Ухвала суду № 37453631, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/63877/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2011

у справі № 2а-8649/10/1870

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арх-Буд-Інвест»доДержавної податкової інспекції в м. Сумипроскасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арх-Буд-Інвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Арх-Буд-Інвест») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152312/0/85585 від 09.11.2010.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Суми проведено виїзну планову виїзну перевірку ТОВ «Арх-буд-інвест» за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, за результатами якої був складений акт за №8751/2312/34593207/82 від 27.10.2010, яким встановлено порушення п. 5.1 з урахуванням визначення терміну п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001152312/0/85585 від 09.11.2010, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2417639,00 грн., в тому числі основний платіж - 1068037,00 грн. та штрафні ( фінансові) санкції - 1349602,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Арх-Буд-Інвест» здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою м. Суми, вул. Кірова. 154/2.

Фінансування будівництва відбувається відповідно до вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

З метою залучення грошових коштів інвесторів ТОВ «Арх-Буд-Інвест» провело випуск дисконтних іменних облігацій. Постійне свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій видане Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 13.08.2007 №300/2/07. Згідно протоколу зборів учасників №3 від 30.03.2007 фінансові ресурси, залучені від реалізації облігацій серії А у кількості 4090909 шт. на загальну суму 44999999,00 грн., форма випуску бездокументарна, будуть використанні на придбання цінних паперів. Джерелом погашення облігацій будуть виступати кошти емітента, отримані в результаті його фінансово-господарської діяльності. Дані дисконтні облігації були згідно договорів від 24.07.2007 №А-790/07, від 23.07.2007 №А-772/07 та від 26.07.2007 №819/07 реалізовані ТОВ «КУА «Пріоритет фінанс». Кошти від реалізації даних дисконтних облігацій були направлені на придбання інвестиційних сертифікатів.

В подальшому дані облігації були реалізовані фізичним або юридичним особам, що мають бажання придбати квартири в будинку, що будується позивачем згідно договору купівлі-продажу цінних паперів. Згодом укладається договір про набуття прав на приміщення, за яким забудовник (ТОВ «Арх-Буд-Інвест») зобов'язується передати покупцю у власність приміщення, що відповідає характеристикам, визначеним в цьому ж договорі, в обмін на пакет облігацій, які покупець придбає на умовах договору купівлі - продажу цінних паперів, про який йшлося вище. Додатками до цього договору є план відповідного приміщення, акт вибору приміщення, договір міни приміщення на пакет облігацій.

В наведений вище спосіб позивачем залучались кошти інвесторів для проведення будівництва.

Зазначені обставини встановлені попередніми перевірками, підтверджені судовими рішеннями та не заперечувались представниками відповідача.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (дачі - валові виграти) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. ст. 8 і 9 та пп. 7.9.4 п. 7.9 ст. 7 цього Закону.

Саме на цю норму посилався відповідач, зменшуючи валові витрати позивачу.

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України N92 від 27.04.2000, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем будується будинок з метою подальшого продажу квартир; будівництво провадиться за рахунок грошових коштів з використанням фінансових інструментів, визначених Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Таким чином, у об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 154/2, відсутні ознаки, притаманні основним засобам в розумінні положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при визначенні податкових зобов'язань позивачеві безпідставно застосовано положення п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із ст. ст. 8 і 9 та пп. 7.9.4 п. 7.9 ст. 7 цього Закону.

Суди правомірно врахували посилання позивача на те, що з приводу аналогічних неправомірних висновків ДПІ в м. Суми при проведенні попередньої перевірки ТОВ «Арх-Буд-Інвест» в 2009 році (щодо витрат, пов'язаних з будівництвом Комплексу житлових будинків по вул. Кірова, 154/2, як витрат на створення основних засобів) зроблені висновки в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 по справі №2-а- 42/10/1870, яка набрала чинності, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010, залишена без змін.

Також обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів відповідача, що витрати підприємства на опалення будинку, що не введений в експлуатацію, не пов'язані із веденням господарської діяльності, оскільки, відповідно до п.п. 3.1.15. 3.2.10.7 ДБН Д. 1.1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», до складу витрат на спорудження об'єктів включаються додаткові витрати на виконання будівельно-монтажних робіт у зимовий період, в тому числі на тимчасове опалення, які входять до собівартості продукції.

Таким чином, враховуючи положення бухгалтерського обліку про облік витрат продукції для реалізації, витрати на тимчасове опалення будинку, що споруджується, не можуть бути відокремлені від загальних витрат на будівництво і підлягають включенню до валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем безпідставно зроблено висновок щодо завищення позивачем валових витрат на суму коштів, витрачених на будівництво зазначеного будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2007-2010 років позивачем укладено 110 договорів з фізичними особами про набуття прав на приміщення через придбання цінних паперів, відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а також реалізовано частину офісних приміщень за договором №1 від 27.01.2010. Зазначеними договорами передбачено, що після введення в експлуатацію будинку вказані квартири передаються покупцям за договорами міни. На період розгляду справи в суді апеляційної інстанції укладено 50 договорів міни, що є свідченням правомірності доводів позивача про те, що будівництво квартир у спірному будинку здійснювалось виключно для їх реалізації.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров