Ухвала суду № 37454159, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 лютого 2014 року м. Київ В/800/4984/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Ємельянової В.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

Іваненко Я.Л.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів пред'явило у суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (далі - Товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2012 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у розмірі 750 942 гривні 54 копійки та пені за порушення термінів їх сплати у сумі 4 505 гривень 70 копійок з тих підстав, що Товариство не забезпечило працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та своєчасно не сплатило за це адміністративно-господарські санкції.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову.

У грудні 2013 року Товариство подало до Вищого адміністративного суду України заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року, посилаючись на різне застосування касаційним судом положень статей 18 - 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 875-ХІІ) та статті 218 Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого ставиться питання, мотивовано тим, що відповідно до вимог статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, установленого статтею 19 цього Закону, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в залежності від кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і не зайнятих ними.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та, задовольняючи позов, суд касаційної інстанції у своїй постанові зазначив, що Товариство не виконало у повному обсязі обов'язок із щомісячного інформування державної служби зайнятості про утворення робочих місць та наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів, а отже, не вжило всіх передбачених законодавством заходів для організації працевлаштування інвалідів. З огляду на це, визнав застосування відносно відповідача юридичної відповідальності у виді адміністративно-господарських санкцій обґрунтованим.

Як приклад неоднакового правозастосування Товариство зазначило ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2011 року у справі № К-33173/10, від 5 грудня 2013 року у справі № К/800/39318/13, від 6 грудня 2013 року у справі № К/9991/69446/11, від 23 березня 2011 року у справі № К-34212/10, від 16 грудня 2010 року у справі № К-29033/10, від 12 жовтня 2010 року у справі № К-21280/08, в яких касаційний суд, за аналогічних обставин, погодився з рішенням судів попередніх інстанцій щодо безпідставності позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій з відповідачів.

З огляду на різне застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції дійшов різних висновків при вирішенні спорів, має місце передбачена статтею 237 КАС України, підстава для допуску справи до перегляду Верховним Судом України.

Керуючись статтями 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Допустити до провадження Верховного Суду України адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді Т.Ф. Весельська

В.І. Ємельянова

А.Ф. Загородній

М.М. Заїка

Я.Л. Іваненко