Рішення № 37450791, 25.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21926/13 25.02.14

За позовом публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Глоінвест"

про визнання недійсними положень договору поруки

Головуючий суддя Шкурдова Л.М.

Судді Сташків Р.Б

Полякова К. В.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.

представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Чепей О. В. за дов. № 1230/12 від 01.09.12 р.

від третьої особи - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/21926/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (далі - Позивач, ПАТ «Мостобуд», Поручитель) до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - Відповідач, ПАТ «Альфа- Банк», Банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Глоінвест» (далі - Третя особа, ТОВ «Глоінвест», Боржник) про визнання недійсними положень Договору поруки №393-П/11 від 08.09.2011 року та як наслідок визнання Договору поруки припиненим.

Основною підставою недійсності положень оскаржуваного договору поруки є те, що на думку Позивача зміст оскаржуваних пунктів Договору поруки суперечить актам цивільного законодавства, а саме п. 6 ч.1 ст. 3, ч. 2 ст.548, ч.ч. 1,2 ст. 553, ч.2 ст. 554, ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, в зв'язку з недоведенням позивачем недодержання сторонами договору поруки вимог законодавства в момент вчинення такого правочину, та зазначив, що при укладенні договору позивач вже надав згоду на зміну основного зобов'язання щодо збільшення відповідальності поручителя, з огляду на вищевикладене відсутня необхідність укладення додаткової угоди.

В судовому засіданні 10.01.2014 р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, подане клопотання судом задоволене.

28.01.2014 р. розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва розгляд справи вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів: головуючого судді Шкурдової Л. М.,судді Літвінової М. Є., судді Полякової К. В.

Ухвалою суду від 28.01.2014 р. справу прийнято до провадження колегією у складі трьох суддів: головуючого судді Шкурдової Л. М., судді Літвінової М. Є.,судді Полякової К. В.

В судовому засіданні 28.01.2014 р. судом оголошено перерву до 25.02.2014 р.

24.02.2014 р. розпорядженням голови господарського суду міста Києва в зв'язку із знаходженням судді Літвінової М. Є. у відпустці, розгляд справи вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів: головуючого судді Шкурдової Л. М., судді Сташківа Р. Б., судді Полякової К. В.

Ухвалою суду від 25.02.2014 р. справу прийнято до провадження колегією у складі трьох суддів:головуючого судді Шкурдової Л. М., судді Сташківа Р. Б., судді Полякової К. В.

Представник позивача, повідомлений належним чином про час та дату судового засідання, в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи повідомлений належним чином про час та дату судового засідання, в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з великою завантаженістю представників ТОВ "Глоінвест", подане клопотання задоволенню не підлягає, враховуючи, що ст. 69 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений строками розгляду справи, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України не передбачено відкладення розгляду справи або оголошення перерви в судовому засіданні з підстав, заявлених у поданому клопотанні, наявних в матеріалах справи документів достатньо для прийняття рішення по суті. Крім того, згідно зі ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через своїх представників, їхнє коло не обмежується.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» (далі - Відповідач або Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Глоінвест» (далі - Позичальник або Боржник) 08.09.2011 року укладено договір про відкриття кредитної лінії № 128/11 (далі - Кредитний договір), згідно умов якого Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 - 1.4 Кредитного договору ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту) становить 144 000 000,00 гривень, розмір процентів за користування кредитом складає 16,5% річних, строк дії кредитної лінії закінчується 06.09.2016 року.

В забезпечення виконання Позичальником основного зобов'язання за Кредитним договором 08.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Мостобуд» (далі -Позивач або Поручитель) та Банком було укладено Договір поруки № 392-П/11 (далі - Договір поруки), за умовами п. 2.1 якого, Позивач поручається за виконання Позичальником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (Кредитного договору) або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому:

- обов'язок повернути Банку наданий згідно з Кредитним договором кредит шляхом повернення кожного траншу частинами, у строки та згідно з графіком, що визначені в Кредитному договорі та/або додатковій угоді, на підставі якої цей транш наданий, при цьому кінцевий строк повернення кожного з траншів не може перевищувати строк дії кредитної лінії;

- обов'язок сплачувати Банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у розмірі 16,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Кредитного договору, у строку визначеному в ньому;

- обов'язок сплачувати Банку комісію у строки і розмірі визначені в Кредитному договорі;

- обов'язку у випадках, передбачених Кредитними договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають з Кредитного договору;

- обов'язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором.

При цьому, під Основним договором, згідно ст. 1 «Тлумачення термінів» Договору поруки, розуміється Кредитний договір, включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності Договором поруки або будуть укладені у майбутньому.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що Позичальник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, передбачених ст. 2 Договору поруки, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Крім того, Договір поруки містить наступні умови, спрямовані на збереження правовідносин поруки у випадку зміни Основного зобов'язання:

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки Поручитель поручається за виконанням Позичальником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (Кредитного договору) або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому;

Відповідно до п. 5.4 Договору поруки Поручитель надає свою згоду на будь-які зміни обсягу відповідальності Позичальника за Кредитним договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності Поручителя за Договором поруки, зокрема, але не виключно, будь-які зміни Кредитного договору, внаслідок яких збільшується ліміт кредитної лінії, що надається Позичальникові, строк користування кредитом/частиною, та/або розмір процентів за користування кредитом, та/або комісійних винагород, та/або неустойки (пені, штрафів), та/або будь-яких інших платежів, які Позичальник згідно з Кредитним договором повинен сплачувати Банку та за виконання яких Поручитель поручається згідно з Договором поруки, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим договором поруки, і встановлена цим договором порука залишається чинною протягом строку встановленого п. 5.3 цього Договору, а поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, з урахуванням будь-яких майбутніх змін обсягу відповідальності Позичальника за Кредитним договором.

Згідно з п. 5.3 Договору поруки цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором. Порука за цим Договором припиняється, якщо протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, Банк не пред'явить до Поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках передбачених чинним законодавством України.

До Кредитного договору Банком та Позичальником було внесено ряд змін, які ,як стверджує позивач, не відтворені в договорі поруки, а саме :

Додатковою угодою № 1 від 08.09.11 р. до Кредитного договору доповнено статтю 8 «Контроль за фінансовим станом і діяльністю Позичальника» Кредитного договору пунктом 8.13, а також внесено зміни до пункту 11.6 статті 11 «Наслідки порушення позичальником зобов'язань та дострокове повернення кредиту» Кредитного договору.

Пункт 11.6, який надає Банку право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов'язань Позичальника за Кредитним договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення Позичальнику відповідної вимоги, було доповнено абзацом, який встановлює додаткову підставу для зазначеної вимоги банку: у разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником будь-якого з обов'язків, передбачених п. 8.13 Кредитного договору.

Додатковою угодою № 3 від 05.12.11 до Кредитного договору було внесено ряд змін, зокрема:

- доповнено статтю 8 «Контроль за фінансовим станом і діяльністю Позичальника» Кредитного договору пунктом 8.14 в редакції наступного змісту: « 8.14. Позичальник зобов'язаний після прийняття об'єкта в експлуатацію щоквартально, в строк до 25-го числа місяця, наступного за звітнім кварталом, надавати Банку виписки про надходження коштів за звітній квартал по всім відкритим рахункам в інших банках»;

- абзац шостий пункту 11.2. статті 12 «Наслідки порушення позичальником зобов'язань та дострокове повернення кредиту» Кредитного договору викладено в новій редакції: «- за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання умов пунктів 8.10 та/або 8.11 та/або 8.14 цього Договору - штраф у розмірі 10 000,00 (десять тисяч,00) гривень.»;

- абзац чотирнадцятий пункту 11.6 статті 11 «Наслідки порушення позичальником зобов'язань та дострокове повернення кредиту» Кредитного договору викладено в новій редакції наступного змісту: «- у разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником будь-якого з обов'язків, передбачених пунктом 2.5., та /або пунктом 2.6.,та /або підпунктів 8.7.-8.9. пункту 8.10, та/або пункту 8.11., та/або пункту 8.12, та/або пункту 8.14, цього Договору.».

Позивач вважає, що положення Договору поруки, а саме: абз. 3 п. 1.1. Статті «Тлумачення термінів» в частині слів «...або будуть укладені у майбутньому.»; п. 2.1 Статті 2 «Предмет договору» в частині слів «... або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому»; п. 5.4 Статті 5 «Строк дії та інші умови Договору» повністю, - є недійсними, надана в забезпечення виконання Позичальником основного зобов'язання за Кредитним договором порука є припиненою, а у Відповідача відсутнє право на стягнення грошових коштів з Позивача на підставі Договору поруки .

Обґрунтовуючи недійсність пунктів Договору, Позивач вказує на те, що положення Договору поруки не відповідають вимогам закону, що встановлюють обов'язковість попередньої визначеності основного (забезпечуваного) зобов'язання задля забезпечення можливості виконання поручителем своїх обов'язків.

Але такий висновок є необгрунтованим та спростовується наступним.

Як вірно зазначає Позивач, діюче законодавство встановлює обов'язкову попередню визначеність основного зобов'язання для можливості існування забезпечувального в контексті обсягів останнього, як істотної умови за змістом ч. 2 ст. 553 та ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України.

На виконання зазначених положень закону сторони Договору поруки чітко визначили в п. 2.1 Договору поруки основне (забезпечувальне) зобов'язання. Згідно з п. 2.1 Договору поруки Позивач поручається за виконання Третьою особою наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (Кредитного договору) або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому:

- обов'язок повернути Банку наданий згідно з Кредитним договором кредит шляхом повернення кожного траншу частинами, у строки та згідно з графіком, що визначені в Кредитному договорі та/або додатковій угоді, на підставі якої цей транш наданий, при цьому кінцевий строк повернення кожного з траншів не може перевищувати строк дії кредитної лінії;

- обов'язок сплачувати Банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у розмірі 16,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Кредитного договору, у строки визначені в ньому;

- обов'язок сплачувати Банку комісію у строки і розмірі визначені в Кредитному договорі;

- обов'язку у випадках, передбачених Кредитними договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають з Кредитного договору;

- обов'язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором.

Що ж до посилання Позивача на те, що умова про забезпечення Договором поруки обов'язків Третьої особи, що можуть виникнути на підставі основного договору в майбутньому, не дає можливість чітко визначити основне зобов'язання і відповідно є незаконною, то суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Позивачем не наведено жодної норми чинного законодавства яка б містила заборону забезпечувати Договором поруки обов'язків особи, що можуть виникнути на підставі основного договору в майбутньому.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, оскаржувані умови договору є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, в силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Кредитного договору, Додаткових угоди до нього, а також Договору поруки виникли зобов'язальні відносини, які, відповідно ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимог чинного законодавства.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України № 3-62г10 від 17.01.2011р. по справі № 5020-10/012, в якій судом зазначено наступне: передбачення можливості зміни розміру процентів та строків їх сплати є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов'язує припинення поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Як встановлено судом та витікає із матеріалів справи сторони не вносили до Кредитного договору умови, які б збільшували обсяг основного зобов'язання без згоди поручителя( розмір кредитних коштів, % ставки за користування кредитними коштами, строки повернення кредитних коштів), а зазначені позивачем зміни до Кредитного договору є несуттєві і не впливають на розмір основного боргу.

При цьому слід зазначити, що у п. 2.1 Договору поруки сторони чітко визначили, що Договором поруки забезпечується обов'язки Третьої особи, що також можуть виникнути на підставі основного договору в майбутньому і дані умови договору не протирічать діючому законодавству України.

За таких умов позовні вимоги позивача про визнання недійсними окремих частин Договору поруки, визнання припиненими зобов'язань за Договором поруки та визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів на підставі Договору поруки задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові - відмовити.

Повне рішення складено 28.02.2014 р.

Головуючий суддя Л.М. Шкурдова

Судді Р. Б. Сташків

К. В. Полякова