Постанова № 37447881, 03.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 року Справа № 912/1866/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник В.В., представник, дов. № 14-327 від 16.03.12р.

від відповідача: Богушевич Є.А., представник, дов. № 07/01-82 від 19.12.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2014 року у справі № 912/1866/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", м.Кіровоград

про стягнення 348 452,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2014 р. (суддя Т.В.Макаренко) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення у сумі 56 934,31 грн., пеню в сумі 121 466,05 грн., три відсотка річних в сумі 48 586,42 грн., а також судовий збір в сумі 6 969,06 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної сплати за отриманий газ, обґрунтованістю застосування штрафних і фінансових санкцій та ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, ст..83 ГПК України при зменшенні пені на 50%.

Не погодившись з рішенням суду Позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що відповідно до ст.. 233 ГК України, зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд, як зазначає позивач, в оскаржуваному рішенні не надав обґрунтування щодо наявності збитків. Також зазначає, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов в яких колегії суддів приходять до висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. При розгляді даної справи, суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання божником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, ті інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвели до порушення ст..551 ЦК України та ст..233 ГК України. Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обстави. Вважає рішення суду від 13.01.2014р. таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення пені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі. Просив рішення скасувати частково та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

30.09.2011 між ПАТ Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ВАТ "Кіровоградгаз" укладений договір №14/2083/11 про купівлю-продаж природного газу з додатковими угодами № 1 від 30.09.2011 та № 2 від 31.01.2012.

Згідно п.п.1.1, 1.2 якого постачальник (позивач) зобов'язується передати покупцеві у IV кварталі 2011та у 2012 природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно п.2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 463 155,000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п.п.3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю два примірники Акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу ( п.п. 6.1, 6.2 Договору).

Згідно пункту 11.1, Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 11 року до 31 грудня 2012, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Додатковми угодами № 1 від 30.09.2011 та № 2 від 31.01.2012 вносились зміни п.п. 5.2, 5.4 щодо ціни газу. Додаткові угоди підписані представниками сторін та посвідчені печатками.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору, позивачем протягом жовтня - грудня 2012 року передано відповідачу природного газу на загальну суму 47 134 578,81 грн. Даний факт підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 (у обсязі 18237,026 тис. куб. м, на суму 7 251 698,34 грн), від 30.11.2012 (у обсязі 36760,780 тис. куб. м, на суму 15 309 927,25 грн), від 31.12.2012 (у обсязі 60212,701 тис. куб. м, на суму 24 572 953,22 грн.)

Відповідач свої зобов'язання за договором виконував несвоєчасно, розрахувався за газ, здійснивши останній платіж 15.11.2012 року , чим порушив п. 6.2 договору.

Позивач звернувся до суд з позовом про стягнення з відповідача втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в сумі 56 934,31 грн., три відсотка річних в сумі 48 586,42 грн. та 242 932,10 грн. пені.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних втрат за період грудень 2012р. - січень 2013р. становить 56 934,31 грн., а 3% річних за період з 11.11.2012р. по 31.01.2013р. становить 48 586,42 грн. Розрахунок позивачем здійснено правильно та дані суми обґрунтовано стягнуті судом.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1., 6.2 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 242 932,10 грн. за період з 11.11.2012р. по 06.02.2013р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені господарський суд прийняв до уваги те, що відповідач виконав зобов'язання за договором - борг відсутній, несвоєчасна оплата є наслідком несвоєчасної оплати спожитого газу населенням, підприємствами, установами, організаціями, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем, порушення відповідачем зобов'язань за договором не потягло за собою значні збитки для позивача.

Крім цього слід звернути увагу, що газ за договором постачався для населення, яке має заборгованість за спожитий газ. Діючим законодавством не надано право відповідачу нараховувати та стягувати пеню за спожитий газ з населення. З відповідача стягнуто інфляційні втрати та 3% річних, що відповідно до закону компенсує втрати позивача, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання відповідачем. Фінансовий стан, в якому знаходить позивач, виник не лише з дій відповідача, а й інших суб'єктів, з якими у позивача укладені договори.

З урахуванням усіх цих обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50% до 121 466,05 грн.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з вищенаведеним. Рішення суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.01.2014 року у справі № 912/1866/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.03.2014р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.В. Чоха

___ Л.О.Чимбар