Рішення № 37439319, 26.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1608/14 26.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ"

до Міністерства Оборони України

про стягнення 266 345,64 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Мельник А.В. по довіреності № б/н від 30.01.2014р.

Теплюк Е.Б., директор (протокол № 4 від 04.11.2011р.).

від відповідача: Кривошея Д.А. по довіреності № 220/501/д від 29.10.2013р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ" до Міністерства Оборони України про стягнення 266 345,64 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 286/3/13/15 від 18.06.2013р. про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), однак відповідач в порушення умов даного договору порушив взяті на себе зобов'язання в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року було порушено провадження по справі № 910/1608/14 та призначено її розгляд на 26.02.2014 року. За участю представників сторін.

В процесі провадження від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Міністерство оборони України заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України „Про Збройні Сили України", фінансування відповідних потреб здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з вимогами укладеного договору розрахунки за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.

Таким чином, сторонами в укладених договорах було передбачено обставину, а саме, надходження бюджетних коштів, щодо якої невідомо настане вона чи ні.

Отже, Позивач підписуючи договір знав про можливість здійснення розрахунків за умови надходження відповідних коштів Відповідачу на зазначені цілі.

Оскільки Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, то вини Міністерства оборони України у недостатньому фінансуванні немає.

Крім того, наприкінці 2013 року Міністерством оборони України було підготовлено та направлено до Державної казначейської служби документи на оплату взятих зобов'язань.

Таким чином Міністерством обороті України вжито всіх вичерпних заходів для належного виконання договірних зобов 'язань.

Державна казначейська служба України оплату наданого товару не здійснила, незважаючи на те, що бюджетні зобов 'язання були зареєстровані нею та взяті на облік.

Представники позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримали в повному обсязі.

У даному судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 26.02.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ" (далі - постачальник) та Міністерством Оборони України (далі - замовник) було укладено Договір № 286/3/13/15 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується у 2013р. поставити замовнику мило, засоби мийні та засоби для чищення (лот. 2 Мило туалетне тверде «Класичне» без обгортки у формі кусків по 100 г.) (далі-товар), зазначене у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому договорі.

Строк дії договору сторони визначили в п. 9.1., відповідно до якого договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Пунктом 1.2. договору, визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання Договору, визначаються нижченаведеною специфікацією:

№ з/пНайменування товаруСтандарти, технічні умови на товар, зразокСтроки (терміни) постачанняЗагальна кількість, яку необхідно постачити, (кг)Ціна за одиницю товару у грн.., з ухахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. Витрат (без ПДВ)Ціна товару в грн.., з урахув. марк., тари (упак) ван. Робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ)1.Мило туалетне тверде «Класичне» без обгортки у формі кусків по 100 г.ДСТУ 4537:2006До 27.06.2013 14366 15,45 221 954,70 Усього за рік14 36615,45221 954,70 Ціна товару без ПДВ221 954,70 Крім того, ПДВ44 390,94 Ціна товару з ПДВ266 345,64Ціна товару з ПДВ складає 266 345,64 грн.

Постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби (далі - матеріали), які повинні відповідати нормативній документації та встановленим порядком погоджені з МО України.

Згідно з п. 2.1. договору, якість товару, маркування, тара та упаковка повинні відповідати вимогам діючих стандартів, технічних умов, які вказані у специфікації цього Договору, а також затвердженому зразку. Для своєчасної організації контролю якості Постачальник обов'язково вказує місцезнаходження, де виготовляється товар (у разі відсутності у Постачальника готового товару на момент підписання договору).

Приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою (п. 2.7. договору).

Пунктом 3.1. договору погоджена ціна договору, відповідно до якого становить: 266 345 (двісті шістдесят шість тис: сорок п'ять) грн. 64 коп., у тому числі: ПДВ 44 390 (сорок чотири тисячі триста дев'яносто) грн. 94 коп. - загальний фонд.

Розділом третім сторони визначили порядок розрахунків між сторонами, відповідно до якого.

4.1. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 90 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

4.2. До рахунку-фактури додаються:

- акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача Замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару;

- видаткова накладна Постачальника;

- повідомлення-підтвердження.

Відповідно до статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України та зважаючи на Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року № 309 Постачальник зобов'язаний надавати документи, які являються підставою для оплати товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття товару одержувачем (п.5.2.) у місцях поставки товару, але не пізніше передостаннього робочого дня календарного місяця, у якому відбулась поставка.

Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться.

Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу Замовника в більшій кількості, ніж передбачена рознарядкою для даного здавального періоду без згоди Замовника.

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки визначені договором (п. 6.3.1.), а замовник в свою чергу зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати грошові кошти за поставлені товари протягом 90 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором(п. 6.1.1).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що ним належним чином виконано умови договору № 286/3/13/15 від 18.06.2013р., що підтверджується Актом приймання мила туалетного твердого «Класичного» від 26.03.2013р.; Актом приймального контролю (якості) № 4 від 24.06.2013р. та Повідомленням-підтвердженням № отримання та оприбудкування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку від 25.06.2013р., які належним чином підписані та скріплені печатками повноважними представниками, але відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов даного договору в частині оплати отриманого товару, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість, яка становить 266 345,64 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ" звернулось з претензією від 15.10.2013р. № 10-227 до директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про стягнення дебіторської заборгованості.

Проте відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, заборгованість до цього часу не погасив.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ" та Міністерством Оборони України було підписано Акт звіряння розрахунків від 10.02.2014р., відповідно до якого заборгованість останнього перед позивачем становить 266 345,64 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 1 ст. 903 ЦКУ якщо договором передбачено надання послуг а плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 266 345,64 грн. заборгованості по договору № 286/3/13/15 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 18.06.2013р. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю, в сумі 266 345,64 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору .

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМЕКСІМ" (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 152, кв. 92, код ЄДРПОУ 37387344) 266 345 (двісті шістдесят шість тисяч триста сорок п'ять) грн.. 64 коп. - основної заборгованості та 5 326 (п'ять тисяч триста двадцять шість) грн.. 91 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 28.02.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.