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

В судове засідання 25 лютого 2014 року представник відповідача не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Суд перейшов до вирішення справи в порядку письмового провадження, встановивши відсутність необхідності допиту свідків або заслуховування експерта на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському у районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №1733 від 10.12.2013, направлення від 10.12.2013 №3293/22-07, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт №468/1-22-07-34602059 від 23.12.2013 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» (код ЄДРПОУ 34602059) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272), ПП «Інсайт Плюс» (код ЄДРПОУ 33015134), ТОВ «Броксид» (код ЄДРПОУ 37700428), ТОВ «Ріо-Грандес» (код ЄДРПОУ 38256561), ПП «Роялті-Торг» (код ЄДРПОУ 38544719) за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 (далі – акт №468/1-22-07-34602059).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 220 070,00 грн., пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 245 440,00 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість за вересень 2013 року на загальну суму 55 608,00 грн.

На підставі акту перевірки №468/1-22-07-34602059 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» №0000072207 від 10.01.2014, де зазначено, що позивач завищив від’ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 55 608,00 грн.;

- форми «Р» №0000052207 від 10.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 234 553,00 грн., в т.ч. за основним платежем – 220 070,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 14 483,00 грн.;

- форми «Р» №0000062207 від 10.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 303 636,00 грн., в т.ч. за основним платежем – 245 440,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 58 196, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» звернулось до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» (Покупець) та ТОВ «Броксид» (Постачальник) укладено Договір поставки №Т-22/08/2011 від 22.08.2011, предметом якого є постачання продукції, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються у специфікації.

Як вбачається зі специфікацій №3 від 15.11.2011 та №4 від 07.12.2011, копії яких наявні в матеріалах справи, товаром, що постачався на виконання Договору поставки №Т-22/08/2011 від 22.08.2011 є плати аналогових абонентів, базові блоки, драйвери, модулі оптичні, світильник растровий, телефон тощо.

Представник позивача зазначив, що ТОВ «Броксид» здійснювало протягом вересня-грудня 2011 року постачання товару на виконання вказаного договору, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 189-195 Т. ІІ).

Розрахунки з ТОВ «Броксид» здійснювались шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у розмірі 519 312,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 135-144 Т. ІІ).

За результатом здійснення зазначеної господарської операції з контрагентом ТОВ «Броксид» позивач включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 432 761,00 грн. та до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, у розмірі 86 552,00 грн.

Між ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» (Покупець) та ТОВ «Ріо-Грандес» (Постачальник) укладено Договір поставки №Т-17/08/2012 від 17.08.2012, предметом якого є постачання продукції, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються у специфікації.

Як вбачається зі специфікацій №1 від 28.08.2012 та №2 від 07.09.2012, копії яких наявні в матеріалах справи, товаром, що постачався на виконання Договору поставки №Т-17/08/2012 від 17.08.2012 є плати базові блоки, аналогові лінії, ліцензії, системні телефони тощо.

Представник позивача зазначив, що ТОВ «Ріо-Грандес» здійснювало в період з серпня-вересня 2012 року постачання товару на виконання вказаного договору, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 3-5 Т. ІІІ).

Розрахунки з ТОВ «Ріо-Грандес» здійснювались шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у розмірі 132 494,65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 56-55 Т. ІІІ).

За результатом здійснення зазначеної господарської операції з контрагентом ТОВ «Ріо-Грандес» позивач включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 110 412,00 грн. та до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, у розмірі 22 083,00 грн.

Між ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» (Покупець) та ТОВ «ВКФ «Мілана» (Постачальник) укладено Договір поставки №17/05/2011 від 17.05.2011, предметом якого є постачання продукції, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються у специфікації.

Як вбачається зі специфікацій №1 від 01.06.2011 та №2 від 04.07.2012, копії яких наявні в матеріалах справи, товаром, що постачався на виконання Договору поставки №17/05/2011 від 17.05.2011 є цифрові плати, модулі портів, телефони, сітьові кабелі, дисплеї тощо.

Представник позивача зазначив, що ТОВ «ВКФ «Мілана» здійснювало в період з червня-липня 2011 року постачання товару на виконання вказаного договору, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 141-144 Т. ІІІ).

Розрахунки з ТОВ «ВКФ «Мілана» здійснювались шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у розмірі 157 745,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 131-134 Т. ІІІ).

За результатом здійснення зазначеної господарської операції з контрагентом ТОВ «ВКФ «Мілана» позивач включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 131 452,00 грн. та до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, у розмірі 26 291,00 грн.

Між ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» (Покупець) та ПП «Роялті-Торг» (Постачальник) укладено Договір поставки №Т-03/06/2013 від 03.06.2013, предметом якого є постачання продукції, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються у специфікації.

Як вбачається зі специфікацій, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 49-54 Т. ІV), товаром, що постачався на виконання Договору поставки №Т-03/06/2013 від 03.06.2013 є телефони, приставки, зарядні пристрої, модулі, плати розширення тощо.

Представник позивача зазначив, що ПП «Роялті-Торг» здійснювало в період з червня-вересня 2013 року постачання товару на виконання вказаного договору, на підтвердження чого надав копії видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 19-45 Т. ІV).

Розрахунки з ПП «Роялті-Торг» здійснювались шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у розмірі 705 266,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 7-17 Т. ІV).

За результатом здійснення зазначеної господарської операції з контрагентом ПП «Роялті-Торг» позивач включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 587 721,91 грн. та до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, у розмірі 117 544,00 грн.

Між ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» (Замовник) та ПП «Інсайт Плюс» (Підрядник) укладено Договір субпідряду №26 від 26.06.2011, предметом якого є виконання робіт (послуг) з монтажу внутрішніх інженерних мереж зв’язку, їх тестування та налаштування, які виконуються підрядником з використанням власних засобів вимірювальної техніки та інструментів.

Представник позивача зазначив, що ПП «Інсайт Плюс» на виконання Договору субпідряду №26 від 26.06.2011 надавало послуги, передбачені його умовами, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копії журналів виконаних робіт, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних (а.с. 59-64, 72-73 Т. ІІІ).

Крім того, позивач надав до матеріалів справи копію ліцензії Серії АВ №555670, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією на здійснення господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури.

Розрахунки з ПП «Інсайт Плюс» здійснювались шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у розмірі 291 461,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 121-125 Т. ІІІ).

За результатом здійснення зазначеної господарської операції з контрагентом ПП «Інсайт Плюс» позивач, у періоді, який перевірявся відповідачем, включив до складу валових витрат суму витрат у розмірі 77 437,00 грн. та до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, у розмірі 15 487,00 грн.

Представник позивача зазначив, що товар, придбаний у ТОВ «Броксид», ТОВ «Ріо-Грандес», ТОВ «ВКФ «Мілана» та ПП «Роялті-Торг» був використаний позивачем у господарській діяльності, а саме: здійснено реалізацію товару контрагентам-покупцям, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копії видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, довіреностей, договорів поставки, договорів про партнерство, банківських виписок.

На підтвердження зберігання товару, придбаного у вказаних контрагентів, позивач надав суду копії договору оренди №12 від 01.03.2013 щодо оренди складського приміщення площею 41,2 кв.м., розташованого за адресою: місто Київ, вул. Колекторна, 3-А, акту приймання передачі частини майнового комплексу, актів надання послуг оренди складського приміщення (а.с. 8-45 Т. ІІ), договору оренди нерухомого майна у приватної особи №64 від 01.07.2011 щодо оренди нежитлового приміщення площею 88,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 86 Ц, акту приймання-передачі нерухомого майна, договору оренди нерухомого майна у приватної особи №65 від 01.07.2011 щодо оренди нежитлового приміщення площею 56,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 86 Д1, акту приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 95-105 Т. ІІ), податкових накладних,актів, виписок по рахунку (а.с. 114-123 Т. ІІ), договору оренди (майнового найму) №29 від 01.01.2012 щодо оренди майнового комплексу, площею 40 кв.м та складського приміщення, площею 40 кв.м., акту прийому-передачі (а.с. 123-127 Т. ІІ).

Крім того, позивач надав копії накладних на внутрішнє переміщення щодо руху по складу товару, придбаного у ТОВ «Броксид», ТОВ «Ріо-Грандес», ТОВ «ВКФ «Мілана» та ПП «Роялті-Торг» (а.с. 131-134 Т. ІІ, а.с. 51-52, 129-130 Т. ІІІ, а.с. 1-6 Т. IV).

Транспортування товару, згідно пояснень представника позивача здійснювалось власним транспортом за участю працівників ТОВ «Інфотел-Дистрибуція», на підтвердження чого позивач надав копії наказів про прийняття на роботу експедиторів, посвідчень водія, штатного розкладу, податкових розрахунків форми №1ДФ, наказів про використання службового транспорту, договорів оренди транспортних засобів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, договору про надання транспортно-експедиторських послуг (а.с. 1-5, 55-56, 68-70, 79-94, 107-110 Т. ІІ), актів здачі-прийняття робіт, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів (а.с. 58-65 Т. IV).

Стосовно послуг, отриманих від ПП «Інсайт Плюс», представник позивача зазначив, що вони були замовлені для забезпечення виконання робіт за угодами з контрагентами позивача, а саме: Посольство Японії в Україні, ТОВ «Глобал Енерджи», ТОВ «Автосаміт ЛТД», ТОВ «Електролюкс Україна», ТОВ «СК Альфа-Страхування», на підтвердження чого надав копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, рахунків фактур, банківських виписок (а.с. 91-120 Т. ІІІ).

Суд встановив, що відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» з ТОВ «Броксид», ТОВ «Ріо-Грандес», ТОВ «ВКФ «Мілана», ПП «Роялті-Торг» та ПП «Інсайт Плюс» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку.

Слід зазначити, що з матеріалів акту перевірки №468/1-22-07-34602059 вбачається, що правомірність формування витрат по взаємовідносинам між ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» та ПП «Роялті-Торг» відповідач в ході перевірки не досліджував (а.с. 41 Т. І).

В обґрунтування відсутності реального характеру правочинів, здійснених позивачем із ТОВ «ВКФ «Мілана», представник відповідача посилався на матеріали акту Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013 №30/22-2/30523272 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана», щодо підтвердження господарських відносин з основними постачальниками, а саме: ТОВ «Фруком» (код 38256383); ТОВ «Імортель груп» (код 31663229); ТОВ «Еко-Іервіс» (код 34751286); ТОВ «Скоп» (код 38256357); ТОВ «Прімум Компані» (код 37779105); ТОВ «Саміро Холдинг» (код 37563814); ТОВ «Рекламна агенція Принцес» (код 36827126); ТОВ «Нашира» (код 37474667); ТОВ «Детемо» (код 37563821); ТОВ «Автобудсервіс-7» (код 35063331); ТОВ «Новий градь» (код 37779084) за період з 31.01.2011 по 30.06.2013, згідно якого перевіркою ТОВ «ВКФ «Мілана» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками за період з 01.01.2011 по 30.06.2013.

Також відповідач посилався на матеріали досудового слідства у кримінальному провадженні, порушеному за фактом кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України відносно директора та засновника ТОВ «ВКФ «Мілана», які свідчать про відсутність товарного характеру операцій, здійснених даним товариством.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Броксид» відповідач зазначив, що вони не мали реального характеру, в обґрунтування чого посилався на матеріалу акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 09.09.2013 №1065/26-55-22-01/37700428 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броксид» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 по 31.08.2012. Зокрема у даному акті є посилання на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 01.02.2013 №1/753/193/13, яким встановлено, що ТОВ «Броксид» зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності.

На підтвердження відсутності реального характеру взаємовідносин позивача з ПП «Інсайт Плюс» відповідач посилався на матеріали актів ДПІ у місті Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 21.05.2012 №210/22-4/33015134, від 23.07.2012 №101/15-3/33015134 та від 26.09.2012 №517/22-4/33015134 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб’єкта господарювання ПП «Інсайт Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями. Також відповідач посилався на матеріали кримінальної справи, які свідчать про реєстрацію ряду підприємств, в тому числі ПП «Інсайт Плюс» з метою ухилення від сплати податків.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Ріо-Грандес» відповідач зазначив, що вони не мали реального характеру, в обґрунтування чого посилався на матеріалу акту Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 10.10.2013 №1188/22-00/38256561 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ріо-Грандес» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із платниками податків за період з 01.06.2012 по 31.08.2013, у якому є посилання на кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України щодо реєстрації фіктивного підприємства ТОВ «Ріо-Грандес».

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Роялті-Торг» відповідач зазначив, що вони не мали реального характеру в обґрунтування чого посилався на матеріали акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 24.09.2013 №1269/26-55-22-01 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Роялті-Торг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, за період 01.06.2013 по 31.07.2013, яким встановлено, що фінансово-господарська діяльність Підприємства здійснюється поза межами правового поля.

Посилання відповідача на матеріали зазначених актів суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно висновків актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача податковими органами встановлено, що укладені даними юридичними особами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами.

Однак, як вбачається із зазначених актів, зустрічні звірки фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та були проведені у приміщенні податкового органу без дослідження первинної документації.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За наведених обставин акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не можуть бути взяті судом до уваги як належний та допустимий доказ відсутності реального характеру фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» з ТОВ «Броксид», ТОВ «Ріо-Грандес», ТОВ «ВКФ «Мілана», ПП «Роялті-Торг» та ПП «Інсайт Плюс».

Суд зазначає, що матеріали досудового слідства по кримінальній справі, в якій не винесено обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Щодо посилання відповідача на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 01.02.2013 №1/753/193/13, суд зазначає, що обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Броксид» не досліджувалися у кримінальній справі №1/753/193/13, а тому саме по собі здійснення реєстрації ТОВ «Броксид» без мети реального провадження підприємницької діяльності, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, не можуть бути визнані доказом безтоварності спірних господарських операцій.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» з ТОВ «Броксид», ТОВ «Ріо-Грандес», ТОВ «ВКФ «Мілана», ПП «Роялті-Торг» та ПП «Інсайт Плюс» документально підтверджені та мали реальний характер.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов’язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Інфотел-Дистрибуція» з ТОВ «Броксид», ТОВ «Ріо-Грандес», ТОВ «ВКФ «Мілана», ПП «Роялті-Торг» та ПП «Інсайт Плюс» за спірні періоди, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотел-Дистрибуція» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському у районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0000052207 від 10.01.2014, №0000062207 від 10.01.2014, №000072207 від 10.01.2014.

3. Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотел-Дистрибуція» (код ЄДРПОУ 34602059) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському у районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський