Ухвала суду № 37456188, 26.02.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ УХВАЛА

26 лютого 2014 року Справа № 913/2516/13

Провадження №19/913/2516/13

Розглянувши матеріали заяви Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля», у справі

за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м.Луганськ

до відповідача Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля», м.Луганськ

про стягнення 223821 грн. 64 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Семендяєв О.С. - юрисконсульт юридичного відділу довіреність № 141-д від 10.12.2013;

від відповідача: Зинченко А.В. - юрисконсульт, довіреність № 10/1152 від 24.12.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.10.2013 у справі № 913/2516/13 позов було задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» заборгованість у сумі 184535 грн. 07 коп., пеню у сумі 29701 грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 9585 грн. 56 коп., судовий збір у сумі 4476 грн. 43 коп.

На виконання вказаного рішення 21.11.2013 був виданий відповідний наказ № 913/2516/13 від 15.11.2013.

14.01.2014 Ленінським ВДВС Луганського МУЮ постановою ВП № 41627629 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду Луганської області № 913/2516/13 від 15.11.2013.

Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» 18.02.2014 звернулось до господарського суду Луганської області з заявою № 43/250 від 17.02.2014, в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України, про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 у справі № 913/2516/13, в якій просить:

- розстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 у справі № 913/2516/13;

- затвердити наведений відповідачем (заявником) графік виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 у справі № 913/2516/13.

На обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що його підприємство перебуває у складному фінансовому становищі, що значно утруднює виконання рішення суду, та просить розстрочити його виконання строком на 10 місяців, відповідно до наведеного у заяві графіку з березня 2014 року по грудень 2014 року.

В судовому засіданні 26.02.2014 учасники судового процесу надали усні пояснення з приводу поданої заяви.

Представник позивача будь-яких заперечень не надав, однак зазначив, що підприємство зацікавлене у виконанні відповідачем рішення суду в найкоротші терміни.

Представник відповідача 26.02.2014 через канцелярію суду подав довідку від 25.02.2014 за № 43/280 в якій повідомляє, що станом на 26.02.2014 за його підприємством мається заборгованості, та надав розшифровку з зазначенням конкретних сум цієї заборгованості. Крім того, відповідач зазначив, що ним з метою погашення заборгованості перед позивачем було здійснено перерахування суми - 43763,00 грн., на рахунок позивача. На підтвердження вказаної обставини, відповідач надав копію платіжного доручення № 43 від 18.02.2014 на вказану суму.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи відповідача у справі, викладені в заяві, та надані ним докази, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Як зазначається у абз.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку рішення, встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до положень п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у застосуванні приписів ст.121 Господарського процесуального кодексу України господарським судам необхідно мати на увазі таке.

Господарський суд на підставі ст.121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (абз.1 п.п.7.1 п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Згідно п.п.7.1.2. п.7 вищевказаної постанови, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

В п.п.7.2 п.7 цієї постанови зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Під час розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення судом враховано, що на рахунках відповідача відсутні кошти, у підприємства існує заборгованість по заробітній платі, податковому боргу, по прибутковому податку, з профвнеску та іншим нарахуванням. До того ж, повна паралізація діяльності відповідача шляхом примусового виконання рішення господарського суду не сприятиме скорішому та оперативному відновленню порушених прав позивача та повноцінній роботі підприємства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що боржником підтверджується намір фактичного виконання рішення суду, а саме вже погашена заборгованість у розмірі 43763 грн. 00 коп. та залишок заборгованості складає 184535 грн. 07 коп.

Враховуючи те, що боржник, як доведено ним документально, приймає всі заходи для найшвидшого погашення заборгованості за рішенням господарського суду по справі № 913/2516/13, суд вважає можливим задовольнити заяву Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля" про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 № 913/2516/13 строком на шість місяців.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини за правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

УХВАЛИВ:

1. Заяву № 43/250 від 17.02.2014 Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 у справі № 913/2516/13, задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 30.10.2013 у справі № 913/2516/13 строком на шість місяців, починаючи з березня 2014 року зі сплатою щомісячно, за наступним графіком:

- з 01.03.2014 по 31.03.2014 - 30755 грн. 85 коп.;

- з 01.04.2014 по 30.04.2014 - 30755 грн. 85 коп.;

- з 01.05.2014 по 31.05.2014 - 30755 грн. 85 коп.;

- з 01.06.2014 по 30.06.2014 - 30755 грн. 85 коп.;

- з 01.07.2014 по 31.07.2014 - 30755 грн. 85 коп.;

- з 01.08.2014 по 31.08.2014 - 30755 грн. 82 коп.

3. В решті заявленої вимоги відмовити.

4. Ця ухвала є невід'ємною частиною наказу господарського суду Луганської області № 913/2516/13 від 15.11.2013.

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття, згідно із ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», протягом 1 (одного) року з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя Т.В.Косенко