Постанова № 37442460, 27.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р.Справа № 916/1371/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран (на підставі розпорядження голови суду від 04.02.2014 р. № 143)

при секретарі судового засідання: І.М. Станковій

за участю представників сторін:

від відповідача - ОСОБА_1

Представники прокуратури та позивача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2013 року

у справі № 916/1371/13

за позовом прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та

стягнення 424082,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року прокурор Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про:

- зобов'язання привести до попереднього стану самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,4 га розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, шляхом звільнення земельної ділянки, вартістю 3262320,00 грн. від нежитлового підсобного приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 19,1 кв. м. та металевої огорожі;

- стягнення в дохід державного бюджету шкоди за самовільне зайняття вказаної земельної ділянки в сумі 424082,74 грн. (а.с. 2-7).

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача правовстановлюючих документів на землекористування.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2013 р. (суддя - Меденцев П.А.) позов задоволено в повному обсязі з мотивів його доведеності (а.с. 84-89).

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, відповідач 16.01.2014р. звернувся з апеляційною скаргою, яка повернута скаржнику без розгляду ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (а.с. 114-116).

Усунувши недоліки, відповідач 29.01.2014 р. повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (а.с. 136-140).

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 р. задоволено, а скаргу прийнято до провадження (а.с. 128-129).

Відзиви на апеляційну скаргу прокурор та позивач не надали.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Гр. ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець, зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.03.04р., державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу внесені 06.08.07р., 17.05.08р., 27.11.08р., 30.07.12р., що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 141-142).

Предметом розгляду даної справи є звільнення ФОП ОСОБА_2 самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення збитків.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що в ході вивчення матеріалів перевірки законності використання відповідачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, проведеної Головним управлінням Держкомзему в Одеській області встановлено, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 0,4 га за вказаною адресою та використовує її у комерційних цілях під розміщення демонстраційного майдану для продажу автомобілів автосалону «Успіх», на цій земельній ділянці відповідач самовільно реконструював існуюче нежитлове підсобне приміщення, необхідне для ефективного функціонування автостоянки, що складалося з двох кабінетів 9,5 та 9,6 кв. м. та потребувало термінового ремонту. За рішенням господарського суду Одеської області від 31.05.10р. у справі № 17/62-10/-2096 право власності на вказане нежитлове приміщення визнано за відповідачем, однак постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.05.11р. це рішення було скасовано. ФОП ОСОБА_2 розташував на землях житлової та громадської забудови демонстраційний майданчик на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,4 га, вартість якої за даними Головного управлінням Держкомзему у м. Одеса становить 3262320грн. за відсутністю документів на землекористування передбаченими ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, про що інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області складено акт перевірки, протокол, вручено припис про усунення порушень та винесено постанову про закриття справи у зв'язку з тим, що сума шкоди заподіяна самовільним зайняттям спірної земельної ділянки перевищує межу, за яку встановлено адміністративну відповідальність, тому при розгляді справи інспектором зроблено висновок про наявність у скоєному порушенні ознак злочину, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом України, а відтак матеріали справи направлено до прокуратури району. 07.05.13 р. Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області проведена контрольна перевірка, якою встановлено, що вимоги припису відповідачем у встановлений строк не виконані, про що складено акт обстеження земельної ділянки, за результатами якого земельна ділянка площею орієнтовно 0,32 га розташована за адресою: АДРЕСА_1 огороджена по периметру парканом, вільний доступ відсутній, зі сторони СТО «АМВ Автосервіс» розташовані металеві ворота, які зачиненні. На земельній ділянці розташована одноповерхова будівля (біля воріт). Збоку дороги (вул. Миколаївська дорога) розміщена реклама на якій значиться надпис «Успех-Николаевская дорога, 307» (а.с. 12). За твердженням прокурора з ФОП ОСОБА_2 ніякі договори щодо балансоутримання місць паркування автотранспорту не укладались.

Однак, виходячи з матеріалів справи та додатково наданих відповідачем документів, які він не міг представити суду першої інстанції, оскільки даний спір розглянутий за його відсутністю без належного повідомлення про місце засідання суду, судова колегія вважає, що обставини, викладені в позовній заяві не відповідають дійсності.

Так, 01.07.06р. між ФОП ОСОБА_2 та Суворовською райдержадміністрацією Одеської міської ради укладено договір № 08/06 про експлуатацію тимчасових платних стоянок автотранспорту, згідно пунктів 1.1, 8.1 якого відповідач прийняв на себе обов'язок по обслуговуванню автостоянки на 130 машиномісць, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 строком до 31.12.06 р. включно (а.с. 144-145).

В подальшому сторони укладали аналогічні договори, від 27.12.06 р.

№ 12/07, строк дії якого починався з 01.01.07 р. по 31.12.07 р. включно, від 31.12.07 р. № 014/08-1кв строком з 01.01.08 р. по 31.03.08 р., та продовженням цього строку до 31.12.08 р. включно, згідно угоди про продовження строку дії договору № 014/08-1кв (а.с. 146-150).

01.12.08 р. між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено договір оренди окремого індивідуального майна № 370, відповідно до пунктів 1.1.,1.3. якого з метою підвищення ефективності майна комунальної власності Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне визначене майно - тверде покриття, площею 3172,75 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 строком на 1 рік (до 01.12.09 р. включно) (а.с. 151).

Як встановлено судом апеляційної інстанції строк дії вказаного договору оренди не продовжувався, але відповідач протягом 2010 р., 2011 р. та до серпня 2012 р. продовжував, згідно платіжних доручень, сплачувати збір за місця паркування транспортних засобів (а.с. 161-173).

Судовою колегією також з'ясовано, що ФОП ОСОБА_2 звертався із заявами від 30.08.06 р. № 37-Л-6798, від 28.09.11 р. № 03-10/1249 стосовно передачі у довгострокову оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,3600 га за адресою: АДРЕСА_1, а також намагався оформити документи на право користування спірною земельною ділянкою, про що свідчать листи Управління земельних ресурсів від 13.09.06 р. № 02-07/п-38-897-09, від 12.10.11 р. № 01-18/2185.08, договори на виконання комплексу земельно-кадастрових робіт від 30.06.07 р. № 52-3 та на виконання послуг від 25.06.07 р. № 13-3 п (а.с. 173, 174, 176, 179, 184, 185).

Однак, питання щодо надання в оренду вищезазначеної земельної ділянки до кінця не довів, необхідність у використанні цієї земельної ділянки відпала після скасування рішення суду про визнання за відповідачем права власності на нежитлове приміщення, розташоване на спірній земельній ділянці, яку він звільнив влітку 2012 року.

Прокурором не були надані суду матеріали перевірки, яка проводилась Головним управлінням Держкомзему в Одеській області і на які посилається прокурор в позовній заяві.

Не надані прокурором і матеріали перевірки, а саме акт обстеження земельної ділянки, акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення, припис про усунення порушень, які складені Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області, на які також посилається прокурор в позовній заяві.

В матеріалах справи наявна лише постанова від 03.09.12 р. №000005 про закриття справи про адміністративне правопорушення та передачі матеріалів до прокуратури Суворовського району (а.с. 16).

Відповідачем надані дві постанови слідчих органів від 03.10.12 р. та листопада 2012 р. про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно самовільного зайняття ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки по вул. АДРЕСА_1, в яких зазначено, що останній з кінця серпня 2012 р. зазначену земельну ділянку не займає, вона ніким не зайнята, є вільною (а.с. 189, 190).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.03 р. № 963-IV (із змінами) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.13 р. № 132, зареєстрований Мінюстом України 14.03.13р. № 412/22944. Цей порядок визначає, зокрема, вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок.

У пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05 11 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

В обґрунтування заявлених вимог прокурором наданий лише акт обстеження земельної ділянки від 07.05.13 р., складений Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області (а.с. 12), акт перевірки відсутній. Акт обстеження від 07.05.13 р. свідчить, що здійснювалось воно без присутності відповідача або його представника; не встановлена особа, яка вчинила порушення земельного законодавства; відсутні будь-які відмітки отримання чи відправлення поштою цього акту особі, яка перевірялась; невідомо яким чином визначена площа земельної ділянки 0,32 га, тобто порушені вимоги розділу V-VI зазначеного Порядку і цей акт не можна розцінювати як доказ у розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Матеріали справи містять суперечливі дані щодо розміру спірної земельної ділянки, а саме: в акті обстеження від 07.05.13 р. зазначено 0,32 га; в постанові про закриття справи від 03.09.12 р. - 0,4 га; у розрахунку суми шкоди - 0,4 га; в листі Одеського міського управління земельних ресурсів від 27.06.12 р. - 0,36 га; в паспорті об'єкту оренди - 3172, 75 кв. м. (а.с. 12,16, 19, 152-154).

Відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постанови КМУ від 25.07.07 р. № 963 (із змінами) підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали перевірки, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Тобто, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належним правових підстав.

Такі докази в матеріалах справи відсутні. Більш того, на момент звернення прокурора з позовом (28.05.13р.) відповідач спірну земельну ділянку не займав, що підтверджується вищенаведеними постановами про відмову у порушенні кримінальної справи, листом прокурора Суворовського району від 13.12.12 р. № 9027-12вих. (а.с. 15, 189, 190), а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Наведене не було враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за апеляційний перегляд покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2013 р. у справі №916/1371/13 скасувати, у позові відмовити.

Стягнути з Одеської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в сумі 4849,82 грн. за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 04.03.2014р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран