Вирок № 37440227, 25.02.2014, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

25.02.2014

Справа № 335/536/14-к 1-кп/335/11/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2014 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Рибалко Н.І., при секретарі Косатій М.А., за участю прокурора Нестеренко С.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Запоріжжя, українця, громадянина України, одруженого, неповнолітніх дітей не має, з вищою освітою, безробітнього, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;

за ч.1 ст. 321 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту від 15 січня 2014 року під час досудового розслідування встановлено, що в період часу з січня 2010 року по 13.11.2013 в. Запоріжжі ОСОБА_1 придбав, перевозив та зберігав з метою подальшого збуту невстановленим особам отруйні речовини - сполуки кадмія (кадмія сульфід) та сполуки нікелю (нікелю оксид) без отримання дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України. Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» №4004-ХІІ від 24.02.1994, виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, здійснюються особами за умови дотримання санітарних норм та наявності дозволу виданого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Відповідно до ст.6 постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 №440 «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів», у разі відсутності дозволу щодо зберігання та транспортування отруйних речовин особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.Проте, ОСОБА_1 в період часу з січня 2010 року по 13.11.2013 в місті Запоріжжі з метою збуту невстановленим особам отруйних речовин - сполуки кадмія (кадмія сульфід) та сполуки нікелю (нікелю оксид), які, відповідно до Додатку до Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 № 440 , відносяться до отруйних речовин, в порушення ст.2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.1995 №440, без отримання дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України придбав, перевозив та зберігав з метою подальшого продажу третім особам на території України зазначені отруйні речовини. Зокрема, ОСОБА_1, в січні 2010 року займаючи посаду заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю «Пігмент-Інвест», ЄДРПОУ 35924110, основним видом діяльності якого є торгівля керамічними барвниками, маючи значний досвід роботи з хімічними речовинами та їх сполуками, перебуваючи на території публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» за адресою: м.Запоріжжя, вул.Північне шосе 20Г, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою наступного збуту третім особам, в порушення встановленого порядку придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи 40,449 кг отруйної речовини - сполуки кадмія (кадмія сульфід) та 0,043 кг сполуки нікелю (нікелю оксид). Придбані отруйні речовини ОСОБА_1 на автомобілі перевіз до орендованого ним гаражу АДРЕСА_3, де і зберігав до жовтня 2013 року. З метою подальшого збуту в червні 2013 року ОСОБА_1 через всесвітню мережу Інтернет на сайті «www.ua.all.biz» розмістив оголошення щодо реалізації отруйної речовини з текстом наступного змісту - «кадмий Продам кадмий сернистый (сульфид), квалификация: чистый, производство Россия, в Запорожье», де в якості контактного телефону вказав свій номер НОМЕР_1. Для досягнення свого протиправного задуму на продаж третім особам отруйних речовин в жовтні 2013 року ОСОБА_1 підготував отруйні речовини до збуту та перепакував сполуку кадмія (кадмія сульфід) вагою 40,449 кг у 2 полімерних мішка по 20,2 кг кожний, які обладнав паперовими бірками з точною назвою речовини, її хімічною формулою, вагою та технічними умовами виготовлення, а також 0,049 кг у полімерний прозорий зіп-пакет без маркувань та позначень у якості зразка.13.11.2013 об 11 годині 05 хвилин ОСОБА_1 з метою збуту та безпосередньої передачі невстановленій особі наявних у нього отруйних речовин, перевіз їх із зазначеного вище гаражу АДРЕСА_3 на автомобілі до обумовленого з покупцем місця - зупинки на перехресті вулиць Брянська та Адмірала Нахімова, що прилягає до будівлі за адресою: м.Запоріжжя, вул.Брянська 8, де співробітниками Служби безпеки України в Запорізькій області об 11 годині 55 хвилин того ж дня у зазначеному автомобілі у громадянина ОСОБА_1 виявлено та вилучено упаковану в 2 полімерних пакета з бірками та 1 зіп-пакет без позначень отруйну хімічну речовину - сполуку кадмія (кадмія сульфід) загальною вагою 40,449 кг, а також упаковану в зіп-пакет без позначень отруйну хімічну речовину - сполуку нікелю (нікелю оксид) вагою 0,043 кг.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ознаками ч.1 ст.321 КК України, як придбання, перевезення та зберігання з метою збуту отруйних речовин без спеціального на те дозволу.

На підставі ч.1 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України, до суду разом із обвинувальним актом надійшла угода про визнання винуватості від 14 січня 2014 року, укладена між старшим прокурором відділу прокуратури Запорізької області Горобієвським С.О., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №22013080000000098 та обвинуваченим ОСОБА_1

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Згідно ст. 314 ч. 3 п. 1 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст. 469 ч. 4 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю і беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 321 ч. 1 КК України в обсязі обвинувачення. Також вказаною угодою сторони погодили покарання за ст.329 ч.1 КК України у вигляді штрафу - 1700 грн.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ст.321 ч.1 КК України, щодо якого він визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про винуватість, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз'яснені судом.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що вищезазначена угода про визнання його винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз, не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Під час досудового розслідування він скарг на слідчого чи прокурора не подавав.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що угода про визнання винуватості укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 може бути затверджена, оскільки кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, внаслідок якого шкода завдана державним інтересам.

Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам ст.472 КПК України, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Під час підготовчого судового засідання підсудний ОСОБА_1 визнав повністю свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.321 КК України і пояснив, що розуміє роз'яснені судом права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, має право мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом або захищатися самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь.

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_1 зрозумілі наслідки укладення та затвердження вищевказаної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, а також характер обвинувачення, в якому він визнав себе винуватим і вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердженням судом угоди, передбачені п.п.3-4 ч.4 ст.474 КПК України.

Під час підготовчого судового засідання на підставі пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбаченні в угоді.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_1 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Речові докази - отруйні речовини сполука кадмія (кадмія сульфід) загальною вагою 40,449 кг та сполука нікелю (нікелю оксид) вагою 0,043 кг, підлягають знищенею.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись ст.ст. 314, 469, 472, 473, 474 475 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 14 січня 2014 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22013080000000098 від 11.10.2013 року, укладену між старшим прокурором відділу прокуратури Запорізької області Горобієвським С.О. та обвинуваченим ОСОБА_1.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.321 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот ) гривень.

Речові докази: отруйні речовини сполука кадмія (кадмія сульфід) загальною вагою 40,449 кг та сполука нікелю (нікелю оксид) вагою 0,043 кг, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 30-ти днів з дня його проголошення:

- засудженим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя Рибалко Н.І.