Постанова № 37442472, 27.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. Справа № 917/2289/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Фесянова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 326 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.14 у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ,

до ПАТ "Кременчукгаз", м. Кременчук,

про стягнення 941 716,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків в сумі 941 716,99 гривень за договором про закупівлю природного газу №06/10-1991 від 20.12.2010 року, з яких: 641 530,70 - пеня, 112 151,39 - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 188 034,90 - 3% річних за несвоєчасні розрахунки.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.01.2014 року (суддя Плотницька Н.Б.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 112 151,39 грн. інфляційних, 188 034,90 грн. 3% річних, в іншій частині у позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 164 382,33 грн. пені за період з 11.02.11 по 01.04.11 року, прийняти нове рішення яким ці позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказував, що вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, та просить залишити його без змін.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - Позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчукгаз" (надалі - Відповідач, Покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу №06/10-1994 (далі Договір). Згідно з цим договором, Постачальник зобов'язувався поставити Покупцеві природний газ, а Покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Свої зобов'язання згідно даного договору Позивач виконав, передавши Відповідачу в січні 2011 - вересні 2011 природний газ на загальну суму 34 893 791,91 грн., що підтверджується Актами приймання - передачі (копії в матеріалах справи).

Відповідач свої зобов'язання виконав з порушенням, борг за поставлений природний газ перерахував з порушенням строків встановлених договором.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 Договору).

Додатковою угодою №3 від 12 квітня 2011 року сторони змінили пункт договору щодо розрахунків.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти (п. 6.2. Договору в редакції додаткової Угоди №3).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

Як зазначає Позивач, на момент звернення з позовом до суду, Відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, однак, протягом виконання договору, було допущено порушення строку перерахування грошових коштів.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відмові, до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статей 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК).

Згідно з п. 7.1 та п. 7.3.1 Договору, п.7.2. Договору (в редакції додаткової Угоди №3) в разі порушення Покупцем умов п. 4.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ВГСУ №01-06/85/2013).

У відповідності до п. 9.3. Договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Посилаючись на п. 7.1 та п. 7.3.1 Договору, п. 7.2. Договору (в редакції додаткової Угоди №3) статтю 232 ГК України Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача пеню за період з 11.02.2012 по 10.04.2012 в сумі 641 530,70 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені за період з 11.02.2012 по 10.04.2012 в сумі 641 530,70 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що Договір №06/10-1994 від 20.12.2010 викладений у новій редакції, не містить пункту яким строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки, за умов подання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності в частині стягнення з Відповідача пені за період з 11.02.2012 по 10.04.2012 в сумі 641 530,70 грн.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Позивачем пропущено строк позовної давності стосовно стягнення пені за період з 11.02.2012 по 10.04.2012 в сумі 641 530,70 грн., оскільки з відповідною вимогою Позивач звернувся до суду в листопаді 2013 року.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду про відмову у стягнені пені за період з 11.02.2012 по 01.04.2011 погодитись не можна, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище 20 грудня 2010 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ПАТ «Кременчукгаз» (Покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу №06/10-1994 (далі Договір). Згідно з цим договором, Постачальник зобов'язувався поставити Покупцеві природний газ, а Покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

У відповідності до п. 9.3. Договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Додатковою угодою №3 від 12 квітня 2011 року сторони виключили п.9.3 з договору і, як наслідок, встановили загальний строк позовної давності до вимог про стягнення пені тривалістю в один рік.

У зв'язку з порушенням строків розрахунку визначених п.4.1 Договору, Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення пені за період з 11.02.11 по 10.04.12 на суму 641 530,70 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором відповідно до ст.626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно з умовами п.п.4 п.11.1 Угоди №3 ця додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 квітня 2011 року і діє протягом дії Договору.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення поза увагою суду залишився той факт, що сторони у справі не поширили зміни до договору на відносини, що склалися між сторонами до 01 квітня 2011 року.

Відтак, висновки господарського суду першої інстанції, які стосуються зменшення позовної давності до вимог про стягнення неустойки до строку визначеного п.1.ч.2 ст. 258 ЦК України, починаючи з моменту укладення спірного договору є безпідставними.

Враховуючи умови договору, строк позовної давності в три роки за вимогами про стягнення пені за період з 11.02.11 по 01.04.11 сплине 11.02.2014 - 01.04.2014 року

Позивач звернувся до суду 14.11.13р., що підтверджується поштовим штемпелем поштового відділення, а відтак, дотримав трирічного строку позовної давності.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки за період з 11.02.11 по 01.04.11 становить 164 382,33 грн., колегія суддів вважає його обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи вищевикладені умови укладеного між сторонами Договору та вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період з 11.02.11 по 01.04.11 у розмірі 164 382,33 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду в цій частини таким, що прийнято за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування в сумі 112 151,39 грн. за загальний період з лютого 2011 року по серпень 2013 року та 3% річних у сумі 188 034,90 грн. за загальний період з 11.02.2011 по 11.10.2013.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахував встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідно до наданих розрахунків, місцевий господарський суд, на думку колегія суддів, дійшов вірного висновку про те, що Відповідачу обґрунтовано нараховані інфляційні в сумі 112 151,39 грн. за загальний період з лютого 2011 року по серпень 2013 року та 3% річних у сумі 188 034,90 грн. за загальний період з 11.02.2011 по 11.10.2013.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі викладеного, оцінивши та дослідивши наявні у справі докази, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 112 151,39 грн. інфляційних, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 188 034,90 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Як було зазначено вище - оскаржуване рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені було прийнято за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим це оскаржуване місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.01.2014 року скасувати частково - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 164382,33 грн. пені.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (пров. Героїв Бресту, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код 03351734) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 31301827) пеню за період з 11.02.2011 року по 01.04.2011 року у розмірі 164382,33 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (пров. Героїв Бресту, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код 03351734) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 31301827) витрат по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 9291,73 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (пров. Героїв Бресту, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код 03351734) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 31301827) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1643.82 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні судові накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.02.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.