Ухвала суду № 37437943, 24.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/4788/13-а

24.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Кисельова В. В.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Кримбуд"- Заборська Зінаїда Семенівна, довіреність № б/н від 10.01.14

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 801/4788/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 19.12.2013

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримбуд" (вул. Фрунзе, буд.41, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мати Залки, буд.1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2013 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кримбуд" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополь АР Крим від 17.04.2013 №0001662206. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополь АР Крим від 17.04.2013№0001672206, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2013 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи : Публічне акціонерне товариство "Кримбуд"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Сімферополь АР Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013: №0001662206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 125389,25 грн., у тому числі основний платіж- 103778,00 грн. та 21611,25 грн.- штрафні санкції; №0001672206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74048,00 грн. та застосовано штрафні санкції розміром 16244,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та такими, що підлягають скасуванню спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки відповідач дійшов помилкових висновків про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по правовідносинам з контрагентами позивача.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 17.04.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001662206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 125389,25 грн., у тому числі основний платіж- 103778,00 грн. та 21611,25 грн.- штрафні санкції; №0001672206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74048,00 грн. та застосовано штрафні санкції розміром 16244,50 грн.

Передумовою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість став акт від 04.04.2013 №1981/22.6-13/01271238 позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ "Кримбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 103778,00 грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також порушення пункту 185.1, статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 74048,00 грн.

З аналізу норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи. Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з пунктом 1.7. Закону - є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна. Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги про те, що укладені договори між позивачем та контрагентами не мали мети настання реальних наслідків, оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, через наступне.

Як свідчать матеріали справи в період з 01.10.2009 по 30.09.2012 позивач мав господарські стосунки з: ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой".

Зокрема, між позивачем(замовник) та ПП "Севелітстрой" (підрядник) був укладений договір підряду № 711, згідно з яким підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт адміністративної будівлі по вул. Фрунзе 41. Загальна вартість робіт і послуг за договором визначається на підставі договірної ціни в сумі 27401,12 грн., в тому числі податок на додану вартість- 4566,85 грн. Підрядник зобов'язується виконати роботу з використанням своєї техніки, початок робіт 12.11.2010 закінчення 30.11.2010, передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом прийому -передачі виконаних робіт.

01.09.2010 між позивачем та ПП "Севелітстрой" був укладений договір підряду №643, згідно з яким підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт внутрішніх мереж гуртожитків позивача по вул. Жидкова 76 та вул. Захарова 15. Загальна вартість робіт і послуг за договором визначається на підставі договірної ціни в сумі 82704,00 грн. , в тому числі податок на додану вартість-13784,00 грн. Підрядник зобов'язується виконати роботу з використанням своєї техніки. Початок робіт 01.09.2010 закінчення 29.10.2010, передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється Актом прийому -передачі виконаних робіт. Акти підписуються сторонами.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно з представленими актів приймання виконаних будівельних робіт, підписаними від імені сторін та скріпленими печатками, за досліджуваний період, за вищевказаними договорами, ПП "Севелітстрой" виконало для позивача відповідні види робіт: на об'єкті "Поточний ремонт внутрішніх мереж гуртожитків ВАТ" Кримбуд " по вул. Жидкова , 76 і вул. Захарова , 15 ", на об'єкті "Поточний ремонт адміністративної будівлі по вул. Фрунзе 41 в м. Сімферополі" демонтаж і установка віконних блоків.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно оборотно-сальдової відомості по рах.103 "Необоротні активи" за 2010 рік на балансі підприємства знаходився адміністративний будинок по вул. Фрунзе 41, гуртожитку по вул. Ген. Захарова , 15 і по вул. Жидкова 76. Акти прийому-передачі об'єктів майна, затверджені від імені Сімферопольського міського голови та підписані від імені членів комісії та від імені сторін, будівлі гуртожитків на момент проведення в них ремонту перебували на балансі ПАТ "Кримбуд".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач перерахував на адресу ПП "Севелітстрой" грошові кошти в сумі 110105,12 грн., отже ПП "Севелітстрой" виробляло поточні ремонти об'єктів, які, на період виробництва робіт, перебували на балансі ПАТ " Кримбуд" адміністративний будинок по вул. Фрунзе 41 місто Сімферополь-заміна вікон в частині приміщень 2 -го поверху; внутрішніх інженерних мереж каналізації, водопроводу, електропостачання будівель гуртожитків по вул. Жидкова 76 та вул. Захарова 15 місто Сімферополь.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на момент здійснення відповідних операцій ПП "Севелітстрой" мало повноваження виписувати податкові накладні. Надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкові накладні, платіжні доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Податкові накладні відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість, із змінами і доповненнями, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що зазначена операція знайшла своє відображення в бухгалтерському обліку підприємства відповідними проводками. За даними бухгалтерського обліку позивача по рах. 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками " станом на 31.12.12 заборгованість підприємства перед ПП "Севелітстрой " відсутня. Більш того, згідно розшифровки сум валових витрат за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 понесені позивачем витрати за операціями з ПП "Севелітстрой " в 4 квартал 2010 року в сумі 91754,27 грн. позивач включив до складу валових витрат підприємства. Отже, позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат підприємства витрати за операціями з ПП "Севелітстрой " в сумі 91754,27 грн., а до складу податкового кредиту підприємства податок на додану вартість- 18350,85 грн.

Як свідчать матеріали справи 06.12.2010 між позивачем(генпідрядник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" (субпідрядник) був укладений договір підряду № 1039, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи з влаштування покрівлі на об'єкті "Будівництво житлового будинку в мкр. Залісся № 29 місто Сімферополь" відповідно до проектно-кошторисною документацією з власних матеріалів та матеріалів генпідрядника, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконану субпідрядником роботу. Загальна вартість робіт і послуг за договором визначається на підставі договірної ціни у сумі 382894,61 грн., в тому числі податок на додану вартість-63815,77 грн. Генпідрядник забезпечує фінансування об'єкта з моменту підписання цього договору, оплата здійснюється у вигляді авансових, проміжних і остаточних платежів, визначених у проектно-кошторисної документації за формою КБ- 2в та КБ- 3 протягом 3 -х банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт. Початок виконаних робіт з 06.12.2010 і закінчення 31.12.2010.

Також 20.04.2011 між позивачем (генпідрядник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" (субпідрядник) був укладений договір підряду № 431, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи з влаштування покрівлі на об'єкті "Навіс прибудови до арматурного цеху (літ. -1 )" відповідно до проектно-кошторисної документації з власних матеріалів та матеріалів генпідрядника, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконану субпідрядником роботу, загальна вартість робіт і послуг за договором визначається на підставі Договірної ціни в сумі 149049,70 грн., в тому числі податок на додану вартість- 24841,62 грн. Генпідрядник забезпечує фінансування об'єкта з моменту підписання цього договору, оплата здійснюється у вигляді авансових, проміжних і остаточних платежів, визначених у проектно-кошторисної документації за формою КБ- 2в та КБ- 3 протягом 3 -х банківських днів з моменту підписання Акта виконаних робіт. Початок виконаних робіт з 20.04.2011 і закінчення 30.06.2011.

Як вбачається з матеріалів справи в подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Профнастил" поставив на адресу позивача за видатковою накладною № КМ-13/01-1 від 15.12.2010 ТМЦ на загальну суму 103730,11 грн., в тому числі податок на додану вартість- 17288,35 грн., а саме: профнастил ПК 45 в кількості 1046,5 кв.м. на суму 80235,16 грн. без урахування податку на додану вартість; профнастил ПК 10 в кількості 101,2 кв.м. на суму 6206,60 грн. без урахування податку на додану вартість.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що згідно картки по рах. №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" за 2011 придбаний профнастил був оприбуткований позивачем на склад підприємства рах.№201 "Сировина і матеріали " у повному обсязі. 12.01.2011 позивач перерахував на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профнастил" грошові кошти в загальній сумі 103730,11 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю " Профнастил" виписав на адресу позивача податкову накладну № 36 від 12.01.2011 на загальну суму 103730,11 грн. , в тому числі податок на додану вартість- 17288,35 грн. Позивач 16.12.2010 за видатковою накладною №3 відпустив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" придбаний профнастил на загальну суму 103730,11 грн., в тому числі податок на додану вартість-17288,35 грн., а саме: профнастил ПК 45 в кількості 1046,5 кв.м. на суму 80235,16 грн. без урахування податку на додану вартість; профнастил ПК 10 в кількості 101,2 кв.м. на суму 6206,60 грн. без урахування податку на додану вартість. Згідно підсумкової відомості ресурсів за 20 грудня грудень 2010 року по об'єкту "Будівництво житлового будинку 72 -х квартирного в мкр Залісся № 29 місто Сімферополь " зазначений профнастил був списаний на даний об'єкт у повному обсязі.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що загальна сума витрат, понесених позивачем за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" за грудень 2010 року, за квітень, травень 2011року склала 276006,72 грн. більш того, згідно акту прийому-передачі купленого майна, ВАТ "Сімферопольський ББК" передало, а позивач прийняв у власність майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь , вул. Генерала Васильєва 32а (арматурний цех літ Е з прибудовою літ. Е1 , загальною площею 5324,0 кв.м. вартістю 267590,00 грн. Отже, на момент проведення ремонтних робіт у квітні, травні 2011року на об'єкті "Ремонт покрівлі навісу прибудови до арматурного цеху (літ. Е 1 ) " - арматурний цех знаходився на балансі позивача.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно з банківськими виписками, позивач перерахував на р/р Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" грошові кошти в загальній сумі 300035,48 грн. на момент здійснення відповідних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" мало повноваження виписувати податкові накладні. За даними бухгалтерського обліку позивача по рах.631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" станом на 31.12.12 заборгованість підприємства перед Товариством з обмеженою відповідальністю"Бренд Строй" складає в сумі 31172,58 грн. За 4 квартал 2010 року і за 2 квартал 2011року позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат підприємства витрати за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" у загальній сумі 276006,72 грн., а до складу податкового кредиту підприємства податок на додану вартість-55201,34 грн.

