Постанова № 37448329, 24.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року № 813/182/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

за участю представників позивача Рісної Ю.Б., Коджебаша М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бізнес-Ойл» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бізнес-Ойл» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000942210/8409 від 28 листопада 2013 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що факт реальної поставки дизельного палива від ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» підтверджується належно оформленими первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Вказали, що в акті перевірки безпідставно зазначено про ненадання товарно-транспортних накладних по поставках у липні-вересні 2011 року. Вказані документи були надані до заперечень на акт перевірки, однак заперечення безпідставно залишені без розгляду. Просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначено, що при перевірці позивача встановлено віднесення до складу витрат собівартість дизельного палива без належно оформлених документів, а саме товарно-транспортних накладних. Вказано, що оскільки первинні документи, які б містили відповідні відомості про господарські операції підприємством не представлено, тому не доведено використання спірної суми витрат у власній господарській діяльності, а отже відсутня підстава для включення її без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством первинними документами до складу витрат.

Представник відповідача, в судовому засіданні у якому був присутнім, подані заперечення підтримав. Просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 24 лютого 2014 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до статті 71 та 128 КАС України розгляд справи завершувався за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ПП «Бізнес-Ойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.138.2, п. 138.6 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 250 700,00 грн. (в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 239 007,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 11 693,00 грн.), що відображено в акті перевірки № 273/90/22-1/37205605 від 14.11.2013 року.

На підставі встановлених порушень, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, 28 листопада 2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000942210/8409, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 250 700,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між ПП «Бізнес-Ойл» (покупець) та ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» (постачальник) укладено договір поставки № 151 від 21.10.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти на умовах договору і додатків до нього.

Відповідно до видаткових накладних № В00006616 від 18.07.2011 року, № В00007727 від 11.08.2011 року, № В00007888 від 15.08.2011 року, № В00008620 від 01.09.2011 року, № В00008777 від 05.09.2011 року ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» поставило ПП «Бізнес-Ойл» товар на загальну суму 1 246 994,62 грн.

На виконання вказаного договору постачальником виписано податкові накладні № 949 від 18.07.2011 року, № 519 від 11.08.2011 року, № 928 від 15.08.2011 року, № 755 від 01.09.2011 року, № 757 від 05.09.2011 року.

Розрахунки за отримані товари позивачем проводились у безготівковій формі.

Позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарські операції з ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» та по податковому обліку відніс до складу витрат за 3 квартал 2011 року собівартість придбаного дизельного пального в сумі 1 039 162,00 грн. та за 4 квартал 2011 року - 50 839,00 грн.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 250 700,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на суму 239 007,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 11 693,00 грн., оскільки підприємство віднесло до складу витрат собівартість придбаного дизельного палива без належно оформлених первинних документів, а саме без товарно-транспортних накладних на товар, котрий постачався відповідно до видаткових накладних № В00006616 від 18.07.2011 року, № В00007727 від 11.08.2011 року, № В00007888 від 15.08.2011 року, № В00008620 від 01.09.2011 року, № В00008777 від 05.09.2011 року. Оскільки наявність таких накладних необхідна відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року. В акті перевірки зазначено, що первинні документи, які б містили відповідні відомості про господарські операції підприємством не представлено, тому не доведено використання спірної суми витрат у власній господарській діяльності, а отже відсутня підстава для включення її без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством первинними документами, до складу витрат.

Проте з такими висновками контролюючого органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи судом встановлень, що на підтвердження господарської операції ПП «Бізнес-Ойл» з ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» до перевірки позивачем було надано договір поставки дизельного палива, видаткові та податкові накладні про здійснені поставки, платіжні доручення про оплату.

Як зазначив представник позивача, до перевірки були надані товарно-транспортні накладні на дизельне паливо, однак, перевіряючими безпідставно зазначено про ненадання товарно-транспортних накладних по поставках у липні-вересні 2011 року. Тому позивачем подано заперечення на акт перевірки, до якого додано копії товарно-транспортних накладних від 18.07.2011 року, 11.08.2011 року, 15.08.2011 року, 01.09.2011 року, 05.09.2011 року. Вказані копії товарно-транспортних накладних наявні в матеріалах справи.

Однак, залишивши без розгляду заперечення позивача, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 28 листопада 2013 року прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000942210/8409.

Суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких покликається відповідач у акті перевірки, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тому, твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій не є підставою для встановлення порушення позивачем вимог п.138.2, п. 138.6 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11 за позовом ТзОВ «Комбікормовий завод «Феоніс».

Суд також звертає увагу на позицію Міністерства доходів і зборів України з цього питання, яка викладена у листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128. Міністерство доходів і зборів України визнає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

До матеріалів справи позивачем долучено копії витягу з БТІ про право власності позивача на нерухоме майно, довідки про кількість ємкостей, які перебувають на балансі ПП «Бізнес-Ойл», Сертифікату відповідності, паспортів якості на дизпаливо, накладних на відвантаження дизпалива, а також документи, які підтверджують подальшу реалізацію дизельного палива, отриманого від ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево».

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується факт використання поставленого товару у власній господарській діяльності ПП «Бізнес-Ойл».

Як зазначив представник позивача, контролюючим органом не заперечується та обставина, що транспортні витрати підприємством не включено до валових витрат. Окрім того, податковий кредит, який сформувався підприємством з податкових накладних, виписаних ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», податковим органом не знімався, підтверджений та жодних порушень в акті перевірки щодо задекларованих податкових зобов'язань з вказаним контрагентом не встановлено.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Бізнес-Ойл» 458,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000942210/8409 від 28 листопада 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Бізнес-Ойл» 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2014 року..

Суддя Лейко-Журомська М.В.