Рішення № 37447778, 24.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14744/13 24.02.14

За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про: стягнення 106 173,97 грн.

Суддя: Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача Медвідь О.І. - пред. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" страхового відшкодування в розмірі 106 173,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.12.12р. в с.Киріївка по вул.Леніна ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номер 450-41 В не впорався з керуванням та допустив зіткнення з транспортним засобом «Фольцваген Т5», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 05.01.2013р. у справі №126/204/13-п водія автомобіля «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Позивач вказує, що оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 застрахована відповідачем, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду завдану позивачу в розмірі 106 173,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013р. порушено провадження у справі №910/14744/13 та призначено розгляд справи на 19.09.13р.

16.08.13р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив по справі, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що зобов'язання відповідача виникають з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтею 22 якого передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Посилаючись на ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування, до якої додаються документи, які мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку, відповідач вказує, що обов'язок по виплаті страхового відшкодування у відповідача виникає після надання заяви про виплату страхового відшкодування та документів, передбачених ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". З огляду на те, що такі документи позивачем відповідачу надано не було, відповідач вказує, що звернення позивача з даним позовом є передчасним, оскільки права останнього не були порушені чи оспорені відповідачем.

Представники сторін у судове засідання 19.09.2013р. з'явилися, надали пояснення по справі та заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.13р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

У судовому засіданні 19.09.13р. оголошено перерву до 14.10.13р.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 14.10.2013р. справу №910/14744/13 передано для розгляду судді Марченко О.В., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.13р. справу №910/14744/13 прийнято до свого провадження суддею Марченко О.В. та призначено розгляд справи на 04.11.13р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. справу передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.13р. справу №910/14744/13 прийнято до свого провадження суддею Капцовою Т.П. та призначено справу до розгляду на 04.11.13р.

У судове засідання 04.11.13р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому процесі та неможливістю прибуття до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.13р. відкладено розгляд справи на 09.12.13р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. справу №910/14744/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.13р. суддею Картавцевою Ю.В. справу №910/14744/13 прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.14р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. справу №910/14744/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П., у зв'язку з виходом судді Капцової Т.П. з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.13р. суддею Капцовою Т.П. прийнято справу №910/14744/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.14р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014р. справу №910/14744/13 передано для розгляду судді Лиськову М.О., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.14р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу №910/14744/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 24.02.14р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2014р. справу №910/14744/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П., у зв'язку з виходом судді Капцової Т.П. з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2014р. суддею Капцовою Т.П. прийнято справу №910/14744/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 24.02.14 р.

У судове засідання 24.02.14р. представник відповідача з'явився, надав пояснення по справі та проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання 24.02.14р. не з'явився.

В матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 19.09.13р. та розписка представника позивача, які свідчать про те, що позивач був повідомлений та обізнаний про розгляд справи судом.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Також, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що позивачем 09.08.13р., 17.10.13р., 16.12.13р., 27.01.14р. було отримано, відповідно, ухвалу суду про порушення провадження по справі від 02.08.13р. ухвалу суду від 14.10.13р., від 09.12.13р. та від 20.01.14р., у зв'язку з чим, позивач був повідомлений про дату та час розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.08.13р., ухвали суду від 14.10.13р., 21.10.13р., від 04.11.13р., від 09.12.13р., від 20.01.14р. та від 24.01.14р. були надіслані судом за адресою позивача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки позивач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача, за наявними в справі матеріалами та доказами.

У судовому засіданні 24.02.2014р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст.81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.12.12р. в с.Киріївка по вул.Леніна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Фольцваген Т5», державний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, під керуванням ОСОБА_3

Матеріали справи свідчать про те, що 17.12.12р. в с.Киріївка по вул.Леніна ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_2, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем «Фольцваген Т5», державний номер НОМЕР_1, який рухався по зустрічній смузі, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 05.01.2013р. у справі №126/204/13-п водія автомобіля «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №16 від 24.01.2013р., складеного судовим експертом-автоварознавцем ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Фольцваген Т5», державний номер НОМЕР_1 склала 106 173,97 грн.

Як вказує позивач, згідно наданої винною особою інформації, його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/7185180, а тому, посилаючись на п.22.1 ч.1 ст.22, ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 993 ЦК України, позивач вказує, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду, завдану винною особою.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 та ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як встановлено судом вище, Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 05.01.2013р. у справі №126/204/13-п винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.12.12р., було визнано водія автомобіля «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 2101», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок настання страхового випадку, зокрема, пошкодження при ДТП, застрахована відповідачем на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/7185180.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1. ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено порядок виплати страхового відшкодування потерпілій чи іншій особі, яка має право на отримання відшкодування.

Так, пунктом 35.1. ч.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до п.35.2. ч.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до п.36.1. ч. 1 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з п.36.2. ч.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Таким чином, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на потерпілу особу чи особу, яка має право на отримання страхового відшкодування покладено обов'язок звернутися до страховика із заявою на виплату страхового відшкодуванням та надати передбачені п. 35.2. ч.1 ст. 35 вказаного закону документи. Крім того, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено право страховика протягом строку, визначеного п.36.2. ч.1 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування і таке право, враховуючи імперативний характер вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", жодним чином не може бути обмежено.

Натомість, право звернення до суду у позивача виникає у разі відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування чи невиплати страхового відшкодування після звернення потерпілої особи (позивача) до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та надання документів, передбачених ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про настання страхового випадку, а також, відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач не був обізнаний про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 17.12.12р. та був позбавлений можливості прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування, в порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивачем належними доказами не доведено, що відповідачем були вчинені дії або бездіяльність, які порушили право позивача на отримання ним страхового відшкодування.

За таких підстав, передчасне уявлення позивача про наявність підстав для відшкодування шкоди за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для здійснення відшкодування в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Натомість відповідач не є тією особою, діями чи бездіяльністю якої було порушено права позивача, оскільки останній навіть не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Зважаючи на фактичні обставини справи та приймаючи до уваги те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про відшкодування завданої шкоди, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності достатніх правових підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в судовому порядку.

Посилання представника позивача на Постанову Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279, згідно якої, на думку позивача, він не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити страхове відшкодування та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду, не береться судом до уваги, з огляду на наступне.

Як вказав Верховний Суд України в своїй Постанові від 28.08.2012р., у справі №23/279 позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову безпосередньо до суду.

Отже, зі змісту Постанови Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279 вбачається, що остання стосується відносин, які виникають між страховиком потерпілої особи, яким виплачено страхове відшкодування потерпілій особі, та особою, відповідальною за заподіяний збиток, або особою, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, іншими словами, висновки, зроблені в Постанові Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279 стосуються відносин виплати страхового відшкодування в порядку регресу, на яку має право страховик потерпілої особи відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", після виплати останній страхового відшкодування.

Таким чином, на правовідносини між потерпілою особою, якою є позивач, та страховиком винної особи, яким є відповідач, положення Постанови Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279 не поширюються, а тому, посилання представника відповідача на Постанову Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279 є помилковим.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, оскільки на момент звернення позивача з даним позовом до суду та на момент розгляду даного спору по суті, права останнього не були порушені чи оспорені відповідачем.

Одночасно з цим, суд роз'яснює, що у разі звернення позивача до відповідача в порядку, встановленому ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу за спірним страховим випадком (ДТП), чи не виплаті страхового відшкодування у строки передбачені пунктом 36.2 статі 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.03.2014 р.

Суддя Капцова Т.П.