Як свідчать матеріали справи КП "Альянс" реалізував на адресу позивача щебінь в загальній кількості 34,8 т на загальну суму 2464,89 грн., податок на додану вартість- 492,98 грн. На виконання умов вказаного договору сторонами підписані: видаткова накладна №010343 від 06.07.2010 (щебінь 5x20 в кількості 4,5 т.) на суму 382,49 грн., в тому числі податок на додану вартість- 63,75 грн.; видаткова накладна №39 від 31.05.2010 (щебінь 5x20 в кількості 30,3 т.) на суму 2575,38 грн., в тому числі податок на додану вартість- 429,23 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт перевезення щебеню, набутого у КП "Альянс": що підтверджується подорожними листами вантажного автомобіля: подорожний лист №268 від 31.05.2010, подорожний лист № 292 від 06.07.2010. Позивач також надав документи, які підтверджують факт здійснення перевезення придбаних будівельних матеріалів на об'єкт будівництва, а саме: накази про прийом на роботу на посаду водіїв: ОСОБА_3 і ОСОБА_4, свідоцтва про реєстрацію автомобілів, що належать позивачу, оборотно-сальдову відомість по рах. 105 " Транспортні засоби", з якої випливає, що придбані автомобілі числяться як основні фонди підприємства, табеля обліку робочого часу водіїв за травень і липень 2010, розрахунково-платіжні відомості на виплату заробітної плати водіям за травень і липень 2010 року. Як вбачається з бухгалтерського обліку у підприємства значаться і інші автомобілі, тобто, позивач мав можливість перевезти придбані будівельні матеріали (щебінь) на об'єкт.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно з представленими виписками банку по р/р позивач 19.05.2010 перерахував на р/р КП "Альянс" грошові кошти в загальній сумі 2974,86 грн. На момент здійснення відповідних операцій КП "Альянс" мало повноваження виписувати податкові накладні. Набутий щебінь був оприбуткований на склад підприємства по рах. 201 "Сировина і матеріали " у повному обсязі, зазначена операція знайшла своє відображення в бухгалтерському обліку підприємства відповідними проводками. В подальшому, щебінь в кількості 34,8 т. був реалізований 06.07.2010 позивачем на адресу ТОВ ГК "Чембало " на суму 4375,14грн., в тому числі податок на додану вартість-729,19грн. за видатковою накладною №1, податковою накладною від 18.05.2010 №353 на загальну суму 4375,14грн., дорученням на отримання товару та виписками з банку, що свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що згідно розшифровки сум валових витрат за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 понесені позивачем витрати за операціями з КП " Альянс" за 2 квартал 2010 року в сумі 2464,89 грн. включені позивачем до складу валових витрат підприємства в повному обсязі. Отже, за 2 квартал 2010року позивач обґрунтовано включив до складу валових витрат підприємства витрати за операціями з КП " Альянс" в сумі 2464,89 грн., а до складу податкового кредиту підприємства податок на додану вартість- 492,98 грн.

Відповідно висновку судової експертизи №31-0436 від 12.11.2013 у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи,які підтверджують факт поставки товару.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту №31-0436 від 12.11.2013, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Помилковими вважаються посилання заявника апеляційної скарги на вирок Київського районного суду міста Сімферополя по справі №123/3318/13-к в обґрунтуванням своїх доводів через наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у вироку Київського районного суду міста Сімферополя по справі №123/3318/13-к, який набрав законної сили 14.05.2013, встановлено, що в продовж 2009 року-2010 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами, діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою ОСОБА_5 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, а саме: ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой". Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_5 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року службовим особам: - генеральному директору ТОВ "Союз КДС", головному бухгалтеру ПАТ "Крименерго", директору ТОВ "Південна будівельна компанія", директору ТОВ "Кримкомплекс", директору ТОВ "Будком".

Проте, заявником апеляційної скарги не враховано, що створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) їх засновником не спростовує факту проведення господарських операцій керівниками юридичних осіб у випадку належного підтвердження реальності господарських операцій.

Даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримбуд" у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться.

Слід зазначити, що обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів, що повністю відповідає приписам пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт, послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування суми податку на прибуток в розмірі 103778,00грн. та податку на додану вартість в розмірі 74048,00грн. за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс", ПП "Севелітстрой" за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 17.04.2013: №0001662206 та №0001672206 штрафних санкцій в сумі 21611,25грн. та 16244,50грн. слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомленнь-рішеннь від 17.04.2013: №0001662206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 125389,25 грн. та №0001672206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74048,00 грн. та застосовано штрафні санкції розміром 16244,50 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013: №0001662206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 125389,25 грн. та №0001672206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74048,00 грн. та застосовано штрафні санкції розміром 16244,50 грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2013 у справі № 801/4788/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко