Рішення № 37442304, 03.03.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 915/184/14

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»,

вул. Віскозна, буд. 17, корп. 93-а, м. Київ, 02094

адреса для листування: вул. Сім'ї Хохлових, 8-а, каб. 304, м. Київ, 04119

Відповідач Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради,

вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030

Прокурор міста Миколаєва в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54030

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Камінський А.С. довіреність № 6 від 31.12.2013 року

Від відповідача - Сапожник А.А. довіреність № 172/08/07 від 03.02.2014 року

У судовому засіданні присутній прокурор - Люта А.В.

СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 102696,63 грн., з яких: 99653,00 грн. - основного боргу, 498,26 грн. - інфляції, 477,26 грн. - 3% річних, 2068,11 грн. - пені.

28.02.14 р. від прокурора надійшло повідомлення про вступ у справу № 915/184/14 на стороні Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 102696,63 грн., з яких: 99653,00 грн. - основного боргу, 498,26 грн. - інфляції, 477,26 грн. - 3% річних, 2068,11 грн. - пені за період з 03.12.13 р. по 05.02.14 р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором поставки № 603 (13-0110/59980) від 01.10.2013 р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 193, 231, 265 ГК України, ст.ст. 526, 530, 549, 550, 626, 629, 691, 692 ЦК України.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив та пояснив, що ненадходження грошових сум на рахунок позивача та неможливість здійснити проплату виникла у зв'язку з фінансовим непідтвердженням рахунків та операцій, які проходять через управління Держказначейства, а відповідно до п. 7.3 договору поставки сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за договором, якщо воно сталося не з їх вини.

Крім того, у відзиві відповідач пояснив, що в порушення ст. 56 ГПК України, позивачем не було надіслано на адресу відповідача копії позовної заяви та додатків до неї (детальніше викладено у відзиві, а.с. 49-51).

Прокурор надав пояснення № (15-01)121-14 від 28.02.14 р., якими просив відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що Державна казначейська служба України відповідно до вимог Указу Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України здійснює операції з коштами державного бюджету. Відповідачем вжито всіх заходів щодо сплати послуг за поставку товару, однак органом Держказначейства лише зареєстровано та взято на облік зобов'язання щодо сплати позивачу заборгованості (детальніше викладено у поясненнях).

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

01.10.2013 р. сторони уклали договір поставки № 603 з додатками (а.с. 10-14), згідно якого позивач зобов'язався у 2013 році поставити відповідачу світильники зовнішні GALAD ЖКУ02-100-003 Пегас (надалі - товар), а відповідач - прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 10.1 договору, строк його дії становить з моменту підписання до 31.12.13 року, водночас до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктами 1.3, 3.1 договору поставки сторони встановили, що номенклатура, асортимент товару, одиниця виміру, його кількість, ціна, загальна сума закупівлі зазначаються в специфікації (додаток №1), яка підписується сторонами договору, скріплюється їх печатками і є невід'ємною частиною договору. Сума договору становить 99 653,00 грн.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 договору поставки оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідачем коштів на поточний рахунок позивача. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з дня поставки; днем поставки вважається дата видаткової накладної.

На виконання умов договору поставки та специфікації, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 99653,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1574 від 04.10.13 р. на суму 38632,00 грн., № 1612 від 09.10.13 р. на суму 26340,00 грн., № 1617 від 11.10.13 р. на суму 4390,00 грн., № 1616 від 11.10.13 р. на суму 2195,00 грн., № 1658 від 18.10.13 р. на суму 28096,00 грн., підписаними сторонами та довіреностями № 61 від 04.10.13 р., № 64 від 09.10.13 р., № 65 від 11.10.13 р., № 66 від 11.10.13 р., № 70 від 18.10.13 р. (а.с. 15-29).

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, за поставлений товар не розрахувався, доказів погашення боргу станом на час розгляду справи не надав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 99653,00 грн., яка підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1. ст. 230 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За порушення сторонами строків виконання їхніх зобов'язань за цим договором, винна сторона повинна виплатити іншій стороні неустойку у розмірі не нижче облікової ставки НБУ за кожен день затримки (п. 7.4 договору поставки).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки, позивач нарахував пеню в сумі 2068,11 грн. за період з 03.12.13 р. по 05.02.14 р., 3% річних в сумі 477,26 грн. та інфляцію в сумі 498,26 грн., які підтверджені розрахунком позивача (а.с. 4-5), та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, як підстави відмови у позові, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Крім того, посилання відповідача на не надіслання йому позову та додатків до нього спростовується описом вкладення та фіскальним чеком № 5263 від 10.02.14 р. (а.с.7-8).

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, код 03365707) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (вул. Віскозна, буд. 17, корп. 93-а, м. Київ, код 32591365) заборгованість в сумі 102 696,63 грн. (сто дві тисячі шістсот дев'яносто шість грн. 63 коп.), з яких: 99 653,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят три грн. 00 коп.) - основного боргу, 498,26 грн. (чотириста дев'яносто вісім грн. 26 коп.) - інфляції, 477,26 грн. (чотириста сімдесят сім грн. 26 коп.) - 3% річних, 2068,11 грн. (дві тисячі шістдесят вісім грн. 11 коп.) - пені та 2053,93 грн. (дві тисячі п'ятдесят три грн. 93 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 04.03.14 р.

Суддя Т.М. Дубова