Постанова № 37436934, 19.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 925/1786/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2013р.

у справі № 925/1786/13 (суддя -Боровик С.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баласт 2012"

до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 15 515,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.12.2013р. позов задоволено частково: підлягає стягненню з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баласт 2012" 15 300,00 грн. - основного боргу, 215,30 грн. - 3% річних та 1 720,50 грн. - судового збору. В решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2013р. у справі № 925/1786/13 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю, у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що сам Договір містить у собі елементи договорів поставки та перевезення, проте сторони не укладали документів, якими було б визначено та погоджено розмір оплати за перевезення вантажу. Відповідач стверджує, що Акти на перевезення вантажу не підписані директором відповідача - Димеденком І.Д., а застосування судом першої інстанції ст. 241 ЦК України є помилковим, оскільки у даному випадку дослідженню підлягають первинні документи, що складені на виконання правочину. Скаржник зазначає, що позивачем в порушення умов Договору не надано сертифікатів якості товару та дорожні листи вантажного автомобіля.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що всі видаткові накладні та акти надання послуг підписані та скріплені печаткою уповноваженої особи, а сам факт отримання відповідачем товару та послуг з перевезення вантажу скаржником не заперечується.

Ухвалою від 24.01.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 19.02.2014.

В судове засідання 19.02.2014 представники сторін не з'явилися, не повідомивши и суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином,

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 24.01.2014 представник позивача за довіреністю «Тесленко» отримав 03.02.2014, а представник відповідача за довіреністю «Соткин» - 29.01.2014, тобто, сторони повідомлені належним чином та не скористались своїм правом, передбаченим ГПК України на участь у судовому засіданні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баласт 2012" звернулось до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 17 515,68 грн., з яких: 17 300 грн. - основна заборгованість, 215,68 грн. - 3% річних.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої просить стягнути 15 300 грн. - основна заборгованість та 215,68 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару згідно Договору поставки №2 від 21 лютого 2013 року.

Відзиву на позов відповідач не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2013 року між сторонами укладено Договір поставки №2 (далі - Договір).

Позивач (постачальник) зобов'язується поставляти та передавати у власність відповідачу (покупцю), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити будівельні матеріали: щебінь 5*10, відсів (пункт 1.1 договору).

Наявні у справі докази свідчать, що позивача свої зобов'язання по Договору виконав на загальну суму 84 300,00 грн.:

з яких на загальну суму 27 074,52 грн. поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних (а.с.15-17): №РН-0000004 від 28.02.2013 року на суму 12 218,40 грн., №РН-0000006 від 28.02.2013 року на суму 10 896,12 грн., №РН-0000008 від 01.03.2013 року на суму 3 960,00 грн.;

та надав транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 57 225,48 грн., що підтверджується Актами надання послуг (а.с.18-20): №ОУ-0000008 від 28.02.2013 року на суму 29307,16 грн., №ОУ-0000007 від 28.02.2013 року на суму 21 980,32 грн., №ОУ-0000009 від 01.03.2013 року на суму 5 938,00 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату за Договором на загальну суму 65 000,00 грн., тому Позивач звернувся до відповідача з Вимогою про сплату залишку заборгованості в сумі 19 300,00 грн. за вих. №1/Ю від 29.05.2013, яку відповідач отримав 06.06.2013. Проте, відповідач після отримання вказаної вимоги сплатив позивачу лише 2 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача 17 300 грн. - заборгованості.

Колегія суддів погоджується з правовою позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, оскільки:

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 4.1-4.3 Договору відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за отриманий товар протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунків на оплату товару (а.с.21-23): №СФ-0000008 від 21.02.2013 року, №СФ-0000006 від 21.02.2013 року, №СФ-0000017 від 01.03.2013 року.

Відповідачем здійснено часткову оплату за Договором на загальну суму 65 000,00 грн., що підтверджується Виписками із особового рахунку позивача від 21.02.2013 року, 26.02.2013 року, 28.02.2013 року. Також, між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків від 31.07.2013, за яким відповідач за первинними бухгалтерськими документами підтвердив свою заборгованість перед позивачем в розмірі 19 300,00 грн. станом на 01.08.2013. Проте, відповідно до Виписок із особового рахунку позивача від 08.10.2013 року та від 31.10.2013 року відповідач сплатив 4 000,00 грн. Отже, відповідач оплатив поставлений позивачем товар та вартість наданих транспортних послуг по перевезенню вантажу частково на загальну суму 69 000,00 грн., тобто, заборгованість відповідача перед позивачем на день прийняття рішення становить 15 300,00 грн. (84 300,00 грн. - 69 000,00 грн.), докази сплати відповідачем вказаної суми суду не надані і в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 15 300 грн. - основна заборгованість за Договором є обґрунтованою та правомірно задоволено судом першої інстанції.

Позивач, також, просив стягнути з відповідача 215,68 грн. - 3% річних за період з 14.06.2013 року по 29.10.2013 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції було здійснено перевірку розрахунку позивачем 3% річних та встановлено неправильність їх нарахування, у зв'язку з чим задоволено вказану вимогу частково, а саме у розмірі 215,30 грн., з таким перерахунком погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то варто зазначити, що:

Договір скріплено печатками підприємств, що посвідчує дійсність підписів та реальність наміру сторін на виконання Договору, оскільки за змістом частини 2 статті 207 ЦК України підпис на правочині, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Варто зазначити, що видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженою особою відповідача - провідним інженером відділу МТП (дов. №36 від 28.02.2013) - Возним І.В., а Акти здачі приймання робіт (наданні послуг) затверджені з боку відповідача Директором - Димеденком І.Д. Крім того, в даному випадку наступне схвалення юридичною особою правочину, тобто, здійснення відповідачем оплати поставленого позивачем товару та вартості наданих транспортних послуг по перевезенню вантажу, а останній платіж на 2 000,00 грн. був здійснений вже після порушення провадження у даній справі судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та мають формальний характер, а тому скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2013р. у справі №925/1786/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1786/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха