Рішення № 37450027, 27.02.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/438/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Кучеренко О.П.

Доповідач Белінська І. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. - головуючої,

Суровицької Л.В.,

Чельник О.І.,

при секретареві - Ткаченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування житловим будинком та господарсько-побутовими будівлями і спорудами та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Посилався на те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем вони придбали житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, розташований по АДРЕСА_1, вартістю 36 465 грн. Просив поділити зазначене майно в натурі виходячи із рівності часток кожного з колишнього подружжя.

У січні 2013 року позивач змінив позовні вимоги: у зв»язку із технічною неможливістю поділу житлового будинку в натурі, просив встановити порядок користування ним відповідно до варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Після скасування у касаційному порядку рішення Новоархангельського районного суду від 31.01.2013 року та ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 10.07.2013 року(а.с.158) відповідач подав зустрічний позов про поділ житлового будинку шляхом визнання за ним права власності на весь будинок із сплатою на користь позивача грошової компенсації вартості ? його частки, яка була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Кіровоградській області. (а.с.168-170).

Рішенням Добровеличківського районного суду від 16 грудня 2013 року у задоволенні позову про встановлення порядку користування житловим будинком ОСОБА_5 відмовлено; зустрічний позов про поділ майна задоволено: припинено право власності ОСОБА_5 на належну йому частку у будинку, визнано право власності на весь житловий будинок за ОСОБА_6 із стягненням з неї на користь позивача грошової компенсації вартості ? частки домоволодіння у розмірі 53 991 гривні. Стягнуто із позивача на користь відповідача судові витрати в сумі 539 грн.91 коп.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог та про відмову у задоволенні зустрічного позову. Вказує на те, що суд неправильно застосував ст.365 ЦК України, ч.4ст.71 СК України, оскільки він не давав згоду на отримання грошової компенсації вартості належної йому частки спірного житлового будинку, їх частки є рівними та можливо, згідно із висновком експертизи, встановити порядок користування житловим будинком.

Заслухавши пояснення позивача та його представника адвоката ОСОБА_8, які просили задовольнити апеляційну скаргу, допитавши судового експерта ОСОБА_9, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до п.4ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 31.10.1998 року по 1.08.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають одну неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина проживає з відповідачкою.

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2001 року набули право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1, щодо поділу якого у сторін виник спір.

Відповідно до положень ч.1ст.70 СК України, ч.2 ст.372 ЦК України, частки кожної із сторін, співвласників спірного майна, є рівними, що ними не оспорюється.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюють це право у порядку, передбаченому ст.369 ЦК України, ст.ст.63- 69 СК України. Так, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

За загальним правилом, відповідно до ч.1ст.66, ч.1ст.69 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності; дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу у спосіб та у порядку, передбаченому ст.71 СК України.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи від 28.11.2012 року №247, поділ приміщень житлового будинку на дві окремі ізольовані квартири відповідно до розміру ідеальних часток сторін або із незначним відступом від ідеальних часток є технічно неможливим, з чим сторони погодились. Разом з тим, експертом було розроблено варіанти порядку користування житловим будинком та надвірними будівлями між співвласниками.

Частиною 1ст.71 СК України передбачено, що майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч.2ст.71 СК).

Відмовляючи ОСОБА_5 у задоволенні позову про визначення порядку користування житловим будинком та господарськими спорудами та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6 про поділ майна шляхом припинення права власності другого співвласника на це майно з виплатою грошової компенсації за його частку, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок є неподільною річчю, спільне користування спірним майном неможливе через неприязні стосунки між сторонами, а припинення права власності позивача на майно, що є об»єктом спільної сумісної власності, не завдасть йому істотної шкоди.

Проте, з таким висновком не можна погодитись у повній мірі, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а висновок суду про те, що спільне володіння і користування майном є неможливим не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч.4ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що частки кожного із співвласників є рівними, поділ житлового будинку в натурі з утворенням двох ізольованих квартир неможливий з огляду на фактичне об»ємно-просторове та конструктивне рішення житлового будинку, функціональне використання приміщень, їх технічний стан та площі житлових кімнат ( 1-1 -9,54 кв.м, 1-2 - 17,69 кв.м, 1-4 - 6,16 кв.м., 1-5 - 6,38 кв.м), однак, можливо встановити порядок користування будинком та господарськими будівлями і спорудами, інший співвласник заперечує проти припинення його права власності на житловий будинок, посилаючись на відсутність іншого житла та неможливість придбати інше житло за кошти, які пропонує відповідач в якості грошової компенсації вартості його частки, - позов ОСОБА_5 про встановлення порядку користування спільним сумісним майном підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

У іншому випадку припинення права власності позивача на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його житловим та майновим інтересам(ч.4ст.365 ЦК).

Крім того, спірне майно не є абсолютно неподільною річчю, оскільки можливе ( за згодою співвласників) здійснення добудови приміщень до житлового будинку, внаслідок чого його можна бути поділити в натурі з утворенням двох ізольованих квартир.

При визначенні порядку користування житловим будинком та господарськими будівлями, суд враховує висновок судової будівельно-технічної експертизи (а.с.56-73), роз»яснення судового експерта ОСОБА_9 про те, що кімнати 1-4 та 1-5 дійсно мають вікна, про що зазначено в описовій частині експертизи, згоду позивача на визначення порядку користування відповідно до варіанту №4, який є більш вигідним для ОСОБА_6, оскільки кімната, яка виділяється у її окреме користування 1-2, площею 17,89 кв.м, має більшу площу, ніж кімнати 1-4, 1-5, які виділяються позивачу. При визначенні порядку користування господарськими спорудами також враховуються інтереси сторін, зокрема, те, що позивач має у власності автомобіль, а відповідач має можливість одноособово користуватися літньою кухнею.

Суд не бере до уваги особисті неприязні стосунки сторін, як обставину, яка на думку відповідача свідчить про неможливість спільного володіння та користування майном, оскільки саме ОСОБА_6, одружившись у 2012 році з іншим чоловіком, повернулась до спірного житлового будинку разом з ним, створюючи позивачу перешкоди у користуванні майном, що належить також і йому на праві власності.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 315, ч.5ст.88 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду від 16 грудня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким

Позов ОСОБА_5 задовольнити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 про поділ майна відмовити.

Визначити порядок користування житловим будинком та господарсько-побутовими будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 і який належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, відповідно до варіанту №4 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28.11.2012 року №247, а саме: ОСОБА_5 виділити у користування у житловому будинку кімнати 1-4, площею 6,16 кв.м, та 1-5, площею 6,38 кв.м; ОСОБА_6 - кімнату 1-2, площею 17,69 кв.м. У їх загальному користуванні залишити у житловому будинку приміщення І-1 площею 5,09 кв.м (веранда), приміщення І-2, площею 5,46 кв.м (кочегарка), приміщення 1-1, площею 9,54 кв.м (кімната), приміщення 1-3, площею 9,51 кв.м (кухня), ганок літ «а-1».

З господарсько-побутових будівель виділити у користування ОСОБА_5 : гараж літ.»В», погріб літ.»в», хлів літ.»в-1»; ОСОБА_6: літню кухню літ «Бб» та хлів літ.»б-1); у їх загальному користування залишити вбиральню літ.»Г».

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 2029 гривень у відшкодування судових витрат.

Повернути ОСОБА_6 53 991 ( п»ятдесят три тисячі дев»ятьсот дев»яносто одну) гривню, внесених 30.01.2013 року на рахунок ТУДСА України у Кіровоградській області у ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, код: 26241445, р/р 37312014000784 МФО 8230.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: