Рішення № 37438162, 26.02.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/366/13-ц Головуючий у 1-й інст. Слободенюк Н.Є.

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Заполовського В.Й.,

з участю секретаря судового засідання: Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2006 року у сумі 49 195,08 грн. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2013 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 195 грн. 08 коп., яка складається з наступного: 3 732 грн.16 коп. - заборгованість по кредиту, 16 713 грн.45 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 25 930 грн.66 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 2 818 грн.81 коп. - штраф. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач не надав повний за змістом кредитний договір; відсутні докази того, що сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності до п'яти років; Умови надання споживчого кредиту фізичним особам взагалі не підписані позичальником.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року рішення районного суду змінено та ухвалено нове рішення, яким зменшено розмір пені, стягнутої з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з « 25 930 грн. 66 коп.» до « 1 000 грн.» та загальну суму заборгованості з «49 195 грн.08 коп.» до « 24 264 грн.42 коп.». Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2014 року рішення апеляційного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року в частині зміни розміру стягненої пені та загальної суми заборгованості скасовано, а справа в цій частині передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На виконання ухвали суду касаційної інстанції справа розглядається апеляційним судом в частині розміру стягненої пені та загальної суми заборгованості. Загальна сума заборгованості змінилася (зменшилася) лише у зв'язку із зміною (зменшенням) пені.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 15 лютого 2006 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАБАНК» та ОСОБА_1 був укладений споживчий кредитний договір на суму 4 394 грн. зі сплатою процентів за користування у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 14 вересня 2007 року(а.с.4-5).

У заяві позичальника №DNH4KP71970101 своїм особистим підписом, справжність якого сторонами не оспорюється, ОСОБА_1 виразив свою згоду, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифами складають кредитний договір (а.с.5).

Договірну базу для технології «Експрес-Розстрочка», в яку увійшла анкета позичальника, заяви позичальника та Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (Стандарт), було затверджено пунктом 4 наказу банку від 20 січня 2006 року №65 «Про експериментальне введення технології «Експрес-розстрочка» та саме такі Умови надання споживчого кредиту фізичним особам діяли на час укладення кредитного договору між сторонами.

Відповідач свої зобов'язання виконував неналежно.

Відповідно до змісту п.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України.

Відповідно до пункту 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п.3.2.2,3.2.3 даних Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється в гривнях.

Згідно із розрахунком банку станом на 01 лютого 2013 року заборгованість по договору склала 49 195 грн. 08 коп., у тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 3 732 грн. 16 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом - 16 713 грн. 45 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 25 930 грн. 66 коп.; штраф - 2 818 грн. 81 коп. (а.с.14-15).

Заперечення представника відповідача відносно не врахування платежів у сумах 551 грн.82 коп., 1 002 грн., 502 грн. та 502 грн. при розрахунку заборгованості безпідставні (а.с.69). Так, проплати відповідача у сумах 551 грн. 82 коп., 502 грн. та 502 грн. знайшли своє відповідне відображення у графах « 24 березня 2008», « 25 липня 2008» та « 22 серпня 2008» розрахунку, а платіж на суму 1002 грн. не міг бути прийнятий по даному договору, оскільки внесений відповідачем на рахунок, що відмінний від рахунку НОМЕР_1, який домовилися використовувати сторони при укладенні договору при розрахунках по ньому. Тобто, проплата на суму 1002 грн. не має відношення до даного договору та здійснена у погашення інших зобов'язань, а відтак обґрунтовано не знайшла свого відображення у вище вказаному розрахунку заборгованості.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача пояснив, що він в інтересах відповідача також оскаржував рішення апеляційного суду в касаційному порядку. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 жовтня 2013 року йому відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 січня 2014 року вказано на відсутність у матеріалах справи заяви відповідача про зменшення розміру неустойки.

Вказівки суду касаційної інстанції є обов'язковими для суду апеляційної інстанції.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції суд апеляційної інстанції роз'яснив представнику відповідача право надати заяву для застосування ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки та попередив про наслідки не вчинення відповідної процесуальної дії. Представник відповідача категорично відмовився надати заяву. Свою відмову мотивував тим, що Пленум не є нормою права, а конструкція ч.3 ст.551 ЦК України не передбачає будь-якої заяви.

За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин, включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності, до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, аналіз норм ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається від дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Так, банк звернувся з вимогами до відповідача у лютому місяці 2013 року. Останніми 12 місяцями перед зверненням банку до суду є період із лютого 2012 року по лютий 2013 року. Сума пені за цей період складає 3 993 грн. 68 коп., яку і належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції, зменшуючи розмір стягненої з відповідача на користь банку пені з « 25 930 грн. 66 коп.» до « 3 993 грн. 68 коп.» та відповідно зменшуючи загальну суму заборгованості з « 49 195 грн. 08 коп.» до « 27 258 грн. 10 коп.».

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює рішення, то відповідно змінює розподіл судових витрат, тобто зменшує суму судового збору стягнутого з відповідача на користь позивача з « 491 грн. 95 коп.» до « 272 грн. 58 коп.» (ч.5 ст.88 ЦПК України).

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково та не потребує додаткового правового обґрунтування в частині, переданій на новий апеляційній розгляд.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 травня 2013 року змінити в частині розміру стягненої пені та загальної суми заборгованості.

Зменшити розмір пені, стягненої з ОСОБА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з « 25 930 грн. 66 коп.» до « 3 993 грн. 68 коп.» та загальну суму заборгованості з « 49 195 грн. 08 коп.» до « 27 258 грн. 10 коп.», а також зменшити суму судового збору з « 491 грн. 95 коп.» до « 272 грн. 58 коп.».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: