Рішення № 37450931, 13.02.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13682/13-ц

Провадження № 2/263/661/2014

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ.

13 лютого 2014 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі судді Степанової С.В., при секретарі Сіренко Ю.В., за відсутністю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовною заявою про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. В позовній заяві вказали, що їм на праві власності належить квартири АДРЕСА_1. Позивачі зазначили, що в даній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_3, однак фактично там ніколи не проживав, членом їх родини ніколи не був, сумісного господарства з позивачами не вів, особистих речей у квартирі не має. Місце знаходження відповідача, позивачам не відомо.

У судове засідання позивачі не з'явились, надали до суду заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, в разі неявки відповідача не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить його розписка, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 27).

Представник третьої особи ЖКП «Житло «Центр» у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність.

Враховуючи те, що по справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляду, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України та відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України - без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.04.2002 року (а.с. 4).

Згідно відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Донецькій області від 15.01.2014 року, відповідач ОСОБА_3 зареєстрований в спірній квартирі з 26.02.2010 року (а.с. 15).

Відповідно до акту від 28.10.2013 року, складеного Житлово-комунальним підприємством «Житло «Центр», ОСОБА_3 не проживає в АДРЕСА_1 з 2009 року по теперішній час (а.с. 10).

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до вказаного, а також виходячи зі смислу ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150, 156 ЖК України власник квартири на свій розсуд вирішує, чи буде особа, яка не є членом його сім'ї, проживати в його квартирі, чи не буде.

Згідно ст. 391 ЦК України одним із засобів захисту права власності є усунення перешкод у здійсненні власником майна права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994 року, який діє для України з 11.09.1997 року та прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд вважає, що відповідач, який не припиняє своєї реєстрації в квартирі, що належить позивачам, порушує право останніх користуватись та розпоряджатись майном на свій власний розсуд, тому суд вважає, що вимоги позивачів обґрунтовані і позов задовольняє.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ч.1 ст. 319, ст. 321, ч. 1 ст. 383 ЦК України, ч. 1 ст. 71, ст. 150 ЖК України, керуючись ст. 10, 11, 58, 60, 88, 197, 213, 215, 224-226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Житлово-комунальне підприємство «Житло «Центр» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений ними судовий збір в розмірі 229 гривень 40 копійок.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя С.В. Степанова