Постанова № 37448001, 20.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 804/441/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача представника відповідача Алексєєнко О.С. Жаворонкова С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаного заводу "Карат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2013 року за №0000242620 та №00002252620, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Карат» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів в якому просить: скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2013 року за №0000242620 та №00002252620.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення, які виніс відповідач є незаконними та такими, що порушили права та законні інтереси позивача, тому вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки господарські операції були здійснені, що підтверджується первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесені згідно чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу від 07.11.2013 року №299 СДПІ з обслуговування ВП у м.Дніпропетровську ДПС, згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 та п.79.2 ста.79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірки ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Карат» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Вікові традиції» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.11.2013 року №323/26.2/25524359, яким встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, ТОВ «ЛГЗ «Карат» завищено суму ПДВ у листопаді 2011 року - 474227 гривень, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України занижено нараховану суму податку на прибуток на суму 545361 гривень.

На акт перевірки, згідно статті 86 Податкового кодексу України надані заперечення від 26.11.2013 року, однак підстав для зміни висновків за результатами перевірки не було, згідно відповіді на заперечення від 02.12.2013 року за №17243/10/26-13.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0000252620 та №0000242620, якими позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 545 361,00 гривень та податку на додану вартість на загальну суму 711340,50 гривень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Так, в ході документальної перевірки встановлено взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ТД «Вікові традиції».

Згідно наданого до суду договору №125 від 09.02.2011 року укладеного між ТОВ «ТД «Вікові традиції» (Продавець) та ТОВ «ЛГЗ «Карат» (Покупець), Продавець зобов'язується продати комплектуючі для здійснення виробничої діяльності Покупця - товар (пляшки, штофи, етикетки та інше), а Покупець зобов'язується придбати та сплатити за товар, згідно умов договору.

До перевірки були наданні податкові, видаткові накладні та відповідно до акту перевірки в листопаді 2011 року позивачем до податкового кредиту включено суму ПДВ 474227,04 гривень по контрагенту ТОВ «ТД «Вікові традиції».

Однак, відповідачем було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «ТД «Вікові традиції» на підставі висновків акту перевірки Лівобреженої МДПІ м.Дніпропетровська ДПС №2277/224/36572896 від 07.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Вікові традиції» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за листопада 2011 року» та пояснення директора ТОВ «ТД «Вікові традиції» щодо ненадання маркетингових послуг.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначено представником відповідача під час судового засідання, у відповідача були в наявності все необхідні первинні документи та додаткових документів відповідачу при проведенні перевірки потрібні не були, що також підтверджується письмовими поясненнями, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, суд вважає, що по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткові накладні.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції. За даними договорами було придбано товар, який використовувався позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними. В тому числі, судом не приймається, як належний та допустимий доказ не реальності укладення угоди, додаток до акта Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська ДПС №2277/224/36572896 від 07.06.2013 року, пояснення директора ТОВ «ТД «Вікові традиції» Єрошева Д.Б. щодо ненадання маркетингових послуг, оскільки в даному випадку позивачем здійснювалась покупка товару, а не отримання маркетингових послуг.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 03.12.2013 року №0000252620 та №0000242620 , тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаного заводу "Карат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2013 року за №0000242620 та №00002252620- задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомленя-рішеня від 03.12.2013 року за №0000242620 та №00002252620.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко