Вирок № 37443394, 03.03.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 137/667/13-к

Провадження №11-кп/772/111/2014 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сільченко О. В.

Доповідач :Зайцев В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - судді Зайцева В.А.,

суддів: Слободяна К.Б., Ковальської І.А.,

при секретарі Діденко В.В.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув 03 березня 2014 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції Зелениці Б.В., на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

Ширяївського району, житель АДРЕСА_1, громадянин України,

раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, з призначенням покарання у виді 5-ти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 3,4 ч.1 ст. 76 КК України, які зазначені у вироку.

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець

с. Жовтень Ширяївського району Одеської області,

житель АДРЕСА_2, громадянин України,

раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, з призначенням покарання у виді 4-х років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 3,4 ч.1 ст. 76 КК України, які зазначені у вироку.

Вирішено долю речових доказів та питання про судові витрати.

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку 11.02.2013 року біля 1-ї години ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повторно, маючи умисел на таємне викрадення майна з ринку сувенірних товарів, що розташований на 321 кілометрі автошляху Стрій-Кіровоград-Знам'янка, в с. Громадське Літинського району Вінницької області, на автомобілі «АУДІ А-6», де попередньо на державний номерний знак НОМЕР_3 встановили номерний знак Республіки Польща НОМЕР_4, під'їхали до зазначеного ринку. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підійшовши до навісу ринку, маючи умисел на таємне заволодіння майном, почали знімати зі стелажів хутряні вироби, одяг, шкіру тварин. ОСОБА_3 в цей час сів за кермо вищезазначеного автомобіля та в разі викриття ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мав сприяти швидкому зникненню з місця вчинення злочину. Під час вчинення крадіжки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були помічені продавцем ринку ОСОБА_6, яка в словесній формі намагалась припинити їх протиправні дії. ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, усвідомлюючи, що їх дії були помічені під час вчинення крадіжки майна, продовжили заволодіння майном, при чому ОСОБА_3 вийшов з автомобіля та почав допомагати спільникам завантажувати викрадене. Таким чином, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрито викрали 9 шкір з овчини білого кольору, 1 шкіру коров'ячу чорно-білого кольору, 4 спортивні куртки жовто-блакитного кольору, 35 хутряних жилетів біло-сірого кольору, 5 хутряних жилетів дитячих, 18 пар дитячого хутряного взуття, 1 подушку у формі «Жіночої груди», три ковдри, чим заподіяли приватному підприємцю ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 20 970 гривень, а також - сумку жіночу шкіряну чорного кольору, де знаходились грошові кошти в сумі 3 000 тисячі гривень, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6, чим заподіяли матеріальну шкоду ОСОБА_6 на суму 3 000 тисячі гривень. З викраденим ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину на автомобілі «АУДІ А-6» державний номерний знак НОМЕР_3, зникли.

Крім того 18.11.2012 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_5 реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, приблизно в 21-00 годині знаходячись біля будинку № 24-б по вул. Оранжерейній у м. Одесі, побачили припаркований біля будинку легковий автомобіль марки « ВАЗ 2106», білого кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 і вирішили викрасти з зазначеного транспортного засобу акумуляторну батарею, розраховуючи на те, що поблизу нікого немає і їх дії залишаються непомітними.

Так, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 реалізовуючи свій умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна прослідували до припаркованого автомобіля і відкривши дверцята автомобіля, виявили, що в салоні перебуває потерпілий ОСОБА_8 Усвідомлюючи, що таємно викрасти майно з автомобіля у них не вийде, продовжили здійснювати свій умисел при цьому розуміючи відкритість своїх дій ОСОБА_2 розвернувши потерпілого ОСОБА_8 до себе обличчям, застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вдарив його не менше двох разів кулаком в область обличчя. ОСОБА_5 згідно відведеної ролі, під час того як ОСОБА_2 утримував потерпілого ОСОБА_8 в салоні автомобіля усвідомлюючи відкритість своїх дій, за допомогою наявних при собі кусачок перекусив клему акумуляторної батареї, тим самим викрав майно належне гр. ОСОБА_9, завдавши останньому матеріальний збиток на загальну суму 500 гривень, а гр. ОСОБА_8 заподіяли фізичну шкоду. Після чого, з місця вчинення злочину з викраденим майном втекли, розпорядившись ним на свій розсуд.

18.11.2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з ОСОБА_5 спрямовану на викрадення чужого майна, а саме реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на викрадення чужого майна, приблизно в 22-00 годині знаходячись біля території екіпажу ОНМА, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 10, побачили потерпілого ОСОБА_10 і вирішили викрасти належне йому майно, але так як на вулиці було багато людей, вони вирішили простежити за ним і в найближчому малолюдному місці пограбувати його. Прослідував за потерпілим на територію екіпаж ОНМА, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Маловського, 10, в той момент, коли ОСОБА_10 піднявся сходами, ОСОБА_2 підійшов з боку спини до потерпілого і розвернувши його до себе обличчям, застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вдарив його один раз кулаком в обличчя з лівого боку. У подальшому, щоб уникнути опору, з боку потерпілого завдав ще один удар кулаком в область обличчя. ОСОБА_5 згідно відведеної ролі, під час того як ОСОБА_2 наносив удари руками в область голови потерпілому, дивився за навколишнім оточенням, щоб у випадку наближення людей попередити його.

Далі здійснюючи свій злочинний намір, і усвідомлюючи відкриють своїй дій, ОСОБА_5 під час того, як потерпілий був притиснутий до стіни і ОСОБА_2 з метою придушення можливого опору з боку потерпілого, наносив йому удари руками, не менше двох разів в область обличчя, відкрито викрав майно, що належить гр. ОСОБА_10, а саме: мобільний телефон «Київстар», сірого кольору вартістю 900 гривень, а також гаманець, комбінованого червоно-чорного кольору, з логотипом «Феррарі», вартістю 100 гривень, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 450 гривень, завдавши йому матеріальної шкоди на загальну суму 1450 гривень. Після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном втекли, розпорядившись ним на свій розсуд. (Відносно ОСОБА_5 ухвалою Літинського районного суду від 28.11.2013 року матеріали виділені в окреме провадження).

В апеляційній скарзі прокурор Зелениця Б.В., не оспорюючи фактичних обставин, юридичної кваліфікації та доведеності вини засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просить вирок скасувати у зв»язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м»якості, оскільки при винесенні їм вироку із застосуванням положень ст.75 КК України суд не врахував вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання». Крім того, прокурор посилається на безпідставність врахування у вироку пом»якшуючих покарання винних обставин - активне сприяння розкриттю злочинів, оскільки вона не відповідає дійсності, та відшкодування заподіяних збитків і відсутність претензій зі сторони потерпілих, оскільки така обставина є недоведеною. Просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного з них, визнати винним у вчиненні кримінального кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання - ОСОБА_2 у виді 5-ти років позбавлення волі; ОСОБА_3 - у виді 4-х років позбавлення волі.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_11 просить вирок Літинського районного суду Вінницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Засуджені та інші учасники судового розгляду апеляцій не подавали.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та вважав вирок незаконним внаслідок м»якості призначеного засудженим покарання, просив його в цій частині скасувати та постановити новий вирок, пояснення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечували проти апеляції прокурора і були згодні з вироком, перевіривши матеріали провадження та обсудивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Юридична кваліфікація дій засуджених за ч.2 ст.186 КК України є вірною і в цій частині, а також в частині встановлення фактичних обставин справи та доведеності вини вирок ніким не оскаржується; судовий розгляд проведений у спрощеному порядку відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Згідно ст. 370 КПК України вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Однак, на переконання колегії суддів, при призначенні винним покарання ці вимоги закону, а також положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення кримінального покарання», дотримані не були.

Призначивши засудженим покарання в межах санкції ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, суд своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за місцем проживання характеризуються позитивно, раніше не судимі, щиро покаялися, сприяли розкриттю кримінальних правопорушень, відшкодували потерпілим завдані збитки, вчинені ними злочини відносяться до категорії тяжких.

На думку колегії суддів, останні обставини суд хоча і взяв до уваги при обранні покарання з випробуванням, проте разом із особами винних недостатньо врахував. Крім того, безпідставно визнав в якості обставин, що пом»якшують їх покарання, активне сприяння розкриттю злочинів та відшкодування заподіяних збитків і відсутність претензій зі сторони потерпілих, що не відповідає дійсності.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були затримані працівниками міліції безпосередньо після вчинення ними злочинів з викраденим майном, яке було повернуто потерпілим в ході досудового розслідування провадження. За таких обставин вважати, що злочини розкрити завдяки сприянню ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а завдані збитки відшкодовано саме ними -підстав немає.

На підставі викладеного, враховуючи тяжкість та суспільну небезпеку скоєного, особи винних, зухвалий характер їх дій, кількість епізодів злочинної діяльності у ОСОБА_2, думку прокурора, який вважав неможливим досягнення мети виправлення і перевиховання засуджених без ізоляції їх від суспільства, колегія суддів вважає, що застосування до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 положень ст.ст.75, 76 КК України є необґрунтованим внаслідок м"якості призначеного їм покарання, а тому вирок, в частині призначення покарання, підлягає скасуванню з одночасним постановленням нового вироку.

Необхідним і достатнім покаранням для підсудних колегія суддів вважає саме покарання у вигляді позбавлення волі, передбачене санкцією ч.2 ст.186 КК України в його мінімальному та наближеному до мінімального розмірах.

Керуючись ст. ст. 420, 421 КПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції Зелениці Б.В., - задовольнити.

Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

в частині призначених їм покарань, - скасувати.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного з них, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити їм покарання:

ОСОБА_2 - у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі;

ОСОБА_3 - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженим рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання, зарахувавши ОСОБА_2 в строк відбування покарання перебування його під вартою з 11 по 28 лютого 2013 року (Т-1, а.п.176-179; 297).

В іншій частині - вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Копії вироку вручити засудженим негайно.

Судді:

З оригіналом вірно: