Постанова № 37448419, 18.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 лютого 2014 р. № 820/13278/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Тюменцев В.Ю.,

представника відповідача - Онищенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін в залі суду в м. Харкові адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківській тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Харківській тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000024400 та №000025400 від 31.05.2013 р. Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 06.02.2014р. позивач відмовився від частини позовних вимог та просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати частково.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню як такі, що порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви, з урахуванням зменшення позовних вимог. Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та законними.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність їх задовольнити частково, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів в травні 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання законності та достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 282/40.0-14/05750295 від 18.05.2013 року (а.с. 6-33), згідно якого встановлено порушення позивачем при відображенні у декларації за січень - лютий 2013 року від'ємного значення ПДВ та суми бюджетного відшкодування; п.п. 132.1.1, п. 192.1, ст. 192, п. 198.1 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податкових зобов'язань за лютий 2013 року на суму ПДВ 215,00 грн., завищення суми податкового кредиту за січень 2013 року на суму ПДВ 3220,00 грн., за лютий 2013 року на суму ПДВ 147162,00 грн., що призвело до порушення п. 200.2, п. 200.3, п. 200,4 ст. 200 Податкового кодексу України; завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за січень 2013 року на суму 3220,00 грн., заниження позитивного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за лютий 2013 року у розмірі 147377,00 грн.; в порушення п.п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2013 року зменшено на 309763,00 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 000024400 від 31.05.2013 р. (а.с. 40), згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 309763,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 154882,00 грн.; № 000025400 від 31.05.2013 року (а.с. 41), згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 162386,00 грн. (в тому числі за жовтень 2012 року - 58581,00 грн. та січень 2013 року - 103805,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень їх залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Судом встановлено, що доходячи висновку про необхідність нарахування позивачу грошового зобов'язання, зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ та наявність порушень, відповідач врахував результати податкових перевірок контрагентів позивача, по взаємовідносинам з якими ним сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. Результати цих перевірок, на думку відповідача, свідчать про неможливість контрагентів позивача реально здійснювати фінансово-господарські операції та вести господарську діяльність у порядку, передбаченому чинним законодавством.

З урахуванням наведеного відповідачем зроблено висновок щодо відсутності факту придбання товарів (послуг), необхідного для включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та враховано, що документи, які зазвичай складаються при проведенні господарської діяльності певного виду, при перевірці позивачем не надано.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що висновки відповідача щодо наявності порушень, які призвели до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Люкс 90» та ТОВ «Барс 11» є правомірними.

Так, відповідачем від Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова отримано інформацію (акти про неможливість проведення зустрічної звірки з суб'єктами господарювання: ТОВ «Люкс 90» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків АТ «ХТЗ» за лютий 2013 року № 308/15.4/38384166 від 08.04.2013 року, ТОВ «Барс 11» за грудень 2012 року від 23.04.2013 року №78/22/37797302), згідно якої контрагенти позивача - ТОВ «Люкс 90» та ТОВ «Барс 11» мають стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

З урахуванням встановлених фактичних даних відповідач дійшов висновку про відсутність реально вчиненої господарської операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Люкс 90» та ТОВ «Барс 11», як наслідок, про юридичну дефектність відповідних первинних документів, яка не дозволяє формувати дані податкового обліку. В зв'язку з наведеним встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Люкс 90» та ТОВ «Барс 11» в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України.

Суд з такими висновками відповідача погоджується та зазначає, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Люкс 90» відбувалися на підставі договору про надання юридичних послуг № 7 від 08.01.2013 р. (а.с. 113).

Згідно вказаного договору контрагент позивача ТОВ «Люкс 90» мав надавати йому юридичне обслуговування в рамках судового оскарження у Вищому адміністративному суді податкових повідомлень - рішень по акту перевірки №2060/40-028/05750295 від 07.10.2011 р., що передбачало підготовку проекту заперечень до касаційної скарги.

Відповідно до п.п. а) п. 2.1 розділу 2 вказаного договору виконавець (ТОВ Люкс 90») зобов'язувався надавати замовникові (позивачу) комплекс юридичних послуг із супроводження його діяльності, який включає надання консультацій та роз'яснень з питань чинного законодавства України, експертизу господарської та іншої документації позивача в межах оскарження податкових повідомлень-рішень за актом перевірки № 2060/40-028/05750295 від 07.10.2011р., а також, як зазначено в п. 1.1 розділу 1 договору - підготовку проекту заперечень до касаційної скарги «на податкові повідомлення-рішення за актом перевірки № 2060/40-028/05750295 від 07.10.2011р.», інших документів процесуального характеру (клопотань, заяв, пояснень) - за необхідності.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору сторонами складено акт про надання послуг від 25.01.2013р. № 1 (а.с. 114), відповідно до якого позивачу надано юридичних послуг на загальну суму 233000,00 грн., в тому числі ПДВ - 38833,33 грн.

Також позивачу виписано податкову накладну від 25.01.2013р. № 1. На підтвердження оплати за договором до суду надано копію платіжного доручення № 292 від 25.01.2013 року на суму 233000,00 грн.

Розглянувши зазначений вище акт про надання послуг, суд зауважує, що згідно нього неможливо встановити виконання повного обсягу робіт, передбачених договором № 7 від 08.01.2013р., зокрема які консультації та роз'яснення та у якій формі надавалися позивачу, яка документація вивчалася та по ній проводилася правова експертиза, які документи було складено за наслідками проведеної експертизи.

Окремо суд наголошує, що одним з видів робіт за договором № 7 від 08.01.2013р. було передбачено складання заперечень на касаційну скаргу по справі № 2а-2204/12/2070 за позовом ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» до СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000030040, 0000040040 від 26.10.2011р., № 0000080400 від 15.12.2011р., які, як слідує з копій процесуальних документів, наданих позивачем до суду, було прийнято на підставі акту податкової перевірки № 2060/40-028/05750295 від 07.10.2011р.

Однак, незважаючи на те, що спірний договір сторонами було укладено 08.01.2013р., заперечення на касаційну скаргу у вказаній справі (а.с. 117) та пояснення у справі (а.с. 119) датовано 18.10.2012р. та 28.12.2012р. відповідно.

Таким чином складання даних документів, виготовлення яких було предметом спірного договору, відбулось раніше ніж його укладення.

Крім того, суд окремо звертає увагу, що позивачем не наведено економічно обґрунтованих причин, за яких він звернувся до ТОВ «ЛЮКС 90» з приводу надання юридичних послуг, не вказано на відсутність у позивача власних спеціалістів у юридичній галузі, які без залучення сторонніх організацій мали змогу скласти проект заперечень на касаційну скаргу, пояснень, інших процесуальних документів та здійснити інше юридичне супроводження господарської діяльності.

При цьому, слід зважити на те, що сума укладеного договору є досить значною, отже надаючи перевагу такому способу юридичного обслуговування своєї діяльності, позивач мав обґрунтовувати та передбачати позитивний економічний ефект від такої операції.

При цьому суд зазначає, що саме на досягнення позитивного економічного ефекту та отримання прибутку має бути спрямована діяльність суб'єктів господарювання. Отже, укладаючи господарські угоди, суб'єкт господарювання має слідувати меті досягнення позитивного економічного ефекту, чого в даній справі стосовно договору № 7 від 08.01.2013р. не встановлено.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Барс 11» відбулися господарські відносини на підставі рахунку - фактури № СФ - 159 від 18.10.2012 року, згідно яких ТОВ «Барс 11» постачав позивачу електроди на загальну суму 19320,00 грн. На підтвердження фактичного виконання договору позивачем до суду надано видаткову накладну, прибутковий ордер. На підтвердження сплати товару до суду надано платіжне доручення № 2505 від 10.04.2013р. на суму 193,20 грн.

В зв'язку з господарською операцією ТОВ «Барс 11» на адресу позивача виписано податкову накладну від 03.12.2012р. № 235 на суму 19320,0 грн., в тому числі ПДВ 3220,00 грн. (а.с. 124). Письмовий договір позивачем до суду не надано.

Оцінюючи надані докази, суд зауважує, що позивачем до суду не надано договору, укладеного між сторонами у письмовій формі, який визначає досягнення ними згоди щодо усіх істотних умов здійснення купівлі-продажу товару.

Згідно приписів п. ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Докази, надані позивачем до суду вказують на те, що позивачем вимоги даних норм при укладанні правочину з ТОВ «Барс-11» не дотримано. Рахунок-фактура № СФ-159 від 18.10.2012р. такого правочину не замінює.

Таким чином, документи, надані ним, які вказують, на думку позивача, на фактичне укладання та виконання правочину, суд вважає такими, що не можуть спростувати наведені висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо не підтвердження реальності укладеної угоди.

В зв'язку із встановленими обставинами справи суд зауважує, що згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Також, судом встановлено, що відповідачем в ході проведення податкової перевірки в даній справі було зроблено висновок про порушення Порядку ведення податкових накладних, згідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 19.12.2010 року №1246, а саме: заповнення податкових накладних № 2 від 31.01.2013 року з контрагентом ТОВ «Українська стальна корпорація», № 5 від 12.02.2013 року з контрагентом ТОВ «Отіс Тарда» та по контрагенту ДП «Підприємство Темнівської виправної колонії № 100» не державною мовою, тобто оформлені з порушенням п. 2 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379.

Суд з таким висновком відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Судом встановлено, що зазначені податкові накладні складено з дотриманням всіх вимог порядку ведення податкових накладних. Накладні містять підпис уповноваженої особи, дату, печатку, їх складено державною мовою.

Оскільки реальність здійснення господарських операцій, за якими виписано спірні податкові накладні податковим органом під сумнів не ставилась, єдиною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень в даному випадку слугувало неправильне, на думку відповідача, заповнення податкових накладних, що не спричинило право позивача на формування податкового кредиту.

Враховуючи встановлену судом відсутність порушень у складанні податкових накладних за спірними господарськими угодами, сума завищення бюджетного відшкодування, нарахована податковим органом підлягає зменшенню на 98252,58 грн. , а сума нарахованих штрафних санкцій на 49126,29 грн. При цьому обчисленні суд виходить з наданого до суду відповідачем розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 000024400 від 31.05.2013р.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про часткове скасування оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків про і визнання податкових накладних такими, що складено з порушенням порядку їх заповнення.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Харківській тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 000024400 від 31.05.2013 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 147378,87 грн. В решті вказане податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету (р/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківській тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» (61007, м. Харків, пр.-т Московський, 275, код ЄДРПОУ 05750295) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 229,4 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 24 лютого 2014 року.

Головуючий суддя С.В. Архіпова