Ухвала суду № 37448471, 25.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1808/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Кириченко К.І. (довіреність від 03.01.2013 р. № 04),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонський електромашинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Херсонський електромашинобудівний завод» (далі - позивач, або ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000802200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 820285,20 грн. та за штрафними санкціями у сумі 410142,60 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року вказані вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року № 0000802200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 820285,20 грн. та за штрафними санкціями у сумі 410142,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.208).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, податковими ревізорами-інспекторами ДПІ було проведено документальну планову перевірку ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 582/22.1/05808988 від 21.01.2013 року.

Відповідно до висновків даного акту перевірки відповідачем встановлені порушення, серед яких є заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 820610,20 грн., у тому числі заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 816932,20 грн. внаслідок реалізації ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод» продукції резидентам, які є пов'язаними особами, за цінами, які є нижчими ніж звичайні ціни, без врахування фактичної собівартості на таких товарів, що є порушенням п. 185.1, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, а також завищення податкового кредиту внаслідок віднесення до його складу ПДВ без податкових накладних на загальну суму 3678,00 грн., що є порушенням п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.02.2013 року № 0000802200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 820610,20 грн. та за штрафними санкціями у сумі 410305,10 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 820285,20 грн. та за штрафними санкціями у сумі 410 142,60 грн. позивач звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем у спірній частині податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням стали висновки податкового органу щодо встановлення порушень з боку позивача: реалізація ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод» продукції резидентам, які є пов'язаними особами, за цінами, які є нижчими ніж звичайні ціни, без врахування фактичної собівартості на таких товарів на суму 816932,20 грн.; віднесення до податкового кредиту сум ПДВ без податкових накладних на загальну суму 3253,00 грн., у т.ч. суму ПДВ 2585,00 грн. по контрагенту ПП «М'ясо Херсонщини» та суму ПДВ 768,00 грн. по контрагенту МКП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона».

При цьому, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, що, також, відображено апелянтом в поданій апеляційній скарзі, до вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з встановленням обставин, викладених у п. 3.1.1 «Валовий дохід» акту, зокрема, ДПІ вказує, що протягом перевіряємого періоду з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод» здійснював продаж готової продукції (генератори, стартери, реле стартера, привід стартера, термостати та інше) TOB «Авто - Електромаш», яке є пов'язаною особою. З метою перевірки обґрунтування рівня звичайних цін при продажу вказаної продукції пов'язаній особі в ході перевірки податковим органом був наданий підприємству запит, на що отримана відповідь про відповідність договірної ціни на готову продукцію рівню справедливих ринкових цін. Отже, використовуючи узагальнюючі показники бухгалтерського обліку по рахункам 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» податковим органом було розраховано відхилення між фактичною реалізацією товарів та їх собівартістю (чистою реалізаційною вартістю), що є базою оподаткування з ПДВ за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року в сумі 816932,20 грн. (розрахунок наведено у додатку 8 до акту). В акті перевірки ревізор-інспектор вказує, що з метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», як це визначено пп. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому ціна, за якою здійснювалась реалізація товарів є нижчою за фактичну собівартість таких товарів, та не відповідає рівню чистої вартості реалізації товарів та рівню звичайних цін. На думку ревізора-інспектора, вказані обставини свідчать про те, що ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод» фактично не мало прибутку від реалізації товарів (готової продукції), так як в цілому його господарська діяльність була всупереч пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 42 Господарського кодексу України направлена на проведення завідомо збиткових операцій шляхом продажу товарів нижче їх собівартості, зниження, при цьому, доходів від продажу товарів та відповідно податкових зобов'язань, що виникають від отримання таких доходів.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи податкового органу та вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв їх до уваги, оскільки відповідачем, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду, не було надано доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців, умови яких є співставними умовам договорів укладених між позивачем та TOB «Авто - Електромаш», проте відповідач за основу визначення податкових зобов'язань з ПДВ прийняв «чисту вартість реалізації», як звичайна ціна.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги надані позивачем до матеріалів справи докази того, що ціни на готову продукцію за умовами договору купівлі-продажу є такими, що відповідають рівню звичайних цін на момент реалізації продукції, оскільки згідно відповідей органів статистики та торгово-промислової палати, а також виходячи з наданих іншими підприємствами прайс-листів з зазначенням ціни відсутня інформація по ринковим цінам на аналогічну продукцію.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що, оскільки обов'язок доведення звичайної ціни покладено на податковий орган, то позивач мав право у відповіді на податковий запит щодо обґрунтованості договореної ціни посилатись на норму абзацу 1 підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, на думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно визнано безпідставними доводи відповідача щодо збитковості діяльність позивача внаслідок вчинення вказаних господарських операцій, оскільки згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, законодавством визначена господарська діяльність як самостійна, на власний ризик діяльність з метою одержання прибутку (отримання доходу). При цьому, отримання прибутку (отримання доходу) є бажаною метою господарської діяльності. Проте присутні при здійсненні господарської діяльності певні ризики не завжди дозволяють досягнути такої мети. Таким чином, закон допускає можливість і не отримання доходу від господарської діяльності в результаті тих чи інших господарських операцій. Сам по собі факт не отримання доходу у конкретному звітному періоді не свідчить про порушення норм податкового законодавства.

