Ухвала суду № 37444894, 26.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р. Справа № 522/4709/13-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Турецький О.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського обласного військового комісаріату (далі Одеський ОВК) та Міністерства оборони України про:

- визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України;

- визнання протиправними дії Одеського ОВК щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України.

- стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 суми недоплаченої частини одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі 430 230 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він був звільнений з військової служби в запас та визнаний інвалідом 2-ї групи, яку встановлено в результаті травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. На виконання п.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому виплатили одноразову грошову допомогу розмірі 215 115 грн., однак до складу грошового забезпечення, з якого розраховувався розмір допомоги, необґрунтовано не було включено певні додаткові види грошового забезпечення, що призвело до суттєвого зменшення суми виплати.

Відповідачі позов не визнали, вказуючи, що одноразова грошова допомога виплачена позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства України з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, визначених в Додатку 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України.

Визнано протиправними дії Одеського ОВК щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 суму недоплаченої частини одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі 430 230 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України на посаді заступника начальника академії з наукової роботи - начальника науково-організаційного відділення Військової академії.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 30 березня 2012 року №263 він був звільнений з військової служби в запас та наказом начальника Військової академії (по стройовій частині) від 18 квітня 2012 року №96 з 18 квітня 2012 року виключений із списків особового складу Військової академії.

Згідно висновку медико-соціальної експертної комісії його визнано інвалідом 2-ї групи, яку встановлено в результаті травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 928832 від 27 лютого 2012 року.

20 грудня 2012 року позивач отримав одноразову грошову допомогу розмірі 215 115 грн. з розрахунку грошового забезпечення в розмірі 7 170,50 грн. (30 х 7170,50 грн. = 215 115 грн.), що підтверджується довідкою Одеського обласного військового комісаріату №255 від 24 січня 2013 року, довідкою Військової академії від 20 квітня 2012 року №6/15/43 та платіжним дорученням №3 від 20 грудня 2012 року.

На посаду заступника начальника академії з наукової роботи - начальника науково-організаційного відділення Військової академії позивача було призначено 31 грудня 2011 року та з військової служби в запас його було звільнено 18 квітня 2012 року з посади заступника начальника академії з наукової роботи - начальника науково-організаційного відділення Військової академії.

Згідно довідки Військової академії №6/76/12 від 30 січня 2013 року протягом 2012 року, перебуваючи на посаді заступника начальника академії з наукової роботи - начальника науково-організаційного відділення Військової академії - на останній посаді, яку він займав на день звільнення, позивач отримав грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 7 170, 50 та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 7170,50 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що сума належної позивачу одноразової грошової допомоги має бути розрахована виходячи з грошового забезпечення в розмірі 21 511, 50 грн., яке включає в себе щомісячне грошове забезпечення в розмірі 7 170, 50 грн. та одноразові додаткові види грошового забезпечення: грошову допомогу для оздоровлення в розмірі 7 170, 50 грн. та матеріальну допомогу в розмірі 7 170, 50 грн. При цьому, суд не прийв до уваги, доводи відповідачів щодо врахування при визначенні розміру одноразової грошової допомоги додаткових видів грошового забезпечення, визначених в Додатку 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, оскільки зазначений перелік додаткових видів грошового забезпечення не є вичерпним.

В апеляційній скарзі Міністерства оборони України вказується, що одноразова грошова допомога виплачена позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства України з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, визначених в Додатку 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В рішенні Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року у справі про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2013 року (К/9991/91372/11) з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм ч.2 ст. 9 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», зазначено наступне:

«Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону №2011-XII).

За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 затвердив Порядок, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам III групи, у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення.

Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.

Водночас частина друга статті 9 Закону № 2011-XII елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон №2011-XII, який має вищу юридичну силу.

Крім цього, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, абзац п'ятий підпункту 4 пункту 2 Порядку в частині визначення грошового забезпечення військовослужбовців, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років визнано незаконним та нечинним.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права, а тому його судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції».

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються мотивувальною частиною рішення Верховного Суду України, яка, згідно з ч.1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковою для застосування.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 березня 2014 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець