Ухвала суду № 37441456, 13.02.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"13" лютого 2014 р. Справа № 817/4058/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Шуляк О.Ю. ,

за участю

представника позивача: Чучаліна В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" грудня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс " до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" (далі - ТОВ "Західенергоресурс") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 08.11.2013 № 0004962342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 512691,00 грн. (341794,00 грн. - основний платіж, 170897,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), від 08.11.2013 № 0004972342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 201148,00грн. (160918,00 грн. - основний платіж, 40230,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), від 08.11.2013 № 0004982342 (форми "С") про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2380,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" задоволено частково.

Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" від 08.11.2013 № 0004962342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 512691,00 грн. (341794,00 грн.- за основним платежем, 170897,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), від 08.11.2013 № 0004972342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 201148,00 грн. (160918,00 грн. - за основним платежем, 40230,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та форми "С" від 08.11.2013 № 0004982342 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 2040,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" із Державного бюджету України судовий збір у сумі 458,58 грн.

В апеляційній скарзі, Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 24.09.2013 року № 912/17-16-22-01, № 913/17-16-22-01, № 914/17-16-22-01, № 915/17-16-22-01, № 916/17-16-22-01, № 917/277/17-16-17/01 виданих ДПІ у м.Рівному, уповноваженими особами ДПІ у м.Рівнному на підставі ст.20 розділу І, ст.75, ст.77, ст.82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України в період з 25.09.2013 по 22.10.2013 проведено планову виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.12 р. по 31.12.12 р.

За результатами перевірки складено акт від 28.10.2013 року № 788/17-16-22-01/37245962 (т.1 а.с.33-82) відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

- п.п.14.1.13 абз."в", п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 341794,00 грн. (в т.ч. за ІІ кв.2012р. - 263086,00 грн., за ІІІ кв. 2012р. - 65006,00 грн., за ІVкв.2012 р. - 13702,00 грн.),

- абз."б" п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 160918,00 грн.,

- п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", а саме незабезпечення щоденного друку на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків.

На підставі акта перевірки від 28.10.2013 №788/17-16-22-01/37245962 ДПІ у м.Рівному прийняті: податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0004962342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 512691,00 грн. (341794,00грн. - основний платіж, 170897,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0004972342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 201148,00 грн. (160918,00 грн. - основний платіж, 40230,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0004982342 (форми "С") про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2380,00 грн. (т.1 а.с.7-9).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на тому, що податковий орган збільшує платнику податків суму доходів та податкових зобов'язань за податком на додану вартість на підставі трактування договору відповідального зберігання, як договору купівлі-продажу. При цьому, відповідачем ігнорується, що Господарським судом Рівненської області у справі № 5019/1290/11 було встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ "Облагротехсервіс" було укладено саме договір зберігання, а кошти, які позивачу має повернути зберігач є відшкодуванням збитків, внаслідок втрати речі (нафтопродуктів), які були на відповідальному зберіганні у ТОВ "Облагротехсервіс".

Окрім того, здійснені правочини фактично визнаються нікчемними на підставі висновків податкового органу про недоцільність укладання договорів з надання послуг. Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, платник податків вчиняє продовжуване порушення, тому відповідач може застосувати лише одну фінансову санкцію, визначену п.4 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 за № 265/95-ВР (далі - Закон "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій") у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Так, судом встановлено, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи фактичність здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами-виконавцями ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Сейвтранссервіс" судом встановлено, що 02 січня 2012 року між ТОВ "Західенергоресурс" (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг з прибирання промислових об'єктів. Відповідно до умов вказаного договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з прибирання промислових об'єктів Замовника, доручених Замовником до виконання згідно з додатками до договору (п.п.1.1 п.1 договору). Відповідно до Додатку 2 (щодо 2-го кварталу 2012 року), Додатку 3 (щодо 3-го кварталу 2012 року) та Додатку 4 (щодо 4-го кварталу 2012 року), Виконавець (ФОП ОСОБА_5) повинен виконати наступні послуги з прибирання промислових об'єктів на ряді АЗС Замовника (ТОВ "Західенергоресурс"): послуги з промислового прибирання бокових частин навісів, нижніх частин навісів та колон навісів АЗС; хімічне очищення і видалення плям від проливу нафтопродуктів на проїздах біля ПРК (паливороздавальні колонки); промислове прибирання ПРК; хімічне очищення і видалення плям від проливу нафтопродуктів островків ПРК (т.1 а.с.88-91).

За період, щодо якого була проведена перевірка, Виконавцем (ФОП ОСОБА_5) було виконано послуг на загальну суму 195750,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується: актом надання послуг від 30.06.2012 на загальну суму 65250,00 грн.; актом надання послуг від 30.09.2012 на загальну суму 65250,00 грн.; актом надання послуг від 31.12.2012 на загальну суму 65250,00 грн. Вказані послуги були оплачені Замовником (позивачем) повністю, що підтверджується виписками банку: від 12.09.2012 на суму 131955,00 грн., від 12.11.2012 на суму 62250,00 грн., від 15.11.2012 на суму 3000,00 грн. Крім того, відповідно до картки рахунку 6851 за квітень 2012 року - лютий 2013 року по контрагенту ОСОБА_5, позивачем було отримано та оприбутковано послуги від зазначеного контрагента (т.1 а.с.92-98).

03 січня 2012 року між ТОВ "Сейвтранссервіс" (Виконавець) та ТОВ "Західенергоресурс" (Замовник) було укладено договір по технічному обслуговуванню. За умовами даного договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати оперативне та планове (періодичне) технічне обслуговування обладнання АЗС, конструкцій та будівель АЗС, технологічних мереж АЗС, обладнання магазинів на АЗС (п.1 договору). До договору було долучено ряд Додатків, а саме: Додаток 1 щодо адрес АЗС, на яких буде проводитися обслуговування; Додаток 2 - Розрахунок вартості технічного обслуговування АЗС з магазинами; Додаток 3 - Перелік робіт по виконанню оперативного та планового (періодичного) технічного обслуговування обладнання інженерних мереж будівель АЗС з магазинами. Договір було розірвано на підставі Додаткової угоди № 1 від 31 серпня 2012 року про розірвання договору по технічному обслуговуванню від 03 січня 2012 року (т.1 а.с.99-107).

За період, щодо якого була проведена перевірка, ТОВ "Сейвтранссервіс" було виконано послуг для позивача на загальну суму 627250,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується: актом надання послуг № 14 за квітень 2012 року на загальну суму 124900,00 грн.; актом надання послуг № 18 за травень 2012 року на загальну суму 119400,00 грн.; актом надання послуг №30 за червень 2012 року на загальну суму 138650,00 грн.; актом надання послуг № 36 за липень 2012 року на загальну суму 124900,00 грн.; актом надання послуг № 41 за серпень 2012 року на загальну суму 119400,00 грн. Вказані послуги були оплачені Замовником (позивачем) повністю, що підтверджується випискою банку від 01.11.2012 на суму 627250,00грн. Крім того, отримання послуг та розрахунки із Виконавцем підтверджуються карткою рахунку 6851 за 2012 рік по контрагенту ТОВ "Сейвтранссервіс" (т.1 а.с.108-114).

Судом встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Західенергоресурс" займається роздрібною торгівлею пальним. Для провадження такої господарської діяльності позивач використовує, на підставі договорів оренди, укладених із контрагентами ТОВ "Ріф" та ТОВ "Норд ЛТД", АЗС із магазинами. Для здійснення такої діяльності, позивачем було отримано відповідні торгові патенти на право здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами на АЗС, які орендуються (т.1 а.с.202-250, т.2 а.с.1-9).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Сейвтранссервіс", підтверджуються належними документами, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону № 996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг. Вказані господарські операції пов'язані із господарською діяльністю платника податків, тому у податкового органу не було підстав для зменшення сум витрат позивача.

Із матеріалів справи слідує, що у зв'язку із розірванням договору по технічному обслуговуванню від 03 січня 2012 року із ТОВ "Сейвтранссервіс", позивачем було укладено аналогічний договір із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6. Так, 03 вересня 2012 року між ТОВ "Західенергоресурс" (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено договір по технічному обслуговуванню. За умовами даного договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати оперативне та планове (періодичне) технічне обслуговування обладнання АЗС, конструкцій та будівель АЗС, технологічних мереж АЗС, обладнання магазинів на АЗС (п.1 договору). До договору було долучено ряд Додатків, а саме: Додаток 1 щодо адрес АЗС, на яких буде проводитися обслуговування; Додаток 2 - Розрахунок вартості технічного обслуговування АЗС з магазинами; Додаток 3 - Перелік робіт по виконанню оперативного та планового (періодичного) технічного обслуговування обладнання інженерних мереж будівель АЗС з магазинами. До умов додатків № 1 та № 2 до Договору, було внесено зміни на підставі Додаткової угоди № 1 від 02 січня 2013 року про внесення змін та доповнень до Договору по технічному обслуговуванню від 03 вересня 2012 року. За період, щодо якого була проведена перевірка, виконавцем - ФОП ОСОБА_6 було виконано послуг на загальну суму 476100,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується: актом надання послуг № 1 від 30.09.2012 на загальну суму 115900,00 грн.; актом надання послуг № 2 від 31.10.2012 на загальну суму 124900,00 грн.; актом надання послуг № 4 від 30.11.2012 на загальну суму 119400,00 грн.; актом надання послуг № 4 від 31.12.2012 на загальну суму 115900,00 грн. Вказані послуги були оплачені Замовником (позивачем) повністю, що підтверджується виписками банку: від 09.11.2012 на суму 27750,00 грн., від 12.11.2012 на суму 29750,00 грн., від 15.11.2012 на суму 25300,00 грн., від 16.11.2012 на суму 21100,00 грн., від 19.11.2012 на суму 12000,00 грн., від 06.12.2012 на суму 124900,00 грн., від 14.12.2012 на суму 119400,00 грн., від 21.01.2013 на суму 12000,00 грн., від 29.01.2013 на суму 50850,00 грн., від 04.02.2013 на суму 53050,00 грн. Крім того, отримання послуг та розрахунки із Виконавцем підтверджуються карткою рахунку 6851 за період 01.04.2012-04.02.2013 по контрагенту ОСОБА_6 (т.1 а.с.115-139).

Судом також встановлено, що 01 квітня 2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (Виконавець) та ТОВ "Західенергоресурс" (Замовник) було укладено договір про надання послуг. Відповідно до умов договору, Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню передбачених цим договором послуг за плату (п.п.1.1 п.1 договору). При цьому, Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги (п.2 Договору). Виконання сторонами умов договору підтверджується: актом надання послуг від 30.06.2012 на загальну суму 144750,00 грн.; актом надання послуг від 30.09.2012 на загальну суму 110000,00 грн.; випискою банку від 10.10.2012 на суму 48750,00 грн.; випискою банку від 26.06.2013 на суму 110000,00 грн. (т.1 а.с.140-144).

20 вересня 2010 року між ТОВ Підприємством "Інфосистема" (Виконавець) та ТОВ "Західенергоресурс" (Замовник), згідно з вимогами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 №601, та враховуючи, що введення реєстраторів розрахункових операцій (РРО) в експлуатацію, їх технічне обслуговування та ремонт здійснюється центрами сервісного обслуговування виключно на підставі укладених з користувачами відповідних договорів, було укладено договір № 2309. За умовами даного договору, Виконавець зобов'язується проводити профілактичне технічне обслуговування (ТО) Комплексів, а Замовник зобов'язується приймати виконанні роботи та оплачувати їх (п.п.1.1 п.1 договору). Отримання позивачем послуг від ТОВ Підприємством "Інфосистема" та їх оплата у 2012 році підтверджуються карткою рахунку 6851 за 2012 рік по контрагенту ТОВ Підприємство "Інфосистема" (т.1 а.с.145-148).

Між позивачем та ТОВ "СЕРВІС ЗАХІД" було укладено подібні договори, щодо обслуговування реєстраторів розрахункових операцій: договір № 02-09/2011 від 14.09.2011 та договір № 01-07/2012 від 29.07.2012. Отримання позивачем послуг від ТОВ "СЕРВІС ЗАХІД" та їх оплата у 2012 році підтверджуються карткою рахунку 6851 за 2012 рік по контрагенту ТОВ "СЕРВІС ЗАХІД" (т.1 а.с.149-155).

Позивачем було укладено низку договорів (щодо АЗС розміщених у різних адміністративних територіях/місцевостях) щодо технічного обслуговування та пожежного спостереження за установками пожежної автоматики об'єктів: договір № 50/2011-ПС по веденню цілодобового спостереження за протипожежним станом об'єкта від 03.03.2011 (контрагент-виконавець - ПП "ДЕОС СПОСТЕРЕЖЕННЯ"); договір № 144 на здійснення технічного обслуговування та пожежного спостереження за установками пожежної автоматики об'єктів від 27.12.2010 та договір № 46/11 на здійснення технічного обслуговування та пожежного спостереження за установками пожежної автоматики об'єктів від 04.04.2011 (контрагент-виконавець - ТОВ "Цифрові охоронні системи"); договір №11/01/13-ТО від 01.01.2012 (контрагент-виконавець ПП фірма "Імбекс"). Отримання позивачем послуг від ПП "ДЕОС СПОСТЕРЕЖЕННЯ", ТОВ "Цифрові охоронні системи" та ПП фірма "Імбекс", а також їх оплата у 2012 році підтверджуються картками рахунку 6851 за 2012 рік по вказаних контрагентах (т.1 а.с.156-174).

22 жовтня 2010 року між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області (Виконавець) та ТОВ "Західенергоресурс" (Замовник) було укладено Договір № 106/1379 на надання послуг спостереження сигналізації та термінового виклику наряду охорони на об'єкт Автозаправочна станція "Олас" м.Крюківка, вул.Галини Костюк, 16-а. За цим Договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об'єктів Замовника, забезпечити негайне прибуття наряду охорони на об'єкт у разі спрацювання сигналізації та здійснення нарядом охорони відповідних дій, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об'єкті (п.п.2.1. п.2 Договору). Отримання позивачем послуг від Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області та їх оплата у 2012 році підтверджуються карткою рахунку 6851 за 2012 рік по вказаному контрагенту (т.1 а.с.175-187).

01 жовтня 2010 року між ПП ОСОБА_9 (Власник мереж) та ТОВ "Західенергоресурс" (Користувач) було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Відповідно до умов договору, Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та/або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги (п.п.1.1. п.1 договору). Отримання позивачем послуг від ПП ОСОБА_9 та їх оплата у 2012 році підтверджуються карткою рахунку 6851 за 2012 рік по вказаному контрагенту (т.1 а.с.188-190).

23 листопада 2012 року між Державним підприємством "Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - ДП "Волиньстандартметрологія" - Виконавець) та ТОВ "Західенергоресурс" (Замовник) було укладено договір № 520001. За умовами договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки для проведення повірки (калібрування) засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) та атестації випробувального обладнання (ВО) та надання послуг, пов'язаних з виконанням цих робіт (п.п.1.1 п.1 Договору) (т.1 а.с.191-192).

Від контрагента, Приватного підприємства "АРТ-Дизайн" позивачем було отримано послуги з реконструкції табло, що підтверджується актом № 4 приймання виконаних робіт від 19.06.2012 на загальну суму 5875,00 грн., та послуги з реставрації цінників, що підтверджується актом № 5 приймання виконаних робіт від 19.06.2012 на загальну суму 36,00 грн. (т.1 а.с.193-194).

19 червня 2012 між АРЗ СП ТУ МНС України у Рівненській області (Виконавець) та ТОВ "Західенергоресурс" (Замовник) було укладено договір про надання платних послуг №618/1. За умовами Договору, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з перезарядження вогнегасників, а Замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх (п.п.1.1 п.1 договору). Надання вказаних послуг позивачу підтверджується актом від 21.06.2012 № 801/1 здавання приймання послуги за договором № 618/1 від 19.06.2012.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що перелічені вище договори та надані контрагентами-виконавцями послуги не є аналогічними за своєю суттю. Суд зауважує, що, позбавляючи позивача права на формування витрат за господарськими операціями із ТОВ "Сейвтранссервіс", відповідач одночасно вважає правомірним формування витрат по господарським операціям із ФОП ОСОБА_6, на підставі договору, укладеного із останнім, замість ТОВ "Сейвтранссервіс".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні базується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Крім того, органи державної податкової служби та їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на основі повноважень, які передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що доводи відповідача про завищення позивачем суми витрат по господарським операціям позивача із контрагентами ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Сейвтранссервіс", є неправомірними.

Щодо правомірності збільшення податковим органом суми доходів та податкових зобов"язань з ПДВ по господарських операціях позивача з ТОВ "Облагротехсервіс" суд зазначає наступне:

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Отже, як слідує з аналізу вказаних норм, договір (правочин) є підставою виникнення зобов'язання (в тому числі господарського).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч.1 ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч.1 ст.951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до п.п.14.1.32 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платникові податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Згідно п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавець розрізняє два відмінні, за своїм змістом договори: договір зберігання та договір купівлі-продажу.

Відповідно до п.п.153.4.1 п.153.4 ст.154 ПК України, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку, з залученням платником податку коштів або майна на підставі договору концесії, комісії, доручення, про відкриття рахунку у цінних паперах, про надання клірингових послуг за угодами щодо фінансових інструментів, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно.

Згідно п.п.196.1.2 п.196.1 ст.196 ПК України, не є об'єктом оподаткування операції з: передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг; повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Західенергоресурс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 12.08.2010 р., є суб'єктом господарювання, види діяльності підприємства за КВЕД-2010: 47.30 роздрібна торгівля пальним, 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Товариство взяте на облік в органах державної податкової служби, відповідно до довідки форми 4-ОПП від 13.08.2010 за № 29-16/7318, є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.09.2010 р. № 100300040 (бланк серії НБ № 176129) (т.1 а.с.10, 34-35, т.2 а.с.143-146).

З матеріалів справи слідує, що 09 серпня 2011 року Господарським судом Рівненської області було прийняте рішення у справі № 5019/1290/11, яким встановлено, наступне. Між ТОВ "Західенергоресурс" та ТОВ "Облагротехсервіс" було укладено договір відповідального зберігання від 29.09.2010. На виконання умов договору ТОВ "Західенергоресурс" (Поклажодавець) здав, а ТОВ "Облагротехсервіс" (Зберігач) прийняв на відповідальне зберігання паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин марки А-76, А-80, А-92, А-95 та дизельне паливо. Зберігачем відпуск паливно-мастильних матеріалів за заявками поклажодавця було припинено. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2011 року у справі №5019/1290/11 було вирішено зобов'язати ТОВ "Облагротехсервіс" повернути ТОВ "Західенергоресурс" з відповідального зберігання в примусовому порядку нафтопродукти в загальній кількості 92809 кілограмів, а саме: бензину А-95 2985 кілограмів, бензину А-92 6 720 кілограмів, бензину А-76 5812 кілограмів та дизельного палива 77292 кілограмів. 26 вересня 2012 року ТОВ "Західенергоресурс" звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09 серпня 2011 року у справі № 5019/1290/11. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.10.2012 року у справі № 5019/1290/11 заяву ТОВ "Західенергоресурс" про зміну способу та порядку виконання рішення суду було задоволено, було змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2011 шляхом звернення стягнення на грошові кошти ТОВ "Облагротехсервіс" в розмірі 965506,96 грн. (разом із податком на додану вартість), які є вартістю нафтопродуктів, що були передані ТОВ "Облагротехсервіс" на відповідальне зберігання (т.1 а.с.83-87).

Отже, у ході розгляду даної справи не підлягають доказуванню обставини, встановлені Господарським судом Рівненської області у справі № 5019/1290/11, щодо укладенні між ТОВ "Західенергоресурс" та ТОВ "Облагротехсервіс" договору відповідального зберігання. При цьому, ТОВ "Облагротехсервіс" (Зберігачем) було втрачено річ (нафтопродукти). Господарським судом Рівненської області було також встановлено, що, оскільки іншим способом виконати судове рішення від 09.08.2011 у справі № 5019/1290/11 неможливо і обраний спосіб (повернення грошових коштів) не порушує прав інших осіб та гарантує ефективне виконання судового рішення, то суд прийшов до висновку щодо можливості зміни способу та порядку виконання рішення суду від 09.08.2011 шляхом стягнення з ТОВ "Облагротехсервіс" на користь ТОВ "Західенергоресурс" грошових коштів. Таким чином, Господарським судом Рівненської області у справі № 5019/1290/11 було встановлено, що ТОВ "Облагротехсервіс" повинен повернути ТОВ "Західенергоресурс" (Поклажодавцю) грошові кошти в розмірі 965506,96 грн. (разом із податком на додану вартість), які є вартістю втрачених нафтопродуктів, що були передані ТОВ "Облагротехсервіс" на відповідальне зберігання.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Рівненської області від 23.10.2012 у справі № 5019/1290/11, з матеріалів справи та пояснень сторін, ТОВ "Західенергоресурс" не делегувало ТОВ "Облагротехсервіс" право на користування та розпорядження нафтопродуктами, що знаходилися у останнього на відповідальному зберіганні.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, зміст права власності полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Вказаними обставинами спростовуються висновки ДПІ у м.Рівному про те, що відбувся перехід права власності на нафтопродукти від ТОВ "Західенергоресурс" до ТОВ "Облагротехсервіс".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки ДПІ у м.Рівному про заниження позивачем суми доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість є неправомірними, внаслідок поширення на вказану господарську операцію позивача вимог п.п.153.4.1 п.153.4 ст.154 та п.п.196.1.2 п.196.1 ст.196 ПК України.

Щодо виявлених порушень при застосуванні реєстраторів розрахункових операцій суд зазначає наступне:

Пунктом 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій" передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Аналіз змісту цієї норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у п.4 ст.17 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов законного до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0004982342 (форми "С") про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) є правомірним у розмірі штрафу 340,00 грн., а в сумі 2040,00 грн. - підлягає до скасування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 08.11.2013 № 0004962342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 512691,00 грн. (341794,00 грн. - основний платіж, 170897,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), від 08.11.2013 № 0004972342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 201148,00 грн. (160918,00 грн. - основний платіж, 40230,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), від 08.11.2013 № 0004982342 (форми "С") про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 2040,00 грн.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "24" грудня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "13" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальність " Західенергоресурс " вул.Макарова 44 /а,м.Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023