Ухвала суду № 37453660, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/9991/62494/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011

у справі № 2а-3591/09/0870

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжяпровизнання нечинними податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод» (далі по тексту - позивач, ВАТ «ЗАЗ») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2010, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011, позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000062303/0 від 17.02.2009 та № 0000052303/0 від 17.02.2009, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0000042303/0 в частині суми заниження бюджетного відшкодування з ПДВ за 10 місяців 2008 року на суму 502890,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Запорізький арматурний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з квітня 2008 року по вересень 2008 року, за результатами якої складений акт від 09.02.2009 №261/23-5/14309190, яким встановлено порушення пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.2.3 та пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 та пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки, а також за наслідками апеляційного оскарження, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17.02.2009 №0000042303/0 та від 05.05.2009 №0000042303/1, якими позивачеві занижено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за 10 місяців 2008 року на суму 537123,00 грн.; від 17.02.2009 №0000052303/0 та від 05.05.2009 №0000052303/1, якими позивачеві донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 326952,00 грн., у т.ч. 217968,00 грн. за основним платежем та 108984,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17.02.2009 № 0000062303/0 та від 05.05.2009 № 0000062303/1, якими позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 60067,00 грн.

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, що договором №84 від 13.01.2003 на поставку ВАТ «ЗАЗ» взяло на себе зобов'язання поставити на адресу ТОВ «ТД «ЗАЗ» продукцію згідно з специфікацією.

10.11.2005 між ВАТ «ЗАЗ» та ТОВ «ТД «ЗАЗ» укладено додаткову угоду до договору поставки № 84, за змістом яких між сторонами погоджено строк постачання товару та дії договору до 31.03.2008.

В подальшому додатковою угодою від 31.03.2008 строк постачання товару та дії договору продовжено до 31.12.2008.

Листом за вих. №28 від 01.04.2008 та від 14.04.2008 б/н, ТОВ «ТД «ЗАЗ» звернулося до ВАТ «ЗАЗ» з проханням повернути суми передоплати, отриманої за договором поставки №84.

На виконання умов договору №84 від 13.01.2003, ТОВ «ТД «ЗАЗ» було перераховано на розрахунковий рахунок ВАТ «ЗАЗ» кошти з призначенням платежу «згідно договору №84 від 13.01.2003» у розмірі 4884228,00 грн., що підтверджується банківськими документами.

У результаті співставлення податкових накладних, книг обліку продажу товарів (робіт, послуг), реєстрів виданих податкових накладних ВАТ«ЗАЗ» встановлено, що за датами зарахування коштів від покупця(замовника) ТОВ «ТД «ЗАЗ» в липні, жовтні, грудні 2003 року, січні, лютому, серпні, вересні, листопаді 2004 року, червні, вересні 2005 року сформовано податкові зобов'язання.

У квітні 2008 року ВАТ «ЗАЗ» повернуло грошові кошти ТОВ «ТД «ЗАЗ» у розмірі 4890950,08 грн. (з ПДВ) в якості повернення передплати за ТМЦ, згідно договору № 84 від 13.01.2003.

За даними дослідження розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних ВАТ «ЗАЗ» на адресу покупця (замовника) - ТОВ «ТД «ЗАЗ» встановлено, що всього у квітні 2008 року здійснено коригування податкових зобов'язань на суму 815158,36 грн.

Коригування (зменшення) податкових зобов'язань у розмірі 815158,00 грн. відображено в декларації з податку на додану вартість ВАТ «Запорізький арматурний завод» за квітень 2008 року в рядку 8.3 «згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону». Згідно додатку №1 до податкової декларації ВАТ «Запорізький арматурний завод» за квітень 2008 року коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (рядок 8) становить 815158,00 грн. у результаті повернення передплати ТОВ «Торговий дім «Запорізький арматурний завод» у розмірі 4890950,08 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач не подавав заяв на повернення чи відшкодування ПДВ в зв'язку із поверненням передплати по договору, а лише відкоригував свої податкові зобов'язання у тому періоді, в якому сталася відповідна подія (повернення передплати) - у квітні 2008 року на підставі пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів також погоджується із висновками судів попередніх інстанції про відсутність порушення з боку позивача приписів пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якої заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Так, відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Отже, строк, передбачений законодавством для зберігання податкових накладних, не має відношення до коригування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, яке проводиться на підставі п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказаною нормою не встановлені граничні строки проведення такого коригування.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Об'єктом оподаткування операцій платника податку, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», є поставка товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Договором №84 від 13.01.2003, укладеного між ВАТ «ЗАЗ» та ТОВ «ТД «ЗАЗ», дію якого подовжено до 2008 року, передбачається перехід права власності на товар від постачальника (ВАТ «ЗАЗ») до покупця (ТОВ «ТД «ЗАЗ»). Однак, як свідчать матеріали справи, контракт не був виконаний.

Сплив строку давності для коригування податкових зобов'язань у позивача починається з моменту повернення передплати та подання податкової декларації за квітень 2008 року. Крім того позивач, не здійснює коригування задекларованих зобов'язань у 2003 року, а коригує податкові зобов'язання саме за квітень 2008 року.

Таким чином, позивачем не було порушено строків, передбачених пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки розрахунок коригування зроблений підприємством у встановлені строки, тобто в день повернення грошових коштів ТОВ «ТД «ЗАЗ».

Також, висновком проведеної судово-економічної експертизи було встановлено, що висновки акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 261/23-5/14309190 від 09.02.2009 в частині завищення ВАТ «Запорізький арматурний завод» заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму 60067,00 грн. документально не підтверджуються; висновки щодо завищення ВАТ «ЗАЗ» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за жовтень 2008 року на суму 537123,00 грн. документально підтверджуються частково на суму 34233,00 грн.; висновки щодо позитивного значення сум податку на додану вартість за квітень 2008 року в розмірі 175382,00 грн., за травень 2008 року в розмірі 20974,00 грн., за червень 2008 року у розмірі 21612,00 грн. документально не підтверджуються.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши повністю нечинними податкові повідомлення-рішення №0000062303/0 від 17.02.2009 та №0000052303/0 від 17.02.2009, визнавши нечинним податкове повідомлення-рішення №0000042303/0 в частині суми заниження бюджетного відшкодування з ПДВ за 10 місяців 2008 року на суму 502890,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров