Постанова № 37448346, 26.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року № 813/648/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

за участю представника позивача Крамар Г.В., представника відповідача Чижевського М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Дрогобицький тарний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Металімпекс» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Дрогобицький тарний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Металімпекс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152250 від 13 січня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що факт реальної поставки товарів підтверджується належно оформленими первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарської операції. Податкова накладна, яка засвідчує факт поставки товарів, належно оформлена, що дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість. Посилання в акті перевірки на відсутність товарно-транспортної накладної, акту здачі-прийняття товарів, сертифікатів якості вважає абсурдним, оскільки доставка товару здійснювалася продавцем без додаткових транспортних витрат, акти прийому-передачі таких основних засобів не укладаються. Сертифікати якості позивач від контрагента не вимагав, оскільки арматура є товаром, який не псується, при перевезенні не пошкоджується і особливих умов зберігання не потребує. Вказав, що відповідач, на підставі акту перевірки контрагента позивача, маючи в розпорядженні первинні документи, безпідставно прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій, а це суперечить принципу персональної відповідальності платника. Покликання в акті перевірки на відсутність у ПП «МКМ-Сервіс» виробничих, транспортних та трудових ресурсів як на підставу можливої фіктивності договору купівлі-продажу є голослівними, оскільки для відносин у рамках цього договору наявність таких ресурсів не є обов'язковою. Позивач вказав, що висновки перевірки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не відповідають фактичним обставинам, матеріалам фінансово господарської діяльності підприємства, документам бухгалтерського та податкового обліку. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Зазначив, що при перевірці позивача використано акт перевірки його контрагента, яким не підтверджено факт здійснення господарської діяльності, оскільки у контрагента позивача - ПП «МКМ-Сервіс» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби. Перевіркою встановлено відсутність фактичного придбання товарів, та те, що операції здійснювались без мети настання реальних наслідків, отже це виключає право позивача на формування податкового кредиту за такими операціями. Також зазначив, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року визнано правомірними дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова по формулюванню висновків щодо ПП «МКМ-Сервіс» про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Вказав, що до перевірки посадовими особами позивача не надано відповідним чином оформлених сертифікатів якості та ряду інших документів, що свідчить про відсутність фактичного отримання позивачем ТМЦ від ПП «МКМ-Сервіс». Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Дрогобицький тарний комбінат» дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) з ПП «МКМ-Сервіс» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 12 251,25 грн. за грудень 2010 року, про що відображено в акті перевірки № 291/22-50/33317637 від 18.12.2013 року.

На підставі встановлених порушень 31.01.2014 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15 330,00 грн. (за основним платежем 12 251,00 грн. та за штрафними санкціями 3 063,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між ДП «Дрогобицький тарний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Металімпекс» (покупець) та ПП «МКМ-Сервіс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 28/12-010 року від 28.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, асортимент, ціна та кількість якого визначається в товарній накладній. Відвантаження товару проводиться автомобільним транспортом продавця або покупця. Умови та порядок здійснення транспортування визначаються за погодженням сторін. Датою передачі товару є дата підписання товарної накладної покупцем.

Відповідно до видаткової накладної № РН-12-3101 від 31.12.2010 року у грудні 2010 року ПП «МКМ-Сервіс» поставило товар (арматуру) на загальну суму 73 507,50 грн. Товар отримано директором ДП «Дрогобицький тарний комбінат» Тершаком Р.І. згідно довіреності.

На виконання вказаного договору продавцем виписано податкову накладну № 1231000001 від 31.12.2010 року на загальну суму 73 507,50 грн. (в т.ч. ПДВ 12 251,25 грн.).

Розрахунки за отримані товари позивачем проводились у безготівковій формі.

Позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарські операції з ПП «МКМ-Сервіс» та по податковому обліку відніс до складу податкового кредиту грудня 2010 року податок на додану вартість в сумі 12 251,25 грн.

В ході проведеної перевірки позивача відповідачем використано акт № 6821649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року складений ДПІ у Галицькому районі м. Львова «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 року по 06.06.2011 року».

У вказаному акті зазначено, що у ПП «МКМ-Сервіс» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, це вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами. Вказано, що ПП «МКМ-Сервіс» не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) начебто отриманих від підприємств-постачальників через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів.

Також відповідач в акті зазначив, що до перевірки ДП «Дрогобицький тарний комбінат» не надано: документи (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, тощо), які б свідчили про транспортування товару; сертифікати якості, які б засвідчили факт передачі арматури та відповідно до яких можна було б встановити походження та реального продавця товару; документи щодо фактичного місцезнаходження товару в момент отримання та передачі, акти приймання-передачі.

На підставі даних перевірки відповідач прийшов до висновку, що підприємство провело документальне оформлення господарської операції, яка фактично не здійснювалася, не мала реального товарного характеру.

Проте з такими висновками контролюючого органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вимог Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено у акті перевірки, до перевірки ДП «Дрогобицький тарний комбінат» не надано документи (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, тощо), які б свідчили про транспортування товару; сертифікати якості, які б засвідчили факт передачі арматури та відповідно до яких можна було б встановити походження та реального продавця товару.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, доводи відповідача про те, що здійснення перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних (дорожніх листів) є помилковим, оскільки товарно-транспортна накладна є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Тому, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних (дорожніх листів) у позивача не може впливати на право платника податків на податковий кредит.

Щодо фактів ненадання сертифікатів якості товару, які не є первинним бухгалтерським документом, що дає підстави для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність не може бути підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Крім того, податковий орган обґрунтовуючи правомірність своїх доводів не пояснив, яким чином наявність цих документів вплине на реальність господарської операції.

Відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

В судовому засіданні представником позивача для спростування доводів контролюючого органу про безтоварність господарської операції між ДП «Дрогобицький тарний комбінат» та ПП «МКМ-Сервіс», надано договір, видаткову та податкову накладні, тощо, які підтверджують подальшу реалізацію отриманого від ПП «МКМ-Сервіс» товару.

Господарська операція підтверджена первинними документами, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Закону України «Про податок на додану вартість», які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

З акту перевірки позивача вбачається, що податковий орган прийшов до висновку про непідтвердження ДП «Дрогобицький тарний комбінат» господарських операцій з його контрагентом фактично на підставі акту № 6821649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року складеного ДПІ у Галицькому районі м. Львова «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 року по 06.06.2011 рік», та його висновків про безтоварність господарських операцій.

У вказаному акті зазначено, що у ПП «МКМ-Сервіс» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами.

Однак, відповідачем при перевірці позивача не вказано які основні фонди і виробничі активи ПП «МКМ-Сервіс» та яким чином їх наявність чи відсутність, могло б впливати на виконання умов договору купівлі-продажу № 28/12-010 року від 28.12.2010 року.

Також суд зазначає, що ТзОВ «МКМ-Сервіс» звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львові в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова, які полягають у викладені в акті перевірки № 1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

У прийнятій 25 вересня 2012 року постанові, Львівський апеляційний адміністративний суд зазначив, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому повинна використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. Висновки викладені працівниками відповідача в акті перевірки є лише думкою відповідних осіб, які не є обов'язковими і безумовними для позивача чи для контролюючого органу, а тому не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав позивача, крім права на надання зауважень до акта перевірки. Зазначено, що в силу змісту позовних вимог та відсутності рішення чи дій суб'єкта владних повноважень, які б створювали певні правові наслідки для позивача чи порушували його права, суд позбавлений можливості перевіряти первинні документи щодо тих чи інших господарських правовідносин позивача і його контрагентів та давати їм правову оцінку щодо їх реальності чи нікчемності. Дане питання може вирішуватися судом в подальшому, у разі прийняття контролюючим органом рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання та оскарження його в судовому порядку.

З викладеного вбачається, що Львівським апеляційним адміністративним судом не перевірялися господарські операції ПП «МКМ-Сервіс» та висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, оскільки податкове повідомлення-рішення за наслідком висновків акта перевірки № 1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року ДПІ не приймалось.

Вказане спростовує посилання відповідача на той факт, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року визнано правомірними дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова по формулюванню висновків щодо ПП «МКМ-Сервіс» про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, оскільки оцінка таких відсутня у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Податкова накладна виписана ПП «МКМ-Сервіс» - оформлена згідно з вимогами чинного законодавства, недоліків заповнення якої при перевірці не встановлено.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність їх внесення до бюджету відповідно до закону.

Правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

ПП «МКМ-Сервіс» на момент виписки податкової накладної було зареєстроване відповідно до чинного законодавства, не перебувало в процесі припинення, щодо нього не було внесено відомостей про відсутність за місцем реєстрації, та було зареєстроване як платник податку, в тому числі податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано первинні документи, які складені між позивачем та його контрагентом-постачальником. Дані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості і реквізити для належного підтвердження виконання зобов'язань. При перевірці вказані документи досліджувались, порушень щодо їх оформлення перевіряючими не встановлено.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем товару. Фактично висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача на поставку товару. Такі висновки зроблені лише за даними перевірки контрагента, тому не можуть вважатися достовірними. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Крім того, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Висновок про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочину, може ґрунтуватись на належних та допустимих доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та постачальником не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Дрогобицький тарний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Металімпекс» 182,70 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000152250 від 13 січня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Дрогобицький тарний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Металімпекс» 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2014 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.