Ухвала суду № 37447530, 26.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4404/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Русь-Інвест" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Русь-Інвест" до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управдіння Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року приватне підприємство «Русь-Інвест» (ПП «Русь-Інвест») звернулось в суд з адміністративним позовом до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (Іллінецька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2013 року №0000642200.

18 грудня 2013 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №4454 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Позивач (апелянт) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Іллінецькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Русь Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» за лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 12 вересня 2013 року №16/22/32630959.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, пп. «е» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме по декларації за березень 2013 року реєстраційний номер №9021212925 від 22 квітня 2013 року занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 63333,33 грн.

На підставі акта перевірки, 20 вересня 2013 року Іллінецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642200, яким ПП «Русь Інвест» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 63333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15833,25 грн.

Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томи числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Наведене вище також узгоджується із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996), який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджені Наказом Міністерством фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (Наказ №1379).

Так, відповідно до п. 6.3 Наказу №1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту порушення порядку заповнення податкової накладної.

Згідно пп. 12.2 п. 12 Наказу №1379 до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг продавця, а саме: у графу 3 - кількість найменувань поставлених товарів/послуг та у разі перевищення їх найменувань над кількістю рядків, відведених для їх розміщення у бланку податкової накладної, такий бланк доповнюється необхідною кількістю рядків.

Як встановлено судом першої інстанції, 31 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ «Ферко» укладено договір №31/08-12 відповідно до умов якого останнє зобов'язалось надавати послуги по демонтажу рухомого та нерухомого майна і обладнання, розташованого за адресою: Вінницька область, Іллінецький район, с. Камяногірка, вул. Центральна, 1.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріали справи містяться наступні документи: акт надання послуг, рахунок на оплату та податкова накладна.

При цьому, у розрахунку вартості наданих послуг до акту виконаних робіт відображено найменування отриманих позивачем послуг від ТОВ «Ферко», а саме: демонтаж даху і стелі будівлі цукрового заводу; виїмка металоконструкцій по основних засобах, які раніше було списано, але не до демонтовано; монтаж стелі і даху будівлі цукрового заводу; порізка металоконструкцій основних засобів, які було раніше списано але не порізано на металобхут; порізка великорозмірного металобрухту на мілкіші розміри металобрухту, який зібрано по території заводу.

Проте, вказаний перелік наданих позивачу послуг не вказаний у акті виконаних робіт та у податковій накладній, що є порушенням порядку заповнення податкової накладної.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Ферко», викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підстави для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення відсутні.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем п. 198.4 ст. 198 ПК України, оскільки в даному випадку між позивачем та його контрагентом було укладено договір саме про надання послуг по демонтажу рухомого та нерухомого майна, а не постачання металів.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Русь-Інвест", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.