Вирок № 37441156, 03.03.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/10301/13-к

Провадження №1-кп/639/60/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року м.Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

при секретарях судового засідання - Машурі А.І., Брежнєві А.С.,

з участю: прокурора - Герман Я.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12013220500000480 від 30 січня 2013 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2013 року приблизно о 17 годині 20 хвилин ОСОБА_3, знаходячись поблизу будинку №9 по вул.Свинаренко у місті Харкові, побачив раніше не знайому йому ОСОБА_1, маючи умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, об'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з корисливих мотивів, шляхом ривка заволодів майном потерпілої, а саме: чорною жіночою сумкою, в якій знаходився мобільний телефон «Самсунг Е-380», вартість якого згідно висновку експерта №447 від 15.02.2013 року становить 95,00 гривень, а також паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, фотографія із зображенням потерпілої, фіскальні чеки, банківські карти, два посвідчення, картка безоплатного проїзду в метрополітені, калькулятор, флеш карта на 8 Гб. та ліки, вартість яких встановити не вдалось. Після цього, ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою провину в інкримінованому злочині не визнав та пояснив, що він на даний час офіційно не працює однак вже більше 8 років з 2006 року здійснює діяльність з послуг таксі на власному автомобілі в районі Баварії по просп. Ілліча у місті Харкові.

З показань підсудного, 28.01.2013 року він на власному автомобілі стояв на місці, де постійно таксує та знаходився там до 13 години, після чого забрав матір з роботи та поїхав додому. Цього дня він в другій половині дня був вдома, що можуть підтвердити його батьки та сестра, яка приходила цього дня до них додому. Також ОСОБА_3 додав, що цього дня між 16.00 - 17.00 годиною до нього приходив сусід ОСОБА_4, з приводу продажу акваріуму, який також може підтвердити його знаходження вдома в момент, коли вчинявся грабіж у відношенні потерпілої.

ОСОБА_3 пояснив що, у період з 29.01.2014 року по 02.02.2013 року він працював як завжди на своєму робочому місці, ніхто із працівників міліції до нього не підходив та не розшукував його. 02.02.2013 року, коли він приїхав додому, до місця свого проживання, до нього підійшли співробітники міліції, які запропонували йому проїхати до Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області для дачі певних пояснень. Після того, як він приїхав та зайшов до приміщення райвідділу його було сфотографовано, для чого саме ніхто йому не пояснював, на його думку це пов'язано з тим, щоб вподальшому пред'явити його фотокартку для впізнання

свідку. Також його повідомили, що буде проведено обшук автомобіля, після чого він викликав свого батька, який є власником зазначеного автомобіля, та вони заперечували проти проведення обшуку.

Підсудний зазначає, що після цього працівники міліції повідомили їм, що у разі відмови від проведення огляду автомобіля, вони будуть викликані повістками та будуть вимушені приїжджати до відділу багато разів, у зв'язку з чим вони погодитись на проведення огляду. Під час огляду були присутні більше ніж 6 працівників міліції, огляд проводився в присутності батька, однак батько самостійно не міг контролювати хід його проведення. Підсудний ОСОБА_3 зазначає, що в цей час він знаходився в приміщенні районного відділу міліції, оскільки його запросили для надання пояснень та відібрання відбитків пальців рук. В ході огляду до автомобіля було підкинуто фотокартку жінки та декілька фіскальних чеків, оскільки перед виїздом із дому цього дня він вимивав коврики та прибирав в автомобілі, однак жодних сторонніх речей не знаходив.

При цьому, підсудний пояснив, що згідно пред'явленого обвинувачення особа, яка вчинила грабіж мала середній зріст, що не відповідає його зросту, який є нижче середнього (судова справа а.с.40). Також злочинець втік з місця події, однак ОСОБА_5 зазначає, що він страждає хронічним захворюванням, яке взагалі перешкоджає йому бігати. В день, коли відбувались події злочину на вулиці була погана погода (ожеледиця), що додатково свідчить про відсутність у нього можливості втекти з місця події та вчинити вказаний злочин.

Також підсудний пояснив, що в січні 2013 року на їх автомобілі були несправності з глушником, у зв'язку з чим автомобіль дуже гучно працював. На автомобілі був несправний акумулятор та вони взагалі не їздили на ньому ввечорі в темну пору доби, що, на його думку свідчить, про його непричетність до вказаного злочину, оскільки жоден із свідків не зазначав про те, що автомобіль, на якому грабіжник зник з місця події, гучно працював.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини, його винність у вчиненні злочину за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Допитані у судовому засідання свідки сторони обвинувачення підтвердили наступні обставини скоєння злочину.

Потерпіла ОСОБА_1 під час допиту у суді пояснила, що 28.01.2013 року вона поверталась додому з роботи та поблизу магазину «Помидорчик», неподалік будинку №9 по вул. Свинаренка у м.Харкові, до неї підійшов невідомий чоловік та вихватив з рук жіночу сумку, після чого швидким кроком направився з місця події. Особу, яка вчинила злочин, потерпіла не запам'ятала, оскільки не бачила її обличчя. Після цього, потерпіла пішла до райвідділу міліції, до якого через деякий час також прийшла інша жінка яка повідомила, що бачила всі обставини вчиненого грабежу та запам'ятала номер автомобіля, на якому поїхав грабіжник. В міліції потерпіла надала пояснення по обставинам події та зазначила, що в неї було викрадено сумку, в якій знаходились: паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, пенсійне посвідчення, пластикова картка для проїзду в метро, фіскальні чеки та інші речі. Через деякий час потерпілу викликав слідчий та за її участі було проведено слідчу дію - пред'явлення речей для впізнання, під час яких вона впізнала власні речі, а саме: фотокартку з її зображенням та декілька фіскальних чеків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що в кінці січня 2013 року (точної дати вона не пам'ятає) приблизно о 16 - 17 годині вона гуляла разом зі своєю онукою поблизу дитячого садка по вул. Свинаренка у м.Харкові. В цей час вона побачила чоловіка, який біг в сторону дев'ятиповерхового будинку із жіночою сумкою та почула крики іншої жінки про те, що в неї викрали сумку. Свідок пояснила, що вона особисто бачила як невідомий чоловік невисокого зросту, вдягнений у чорну куртку, спортивні штани та з кепкою на голові, сідав у автомобіль марки «Жигулі» темного кольору з ліхтарем таксі на криші, який стояв біля дев'ятиповерхового будинку, після чого на вказаному автомобілі поїхав з місця події. На той час номери зазначеного автомобіля вона пам'ятала та в день скоєння грабежу усно повідомила про це працівників міліції. Через деякий час її було допитано в якості свідка, про що складено відповідний протокол, в якому було зазначено номери автомобіля. Свідок зазначила, що на час розгляду справи точно вже не пам'ятає номери автомобіля, оскільки минуло багато часу. Показання, які свідок ОСОБА_6 надавала на стадії досудового розслідування 01.02.2013

року (а.с.24-25), під час допиту у суді підтвердила, а саме: в момент скоєння грабежу вона перебувала поблизу будинку 9 по вул.Свинаренко та чоловік, який вчинив грабіж, сів у автомобіль Жигулі з ліхтарем таксі на криші, номер автомобіля НОМЕР_1.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_7 пояснив, що в січні 2013 року (точної дати він не пам'ятає) ввечері він стояв поблизу овочевого кіоску, який розташований по вул.Свинаренка у м.Харкові. Почувши крик жінки про допомогу побачив чоловіка, який пройшов повз нього та в його руках була темна жіноча сумка. Вказаний чоловік йшов прискореним кроком та він запам'ятав зовнішні ознаки даної особи. Свідок підтвердив, що через деякий час його було запрошено до відділу міліції, де під час проведення слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання він впізнав особу, яку бачив того дня, як встановлено було пізніше нею виявився ОСОБА_3

У судовому засіданні допитані в якості свідків сторони захисту батько підсудного ОСОБА_5, матір ОСОБА_8, сестра ОСОБА_9, а також свідок ОСОБА_4 зазначили, що ОСОБА_3 не має відношення до вказаного злочину та надали суду наступні показання.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_4 пояснив, що 28.01.2013 року, заздалегідь домовившись з ОСОБА_3 про зустріч, близько 16 години він прийшов додому до останнього для того щоб, обговорити питання з приводу продажу акваріуму. У домоволодінні ОСОБА_3 свідок знаходився близько однієї години, при цьому бачив там батьків ОСОБА_3, оскільки привітався з ними, інших осіб цього дня вдома у підсудного він не бачив, однак точно сказати чи був ще хтось вдома не може.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що 28.01.2013 року він знаходився за місцем свого проживання та нікуди не відлучався. Цього дня в другій половині дня його син приїхав додому разом з матір'ю, а пізніше до них додому приходила також донька - ОСОБА_9 Ввечорі до сина приходив сусід ОСОБА_4, який спілкувався з сином з приводу продажу акваріуму. З показань свідка цього дня в них дома була також дівчина сина ОСОБА_3 (прізвище її він не знає), яка пробула в них вдома весь вечір та залишалась до ранку наступного дня.

Крім того, ОСОБА_5 пояснив, що 02.02.2013 року він знаходився на роботі та йому подзвонив син - ОСОБА_5 який сказав, що його затримали співробітники міліції, які хочуть обшукати автомобіль. Після цього, він приїхав до районного відділу, де йому разом із сином сказали що буде проведено обшук автомобіля, на що він як власник автомобіля заперечував. Зі слів свідка, після цього працівники міліції сказали, що буде проведено не обшук, а огляд автомобіля. Оскільки співробітники міліції пояснили, що у разі відмови від проведення огляду, їх буде викликано повісткою та вони будуть вимушені приїжджати до райвідділу декілька разів, свідок ОСОБА_5 надав згоду на проведення огляду, про що написав відповідну заяву. Під час огляду автомобіля, який проводився в присутності понятих, на підлозі автомобіля було знайдено фотографію невідомої жінки та якісь чеки. В момент огляду автомобіля його син присутній не був, оскільки його в цей час співробітники міліції відвели в приміщення Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області для дачі пояснень та відібрання відбитків пальців рук. Зі слів свідка, оскільки під час огляду були присутні близько 6 співробітників міліції, він фізично не міг контролювати хід огляду, у зв'язку з чим під час огляду до салону автомобіля було підкинуто фотокартку та декілька фіскальних чеків.

Крім того, свідок ОСОБА_5 пояснив, що в січні 2013 року на їх автомобілі був несправний глушник та автомобіль дуже гучно працював. Також на автомобілі був несправний акумулятор, у зв'язку з чим вони взагалі не їздили на ньому ввечорі в темну пору доби, що також свідчить про непричетність його сина до скоєння вказаного злочину.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала показання, що 28.01.2013 року її з роботи забрав син ОСОБА_3 та вони разом поїхали додому, після чого до кінця дня син з дому нікуди не виходив. Близько 15 год. 30 хвилин до них додому приїжджала донька ОСОБА_9, а пізніше приходив сусід ОСОБА_4, який хотів придбати акваріум у сина та знаходився у домоволодінні приблизно півтори години. Також свідок пояснила, що ввечері (точний час не пам'ятає) до сина приходила його дівчина ОСОБА_3, яка пробула в них вдома весь вечір та більш за все залишилась ночувати до ранку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що 28.01.2013 вона прийшла до своїх батьків додому приблизно о 14 годині, в цей час вдома були батьки та її брат ОСОБА_3 Пізніше, близько 15 години 00 хвилин до її брата - ОСОБА_3 прийшов сусід

ОСОБА_4, з яким вона привіталась, після чого він та її брат приблизно півтори години спілкувались між собою з приводу купівлі акваріуму. Свідок пояснила, що близько 20 години вона пішла додому, за весь час її перебування в домі у батьків її брат нікуди не виходив. Зі слів свідка, цього дня вдома у них перебували батько, мати, її брат - ОСОБА_3, сусід ОСОБА_4 та її малолітня донька, інших осіб вона цього дня не бачила.

У наданих на досудовому розслідуванні показаннях та у суді батьки підсудного ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (протоколи додаткових допитів свідків від 11.02.2013 року (а.с.49-58)) показали, що 28 січня 2013 року в другій половині дня у них вдома була присутня дівчина їх сина - ОСОБА_3, яка пробула у них вдома весь вечір та навіть залишилась ночувати.

Разом з цим, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що в січні 2013 року вона дійсно зустрічалась з ОСОБА_3 та вони були в дружніх відносинах. Свідок підтвердила надані на стадії досудового розслідування показання та пояснила, що 27.01.2013 року близько 16 години 00 хвилин вона разом з ОСОБА_3 приїхала до місця його проживання та знаходилась там до 07 години 50 хвилин наступного дня. 28.01.2013 року свідок приїхала на роботу в кіоск «Кулиничі» та знаходилась там до 22 години 00 хвилин, цього дня вдома у ОСОБА_3 не була.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 також підтвердила, що в січні 2013 року вона працювала у торговому кіоску «Кулиничі», що розташований за адресою: м.Харків, вул.Наріманова, 63, разом з напарницею - ОСОБА_11, яка 28.01.2013 року весь день знаходилась на роботі приблизно з 07.00 до 21.00 години та протягом дня нікуди не відлучалась.

Таким чином, суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8, оскільки на стадії досудового розслідування та в суді ними були надані показання щодо присутності у них вдома 28.01.2013 року дівчини їх сина, що не відповідає показанням самої ОСОБА_11, а також показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9, які нічого не вказували про наявність в них вдома інших осіб.

Крім того, на стадії досудового розслідування свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_8, нічого не зазначали про присутність 28.01.2013 року в них вдома доньки - ОСОБА_9, про що зазначили лише під час допиту у суді.

Також встановлені розбіжності і в показаннях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9 щодо зустрічі цих осіб 28.01.2013 року, оскільки під час допиту ОСОБА_4 зазначив, що в момент його знаходження у домоволодінні ОСОБА_3 він бачив тільки двох осіб - батьків підсудного. Однак свідок ОСОБА_9 надала показання, що вона бачила ОСОБА_4, з яким привіталась, коли останній прийшов до них додому.

Таким чином, суд розцінює вказані розбіжності в показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, а також свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9 як суттєві невідповідності, які, порядку вимог ст.ст.94, 96 КПК України, розцінюються судом як такі, що носять неправдивий та недостовірний характер, у зв'язку з чим вказані показання не можуть достовірно підтверджувати доводи підсудного про те, що в момент скоєння злочину він знаходився вдома.

Крім показань допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, винність обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими до кримінальному провадженню письмовими доказами.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 02.02.2013 року та фототаблиці до нього, в ході огляду у автомобілі «ВАЗ-2106» було вилучено розрахункові чеки з банку та аптеки, а також фотознімок жінки. Від учасників огляду зауважень не надійшло, огляд проведено у присутності власника автомобіля ОСОБА_5, яким підписано протокол без жодних зауважень та заперечень (крим. пров. а.с.16).

Згідно письмової заяви від 02.02.2013 року ОСОБА_5 він, як власник автомобіля, надав згоду на проведення огляду автомобіля «ВАЗ-2106», д.н. НОМЕР_1, що ним також було підтверджено під час допиту у суді (крим. пров. а.с.11).

З протоколу пред'явлення речей для впізнання від 09.02.2013 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 впізнала фіскальний чек ПАТ «Приватбанк» від 04.01.2013 року, а також фіскальний чек з аптечного пункту від 04.01.2013 року, фотокартку із зображенням жінки як такі, що належать їй особисто та знаходились в її речах, що були викрадені 28.01.2013 року (крим. пров. а.с.84-87).

З протоколу пред'явлення особи для впізнання від 11.02.2013 року встановлено, що свідок

ОСОБА_7, в присутності понятих - ОСОБА_13, ОСОБА_14 упізнав ОСОБА_3 як особу, яку бачив 28.01.2013 року приблизно о 17 годині 30 хвилин біля торця будинку №7 по вул.Свинаренка в м.Харкові, з жіночою сумкою в руках. На вказану особу звернув увагу у зв'язку з тим, що за 10 секунд до цього кричала якась жінка. Дану особу свідок запам'ятав за особливими прикметами: густі брови, гостре підборіддя (а.с.81-83).

Суд зазначає, що всі пред'явлені для впізнання особи були однієї статі, не мали суттєвих відмінностей у віці, зовнішності та одязі між собою. При цьому, перед проведенням вказаної слідчої дії, свідком були зазначені характерні риси, за якими він зможе впізнати особу, яка вчинила грабіж у відношенні ОСОБА_1, у зв'язку з чим порушень вимог ст.228 КПК України при проведенні зазначеної слідчої дії судом не встановлено.

Відповідно до висновку експерта №477 від 15.02.2013 року вартість викраденого майна, а саме: мобільного телефону «Samsung E380» становить 95 гривень 00 копійок (крим. пров. а.с.91-92).

Доводи обвинуваченого про те, що він не вчиняв даного злочину також перевірено судом, однак враховуючи надані показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_15, а також наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині.

Не спростовують обставини вчинення кримінального правопорушення надані стороною захисту докази щодо погодних умов цього дня в районі Баварії в м.Харкові (судова справа а.с.25) та наявність у підсудного хронічного захворювання (судова справа а.с.27, 28), у зв'язку з чим він нібито не міг бігти з місця скоєння злочину, оскільки як зазначили у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_15 особа, яка вчинила грабіж не бігла з місця події, а йшла швидким кроком. Інші повідомлені підсудним обставини також об'єктивно та достовірно не підтверджують його доводів щодо непричетності до вчинення інкримінованого злочину.

Таким чином, доводам обвинуваченого про те, що він не вчиняв даного злочину, а також про те, що в момент вчинення злочину він був в іншому місці суд дає критичну оцінку і до уваги не приймає, оскільки вони повністю спростовуються послідовними і докладними показаннями потерпілої та інших свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а також наданими письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що в сукупності повністю підтверджують винність обвинуваченого у вчиненні злочину.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Окремі розбіжності у показаннях потерпілої та свідків щодо конкретних обставин вчинення злочину та зросту особи (з посилань сторони захисту свідки зазначали, що злочин було вчинено особою середнього зросту, а у ОСОБА_3 зріст 161, що є нижче середнього зросту) на думку суду пов'язані з давністю подій і особливістю суб'єктивного сприйняття певних подій кожною людиною. Доводи обвинуваченого про те, що він не вчиняв даного злочину також перевірено судом, однак суд розцінює їх як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути відповідальності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, тобто відкритого викрадення чужого майна (грабіж). Вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

Відповідно до вимог ст.ст.66, 67 КК України, обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, неодружений, проживає разом з батьками - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, які є непрацездатними особами, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується позитивно (крим. пров. а.с.102-106, матеріали судової справи а.с.26-28).

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд виходить з положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином

середньої тяжкості, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах санкції частини 1 статті 186 КК України у виді громадських робіт.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні потерпілою не заявлявся.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 під час досудового розслідування, судового розгляду не обирався та підстав для його обрання судом не вбачається.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з підсудного по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведену по кримінальному провадженню судово-товарознавчу експертизу у сумі 392 (триста дев'яносто дві) гривні 00 копійок, перерахувавши їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова, з призначенням виду платежу - "за експертні послуги" (а.с.90).

Речові докази по кримінальному провадженню: 2 фіскальні чеки, фотокартку із зображенням жінки, вважати повернутими потерпілий ОСОБА_1 як законному власнику (а.с.17, 93).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О.Курило