Постанова № 37437926, 26.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-9141/10/1570

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.

за участю секретаря Левицької З.Срозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега" до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Мега» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області та просило скасувати податкові повідомлення - рішення № 000502301/3 від 13.09.2010 року про донарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій по податку на прибуток на загальну суму 246932 грн., в тому числі за основним платежем 190329 грн., та штрафними санціями-56603 грн., та № 000522301/3 від 13.09.2010 року яким визначено суму податкового зобов'язання та штрафних санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 271146,00грн, в тому числі за основним платежем 180764,00 грн., та за штрафними санкціями-90382,00грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою задовольнити позов.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 року було відновлено втрачене провадження .

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року відповідача було замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеської області .

Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції було встановлено, що в період з 27.02.2010 р. по 18.03.2010 р. на підставі направлень №117 від 26.02.2010 року, № 148 від 09.03.2010р., № 158 від 13.03.2010р., працівниками Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області відповідно до плану-графіку була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2008 року по 31.12.2009 року.

Про проведення планової перевірки позивач був повідомлений письмовим повідомленням №29 від 15.02.2010р., яке було вручено директору ТОВ «Мега».

За результатами перевірки було складено акт від 23.03.2010 року № 684/23-3/32784972, яким встановлено заниження валового доходу на 145800,00грн., у т.ч.: за 4 квартал 2008р. занижено в сумі 229167,00грн.; за 1 квартал 2009року завищено в сумі 2219167,00грн.; за 2 квартал 2009року занижено в сумі 145800грн. Позивачем до складу валових доходів за 4 квартал 2008року не включено 229167,00грн.-авансові платежі отримані від ТОВ «Урбек», в 1 кварталі 2009р. ТОВ «МЕГА»самостійно відкоригований валовий доход по р.02.2 декларації за 4 кв.2008р. на 229167,00грн., що призвело до заниження у 4 кв. 2008р. валового доходу на 229167,00грн., а в 1 кв.2009р. до завищення доходу на 229167,00грн. Крім того, в декларації з податку на прибуток за півріччя 2009р. ТОВ «МЕГА»по р.02.2 не відобразило 2219167,грн..

ТОВ «МЕГА»віднесло до валових витрат вартість робіт з будівництва, які надавалися ТОВ «Ільмар», згідно з договором субпідряду № 17 від 29.07.2008 року на підставі актів здачі-прийому робіт на загальну суму 44442,7грн., без їх документального підтвердження (не надано «довідку про вартість виконаних підрядних робіт»КБ-3), чим завищено валові витрати на суму 44442,7 грн.

Також було встановлено порушення ТОВ «МЕГА»:

- п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4; пп. 5.2.1. п. 5.2, ст. 5 ; п.п. 5.3.9. п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. за №283/'97-ВР із урахуванням змін та доповнень, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, шо перевірявся, на загальну суму 190329 ,0 грн., у тому числі за:

квартал 2008 року в сумі 11317,0 грн;

квартал 2008року в сумі 57528,0 грн;

квартал 2009 року в сумі 89005,0 грн;

квартал 2009р. в сумі 32479,0 грн;

- п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, шо перевірявся, на загальну суму 180764.0 грн. у тому числі :

червень 2009 року в сумі 20836,0 грн; липень 2009 року в сумі 97532,0 грн; серпень 2009 року в сумі 23167,0 грн; вересень 2009 року в сумі 39229,0 грн.

п.2.11 ст.2 Положення від 15.12.2004р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (із змінами та доповненнями

- п.п.8.1.1.ст.8, Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 316,87 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року (травень) у сумі 316,87 грн.

- На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом 29.03.2010р. відносно ТОВ «Мега» були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000972330,про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування та порушення норм обігу готівки у сумі 2112,51 грн.

- № 0000502301/0 про донарахування податку з прибутку підприємств у сумі 246932 грн.,

- №0000661701/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників у сумі 950,61 грн.

- № 0000522301/0 про донарахування ПДВ у сумі 271146 грн.

ТОВ «Мега» звернулося з первинною скаргою від 06.04.2010р. №022 на вищевказані ППР до ДПІ у Овідіопольському районі міста Одеси.

За наслідками розгляду скарги рішенням ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 25.05.2010р. №8928/10/10-007 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення № №0000502301/0, 0000522301/0 від 29.03.2019р. залишено без змін, а скаргу без задоволення. В результаті допущеної під час проведення перевірки - арифметичної помилки було збільшено податок на прибуток на 19.15 грн.. а фінансову санкцію з цього податку на 3,8 грн.

У зв'язку з доведенням нових граничних термінів сплати податкових зобов'язань було сформовано та направлено податкові повідомлення-рішення №№ 0000502301/1 та 0000522301/1 від 29.03.2010р., не погоджуючись з якими позивач звернувся до ДПА в Одеській області зі скаргою від 08.06.2010р. №037, за наслідками розгляду якої 25.06.2010 року прийнято рішення про залишення скарги без задоволення. В подальшому позивачем подано скаргу до ДПА України, рішенням якої скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР( в редакції Закону на момент виникнення правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За п.1.32. ст.1. Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до Переліку видів робіт провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 року N 112/182 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), роботи, які здійснювались за Договором №17 від 29.07.2008 року є будівельними роботами.

Пунктом 2 Наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури N 237/5 від 21 червня 2002 року «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування поширити типові форми N КБ-3. Цим наказом було затверджено типову форму первинних облікових документів з обліку капітального будівництва N КБ-3 Довідка про вартість виконаних підрядних робіт.

Відповідно до абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 7 Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку"(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248) витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Чинне законодавство встановлює обов'язок підтвердження господарських операцій первинними документами, але жоден нормативний акт з питань податкового та бухгалтерського обліку не вимагає складання первинної бухгалтерської документації відповідно до типової форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2 «Акт приймання виконання підрядних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», затверджених наказам Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5.

Відповідно до п. 21.5 ст. 21 Закону №334/94-ВР обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом, та зареєстровані Міністерством юстиції України.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.92 №493/92 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України.

Пунктом 4 «Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 N 237/5 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.

Наказ від 21.06.2002 №237/5 був виданий у зв'язку з затвердженням доповнень до Правил визначення вартості будівництва Д. 1.1-1-2000 та зміною бази обчислення окремих складових кошторисної вартості будівництва.

Державні норми будівництва (ДБН) Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» були затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.08.2000 N 174 і введені в дію з 01.10.2000 року.

Як зазначено в преамбулі державних норм будівництва, вони встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

Крім того, Наказом Держкомстату та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 453/553 було скасовано наказ Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві""

Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що згідно договору субпідряду №17 від 29.07.2008р. ТОВ «МЕГА»(Підрядник) доручає , а ТОВ «Ільмар»(Субпідрядник) приймає на себе зобов'язання по виконанню наступних робіт на об'єкті : будівництво готелю «Апарт-Отель» «Приморський парк» на місці курортної зали «Ялта» в Приморському парку м.Ялта із виконанням вказаних у договорі робіт за вказаною вартістю.

Відповідно до договорів № № 01/05-09, 24/01-09 від 20.05.2009р. та 24.04.2009р. укладених між ТОВ «МЕГА»(Підрядник) та ПП «Ізобуд БФ»про надання послуг з технічного супроводження виконаних робіт, на підставі актів виконаних робіт, до валових витрат віднесено вартість цих робіт на загальну суму -124443,3 грн. -у липні, вересні 2009р. за договором від 20.05.2009 р., на загальну суму 125177,88 грн. -у липні, вересні 2009 р. за договором від 24.04.2009р.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується податковими та видатковими накладними за відповідний період , остаточними калькуляціями вартості монтажних робіт за актом здачі-прийняття, рахунками-фактурами,, операцію відображено у бухгалтерському обліку, актами виконаних робіт за травень-червень 2009 року, липень-серпень 2009 року.

Апеляційний суд вважає ,що товарність господарських операцій між ТОВ «МЕГА» та ТОВ «Ільмар», та між ТОВ «МЕГА» та ПП «Ізобуд БФ» віднесення витрат по неї до валових витрат підтверджено актами здачі-приймання та остаточними калькуляціями вартості монтажних робіт за актом здачі-прийняття, рахунками-фактурами, податковими накладними, платіжними та іншими первинними документи, а відсутність документів типової форми №КБ-2, № КБ-3 не є підставою для визнання її безтоварності так як роботи виконувалися за інші ніш державні джерела фінансування, а договором також не передбачено складання первинних облікових документів у будівництві типової форми №КБ-2, №КБ-3.

Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що згідно договору №01-6/9 від 01.06.2009р., укладеного між ТОВ «МЕГА»(Замовник) та ТОВ «МД Технолоджис»(Виконавець), останній прийняв на себе зобов'язання нанесення порошкової емалі на алюмінієві конструкції Замовника із матеріалу виконавця площею 8500 м. кв. вартістю 92,40 грн. за Ім.кв.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується податковими та видатковими накладними за відповідний період , додатками-специфікаціями до вищезазначеного договору, операцію відображено у бухгалтерському обліку, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №б/н від 25.06.2009 року; №3 від 01.07.2009р.; №б/н від 20.09.2009р.; №б/н від 02.11.2009р.

Апеляційний суд вважає , що посилання в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг): №б/н від 25.06.2009 року; №3 від 01.07.2009р.; №б/н від 20.09.2009р.; №б/н від 02.11.2009р. на інший номер договору є технічною помилкою , позивач надав достатніх доказів та обґрунтував зв'язок отриманих робіт та послуг з господарською діяльністю товариства, а податковий орган дійшов помилкового висновку про завищення валових витрат на вартість вищезазначених послуг.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 4.4.1.п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року ( в ред. від 01.04.2003 року) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тобто, із врахуванням ст.71 КАС України наявна презумпція правомірності дій платника податку.

Апеляційний суд вважає ,що висновок податкового органу про завищення податкового кредиту ТОВ «Мега», загальна сума якого складається з сум податку на додану вартість, вказаних у податкових накладних отриманих від ТОВ «Ільмар», ПП «Ізобуд БФ», ТОВ «МД Технолоджис»є безпідставним , так як наявні докази отримання послуг позивачем в господарській діяльності за договорами з ПП «Ізобуд БФ»та ТОВ «МД «Технолоджис» , а суми податку, які включені до складу податкового кредиту поточного періоду документально підтверджені у господарських операціях поточного періоду.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 3. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, про необхідність скасувати постанову суду, та прийняти нову постанову про задоволення позову ,із виходом в порядку ст.11 КАС України, за межі позовних вимог тільки ,так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача про захист яких він просить, так як позивачем допущено помилки у номерах та датах прийняття протиправних повідомлень-рішеннь податкового органу.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Але, після відновлення втраченого провадження у справі ,докази розміру понесених позивачем судових витрат до апеляційного суду не надані .

Керуючись ст. 11,195, ст.196 ,198,202, 205,206 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега"- задовольнити..

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 р. - скасувати та прийняти нову постанову:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега" - задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області № 0000502301/0 та № 0000522301/0 від 29.03.2010 року .

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді: