Рішення № 37447751, 03.03.2014, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.2014Справа № 901/34/13-гЗа позовом Фізчиної особи - підприємця Сіманова Олега Олександровича, м. Євпаторія

до Малого підприємства «Каштак», с. Уютне

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ

про стягнення 119 270,40 грн.

Представники:

від позивача - Лутова М.В. довіреність № 2953 від 19.10.2012р.

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився.

Суть спору: Фізчина особа - підприємець Сіманов Олег Олександрович звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Малого підприємства «Каштак» про стягнення 119 270,40 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 509, 546, 570, 571, 627, 629 Цивільного кодексу України, 175,193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що на підставі попереднього договору б/н від 25.01.2010 позивачем у вигляді завдатку було сплачено 59635,20 грн. Відмова відповідача від виконання умов вказаного договору стала підставою звернення позивача до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2013 року позов частково задоволено. Стягнуто з Малого підприємства «Каштак» на користь фізичної особи - підприємця Сіманова Олега Олександровича 60 135,27 грн. та 1 202,71 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Мале підприємство «Каштак» звернулось із апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2013 року скасоване. Прийняте нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовлено.

Фізична особа - підприємець Сіманов Олег Олександрович звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на вищевказаний судовий акт.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2013 року постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2013 року були скасовані, а справа № 901/34/13-г направлена на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

За результатами автоматичного розподілу справа № 901/34/13-г передана до провадження судді господарського суду Автономної Республіки Крим Гризодубової А.М.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що сповіщений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2010 року між Малим підприємством "Каштак" та фізичною особою-підприємцем Сімановим Олегом Олександровичем був укладений попередній договір б/н до договору купівлі-продажу екскаватора пневмоколісного гідравлічного ЕК-1820 виробництва "ТКЕКС", який сторони мали намір укласти у майбутньому (а.с. 12-13 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 Договору - відповідач протягом 14 календарних днів після повного погашення в ВАТ "Державний ощадний банк України" кредиту за кредитним договором № 34 від 21.12.2007 зобов'язується вжити заходи до виключення даного транспортного засобу із-під застави та укласти з позивачем договір купівлі-продажу, відповідно до якого власником екскаватору стане Сіманов О.О.

Згідно підпункту 2 пункту 1.2. Договору - сторони домовились, що вартість транспортного засобу, - це сума платежів, яка підлягає оплаті МП "Каштак", починаючи з 01.01.2010 в ПАТ "Державний ощадний банк України" на підставі кредитного договору № 34 від 21.12.2007 з урахуванням суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та інших платежів до повного погашення, перерахованих Сімановим О.О. за кредитора.

Крім цього, пункт 2.2.1 Договору передбачає, що кошти, які переховані позивачем за виключенням останнього платежу, зараховуються у рахунок оплати вартості транспортного засобу, у підтвердження зобов'язань за договором купівлі-продажу транспортного засобу та у забезпечення його виконання, тобто є завдатком.

Також пункт 3.3 Договору передбачає, що у разі відмови відповідача у односторонньому порядку від укладення основного договору купівлі-продажу, останній зобов'язаний компенсувати подвійну суму завдатку.

Відповідно до пункту 2.1.5. Договору - МП "Каштак" підтверджує, що з моменту підписання цього договору до ФОП Сіманова О.О. переходить безоплатне право користування транспортним засобом, у зв'язку з чим зобов'язується оформити та передати позивачеві для цього всі необхідні документи.

МП "Каштак" звернулося до суду з позовом щодо визнання Договору недійсним. 13 січня 2011 року Севастопольський апеляційний господарський суд, задовольнивши позов частково, визнав недійсним п. 2.1.5 попереднього договору від 21 січня 2010 року.

Відповідно до умов кредитного договору № 34 від 21.12.2007 відповідачем для придбання екскаватору був отриманий кредит у сумі 400000 грн. зі строком повернення до 20.12.2012 рівними частками у розмірі 6666,67 грн. (щомісячно).

21.01.2010 з метою забезпечення виконання зобов'язань був укладений трьохсторонній договір поруки між сторонами та ВАТ "Державний ощадний банк України", де позивач прийняв на себе зобов'язання відповідати солідарно та повному обсязі за своєчасне повернення кредиту відповідачем.

Відповідно до умов кредитного договору №34 від 21.12.2007 (далі - кредитний договір, том 1, арк. с. 145-151), на який сторони посилаються у попередньому договорі, відповідачем для придбання екскаватору був отриманий кредит у сумі 400000 грн. зі строком повернення до 20.12.2012 рівними частками у розмірі 6666,67 грн. (щомісячно).

21.01.2010 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений трьохсторонній договір поруки між сторонами та ВАТ "Державний ощадний банк України", де позивач прийняв на себе зобов'язання відповідати солідарно та повному обсязі за своєчасне повернення кредиту відповідачем (том 1, арк. с. 141-144).

Листами від 15.06.2010, 12.07.2010 МП „КАШТАК" повідомило позивача про намір самостійного погашення кредиту та втрату інтересу до виконання зобов'язань за попереднім договором (том 1, арк. с. 34-35).

28.01.2013 та 18.02.2013 МП „КАШТАК" надіслало на адресу позивача повідомлення про необхідність укладення договору купівлі-продажу екскаватора за ціною 357095,85 грн. (том 1, арк. с. 84-86).

Позивач, не погоджуючись з ціною договору купівлі-продажу, вважає що відповідач порушив умови попереднього договору, що стало причиною для звернення до суду з даним позовом з метою стягнення компенсації у вигляді подвійного розміру завдатку на підставі п.3.3. Договору.

Згідно з частинами першою-другою статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Відповідно до частин першої-другої та п'ятої статті 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач, заявляючи даний позов, мотивує його відмовою відповідача від виконання умов попереднього договору б/н від 21.01.2010 та просить стягнути з відповідача кошти у подвійному розмірі, сплачені за останнього ВАТ "Державний ощадний банк України", стверджуючи при цьому, що ці кошти були внесені позивачем саме як завдаток на виконання умов попереднього договору б/н від 21.01.2010.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Оскільки договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, сплачені позивачем кошти, не є завдатком.

Вказана грошова сума не може вважатися також і авансом, оскільки платежі здійснювались позивачем не на користь сторони за договором в рахунок майбутніх платежів, а на користь іншої особи - ВАТ "Державний ощадний банк України".

Відповідач сплачував грошові кошти ВАТ "Державний ощадний банк України" як поручитель відповідача за Кредитним договором на виконання договору поруки, проте не за попереднім договором від 21.01.2010 року.

Довідки ВАТ "Державний ощадний банк України" (№241 від 15.03.2013, том 2, арк. с. 12; №236 від 15.03.2013, том 2, арк. с. 14) містять дані щодо зарахувань банком здійснених позивачем у період з січня по травень 2010 року платежів як погашення кредиту та процентів за МП „КАШТАК" за Кредитним договором.

Платежі від позивача приймались Банком саме як від поручителя виключно на підставі відповідного договору та зараховувались як погашення Кредитного договору поручителем за Кредитним договором.

Суд чітко та суворо обмежений вимогами, обраними позивачем. В рамках даного спору позивач визначає природою виникнення боргу правовідносини охоплені попереднім договором, тоді як перераховані грошові кошти до зазначеного правочину не мають жодного відношення, та їх сплата відбулась, як виконання зобов'язань за іншим договором.

У відповідності до пункту 2.2.1 Попереднього Договору, підставою його укладання є неможливість МП „КАШТАК" погашати кредит за Кредитним договором. Ненастання обов'язку виконання зобов'язань поручителем не позбавляє останнього права здійснювати погашення кредиту на підставі договору поруки.

Умовою укладання між МП „КАШТАК" та позивачем договору купівлі-продажу екскаватору пневмоколесного гідравлічного ЕК-1820 згідно пункту 1.1 Попереднього Договору є повне погашення кредиту за Кредитним Договором.

Підпунктом 2 пункту 1.2. попереднього договору встановлено, що вартість транспортного засобу, - це сума платежів, яка підлягає оплаті МП „КАШТАК", починаючи з 01.01.2010 в ВАТ „Державний ощадний банк України" на підставі кредитного договору № 34 від 21.12.2007 з урахуванням суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та інших платежів до повного погашення, перерахованих позивчем за кредитора.

Отже, вартість предмету купівлі-продажу не була визначена сторонами у конкретному грошовому значенні, та визначалася сумою всіх платежів за період з 01.01.2010 року та до повного погашення Кредитного договору..

Позивач перераховував банку кошти за МП „КАШТАК" на підставі договору поруки лише в період з січня по травень 2010 року, після чого відповідач погашав кредит понад два роки самостійно, та повне погашення кредиту у розмірі 400 000 грн. відбулось у грудні 2012 року, що підтверджується картками рахунку відповідача (том 1, арк. с. 94-102), не заперечувалось представниками позивача у судовому засіданні.

Таким чином, позивачем не були в повному обсязі виконані умови попереднього договору щодо повного погашення ним кредиту, отже за положеннями пункту 2.1.3 Попереднього договору у МП „КАШТАК" не виникло підстав для укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу, та відповідно не має підстав для застосування пункту 3.3. Попереднього договору.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення завдатку в рамках попереднього договору, оскільки сплачена позивачем сума в розумінні приписів діючого законодавства, завдатком не є.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене 04.03.2014 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя А.М. Гризодубова