Позивач надав до матеріалів справи результати фінансово-господарської діяльності ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод» за 2011-2012 р.р., відповідно до яких підприємство є прибутковим, що спростовує висновки податкового органу про здійснення господарської діяльності, яка не передбачає мети отримання прибутку.

Крім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було включено загальну суму збільшеного грошового зобов'язання з ПДВ із встановленням порушення норми, що регулює звичайні ціни, а також норми, що регулює податковий кредит.

Однак, з аналізу положень Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236 вбачається, що у разі здійснення розрахунку грошового зобов'язання суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін податковим органом повинно прийматися окреме податкове повідомлення-рішення на ці суми.

Проте, відповідачем окреме податкове повідомлення-рішення на суму грошового зобов'язання позивача із податку на додану вартість з застосуванням звичайних цін не приймалося.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності тверджень відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з продажу готової продукції пов'язаній особі, оскільки відповідачем не вчинено дій, передбачених законом для визначення рівня звичайних цін.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ без податкових накладних на загальну суму 3678,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, що, також, відображено апелянтом в поданій апеляційній скарзі, доходячи вказаних висновків податковий орган вказує, що ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод» у липні 2011 року віднесено до податкового кредиту (включено до реєстру отриманих податкових накладних та ряд. 10.1 декларації) податок на додану вартість в сумі 2585,0 грн. внаслідок отримання від ПП «М'ясо Херсонщини» товарів на загальну суму 15507,96 грн. в т.ч. ПДВ 2 584,66 грн., а також суму ПДВ 768,00 грн. без податкової накладної, при цьому, вказуючи в реєстрі отриманих податкових накладних податкову накладну від 15.08.2011 № 23608 та включивши її до податкового кредиту в серпні 2011 року (ряд.83 додатку 5 декларації за серпень 2011 року). Таким чином, оскільки на момент перевірки податкові накладні були відсутні, то відповідачем зроблено висновок про порушення ПАТ «Херсонський електромашинобудівний завод» п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що працівниками податкового органу не складався акт про відмову позивача у наданні документів первинного бухгалтерського обліку до перевірки або їх відсутності.

Також, відповідачем не надано суду доказів щодо застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання до перевірки первинних документів, як це передбачено ст. 121 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду надано копію податкової накладної МКП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона» за № 23608 від 15.08.2011 року на суму 5444,82 грн., у т.ч. ПДВ 907,82 грн. та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року, а також копії податкових накладних ПП «М'ясо Херсонщини» від 22.07.2011 року за № 1351 на суму ПДВ 719,80 грн., від 19.07.2011 року за № 1317 на суму ПДВ 407,40 грн., від 15.07.2011 року за № 1284 на суму ПДВ 480,78 грн., від 12.07.2011 року за № 1258 на суму ПДВ 525,14 грн., від 08.07.2011 року за № 1221 на суму ПДВ 408,46 грн., від 07.07.2011 року за № 1202 на суму ПДВ 244,62 грн. та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновку податкового органу щодо зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 3353,00 грн.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на ті висновки, які викладено в акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонський електромашинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 28 лютого 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/