Рішення № 37438920, 27.02.2014, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9332/13-ц

Провадження № 2/646/142/2014

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2014 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Олізаренко С.М.,

при секретарі - Жура О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступник ЗАТ КБ "Приватбанк") звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "Приватбанк" за Кредитним договором №HAH2GA00000014 від 14.03.2008 року в сумі 104 839,24 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.2013р. становить 837 665,56 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №HAH2GA00000014 від 14.03.2008р. - житловий будинок загальною площею 71,50 кв.м., житловою площею 43,70 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з житлового будинку зі зняттям з реєстрації.

Просив також стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 3670,40 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 14.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", який є правонаступником ЗАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №HAH2GA00000014, згідно з яким він отримав у банку кредит в розмірі 40 000,00 доларів США строк дії кредиту - до 13.03.2023р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк виконав свої зобов'язання і надав позичальнику кредитні кошти у сумі 40 000,00 доларів США на споживчі цілі.

Оскільки позичальник не виконує належним чином власні зобов'язання за Кредитним договором щодо своєчасного та повного погашення передбачених договором платежів, виникла прострочена заборгованість.

14.03.2008р. між позивачем та відповідачкою укладено іпотечний договір № HAH2GA00000014, предметом іпотеки за яким є житловий будинок загальною площею 71,50 кв.м., житловою площею 43,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, та яким забезпечені всі боргові зобов'язання відповідача за кредитним договором. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 336 792,73 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити на підставі тих доказів, що зазначені в позові, в разі неявки відповідачки - винести заочне рішення по справі.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у відповідності до вимог ЦПК України, про причини неявки суд не сповістили.

Враховуючи вищенаведене та зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до положень ч.1 ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимогам ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14.03.2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступник ЗАТ КБ "Приватбанк") та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №HAH2GA00000014, згідно з яким він отримав у банку кредитні кошти в розмірі 40 000,00 доларів США та зобов'язався повернути банку суму отриманого кредиту та оплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом; строк дії кредитного договору до 13.03.2023р.; день сплати коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсотків, винагород та інших платежів - з 14 по 19 число кожного календарного місяця (п.8.1 кредитного договору). Банк виконав свої зобов'язання і надав позичальнику кредитні кошти у сумі 40 000,00 доларів США на споживчі цілі.

Оскільки позичальник не виконує належним чином власні зобов'язання за Кредитним договором щодо своєчасного та повного погашення передбачених договором платежів, виходячи з наданого позивачем розрахунку, на 20.08.2013 року виникла прострочена заборгованість в розмірі 104 839,24 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.2013р. становить 837 665,56 грн. (що складається з заборгованості за кредитом - 40 535,39 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 23 796,82 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 746,74 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 34 738,15 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США, штраф (процентна Складова) - 4 990,86 доларів США).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлені договором.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк їх виконання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору позивачем були надані відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти, чим позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, а взяті відповідачем ОСОБА_1 на себе договірні зобов'язання перед позивачем не виконано.

Непогашення боржником заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про грубе порушення ним їх умов, а також вимог ст.. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідком порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 ЦК України. Стаття 1054 ЦК України встановлює, що до відносин за кредитними договорами застосовуються норми параграфу 1 глави 71 ЦК України, тобто норми ст..ст. 1046-1053 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п.п.2.3.7. банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.8.1, 8.1.1, 8.1.2 даного договору у тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно, при настанні умов, передбачених п.2.3.3 (а.с.22-27)

14.03.2008р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №HAH2GA00000014, предметом іпотеки за яким є житловий будинок загальною площею 71,50 кв.м., житловою площею 43,70 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, та яким забезпечені всі боргові зобов'язання відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором (відповідно до п.35,3. договору).

Відповідно до п.24. договору іпотеки, у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тринадцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. (а.с.28-33).

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель має право звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором.

Приписами ст..6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом іпотечні сертифікати" встановлено, що позивач має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем або продати від свого імені, якщо це передбачено іпотечним договором, або іпотекодержатель та іпотекодавець досягли відповідної згоди шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.

Відповідно ст.. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу , встановленої ст.. 38 Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено, якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом України.

Таким чином, позивач має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Згідно довідки Червонозаводського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області від 24.01.2014р. в будинку АДРЕСА_1, - зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.95)

15.07.2013р. позивачем було надіслано відповідачу ОСОБА_1 письмову вимогу про добровільне виконання зобов'язання, в разі невиконання якого повідомлено про можливе виселення, яке було проігноровано останнім (а.с.17-21)

Відповідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 43 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вбачається, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Так, ст. 109 Житлового кодексу України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Положеннями ст.. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, у позивача виникло право вимоги про звільнення займаного приміщення та виселення відповідачів з будинку, що був переданий в іпотеку.

Як вбачається з довідки Червонозаводського РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області від 24.01.2014р. в будинку АДРЕСА_1, - зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.95)

У відповідності до вимог законодавства позивач 15.07.2012 року на адресу відповідачів направив вимогу про добровільне виконання зобов'язання за кредитним договором, в разі невиконання якого про звільнення житлового приміщення та виселення (а.с.17-21).

Однак, відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконав зобов'язання за кредитним договором та відповідачі житлове приміщення не звільнили, тому у позивача виникло право вимоги про примусове їх виселення, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть.

Таким чином, вимога позивача про скасування реєстрації у спірному будинку не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року N 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації, зокрема, на підставі остаточного рішення суду про виселення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 553, 554, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про іпотеку", ст.ст. 71, 72, 109 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення та виселення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №HAH2GA00000014 від 14.03.2008р., яка становить 104 839,24 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.2013р. становить 837 665,56 грн. та складається з заборгованості за кредитом - 40 535,39 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 23 796,82 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 746,74 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 34 738,15 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США, штраф (процентна Складова) - 4 990,86 доларів США - звернути примусове стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №HAH2GA00000014, посвідчений 14.03.2008р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 за реєстраційним №995, - житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 71,50 кв.м., житловою площею 43,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, посвідченого 21,09,1978 року старшим державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори за р.№1-866, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно КП "Харківське міське БТІ" за реєстраційним номером 30534 - шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1, - без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1223 (дна тисяча двісті двадцять три) грн. 47 коп. з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Червонозаводським районним судом м.Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Іншими особами рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м.Харкова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.М. Олізаренко