Ухвала суду № 37447482, 05.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р.Справа № 820/10190/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 820/10190/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 137229, 70 грн. на р/р 31114029700007, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, отримувач УДКСУ у Московському районі м.Харкова, ГУДКСУ у Харківській області, код отримувача 37999607, код платежу 14010100, назва платежу : Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на час звернення до суду відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 137229, 70 грн. (у т.ч. пеня 11682,18 грн.), що виник внаслідок несплати у встановлений строк суми податкового зобов'язання, яка була визначена на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001141720.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року відмовлено у задоволенні зазначеного адміністративного позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Московському районі м. Харкова.

ДПІ у Московському районі м. Харкова за наслідками проведеної перевірки, результати якої оформлені актом №2027/1720/НОМЕР_1 від 03.06.2013 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001141720 від 17.06.2013 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 125547,52 грн., у т.ч. за основним платежем 100438,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 25109,50 грн.

Як свідчать письмові докази, податкове повідомлення-рішення №0001141720 від 17.06.2013 року направлено відповідачу засобами поштового зв'язку та отримане останнім 02.07.2013 року .

Доказів оскарження відповідачем у адміністративному або судовому порядку податкового повідомлення-рішення №0001141720 від 17.06.2013 року матеріали справи не містять, вказані обставини відповідачем також не спростовано.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення, на підставі якого відповідачу було визначено суму грошового зобов'язання, є узгодженим.

У зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у встановлені законом строки, податковою інспекцією винесено податкову вимогу №412-19 від 19.08.2013 року.

В зв'язку з тим, що платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є передчасними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що станом на час розгляду справи позивач не набув права на звернення до суду із вказаним позовом про стягнення в судовому порядку з платника податків податкового боргу, яке виникає у податкового органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня відправлення платнику податків податкової вимоги рекомендованим листом із повідомленням про вручення, незалежно від дати фактичного отримання цієї податкової вимоги платником податків, вказаної в повідомленні про вручення, або після безпосереднього вручення такої вимоги під розписку платнику податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як передбачено п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 95.1 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст.95 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.58.3.ст.58 Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Таким чином, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 57, 58, 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання подій:

- грошове зобов'язання платника податку стало податковим боргом у випадку, якщо платник податку протягом 10 днів після отримання податкового повідомлення-рішення не сплатив грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом, крім випадків, коли платник податку розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу;

- після надіслання контролюючим органом податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як свідчать письмові докази, судом першої інстанції надсилався лист позивачу з вимогою надати належним чином завірені копії доказів на підтвердження факту отримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкової вимоги № 412-19 від 19.08.2013 року на суму 137229, 70 грн. (а.с. 23).

Проте, позивачем не надано жодних доказів безпосереднього вручення платнику податків податкової вимоги № 412-19 від 19.08.2013 року під розписку.

Посилання апелянта про направлення відповідачу податкової вимоги № 412-19 від 19.08.2013 року за місцем проживання платника податків листом з повідомленням про вручення, а також надання копії фіскального чеку на підтвердження цього факту колегією суддів не береться до уваги, оскільки в зазначеній копії фіскального чеку не вказана адреса отримувача.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надіслання (вручення) платнику податків - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкової вимоги № 412-19 від 19.08.2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача права на звернення до суду із вказаним позовом про стягнення в судовому порядку з платника податків податкового боргу, яке виникає у податкового органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня відправлення платнику податків податкової вимоги рекомендованим листом із повідомленням про вручення, незалежно від дати фактичного отримання цієї податкової вимоги платником податків, вказаної в повідомленні про вручення, або після безпосереднього вручення такої вимоги під розписку платнику податків.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року по справі № 820/10190/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 820/10190/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.