Рішення № 37436770, 12.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23832/13 12.02.14

За позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»

до Державного агентства резерву України

про стягнення 485 238,75 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Омеляновська Т.В. дов. №НЮ- 703 від 24.12.2013р.

Кобко О.Л. дов. №НЮ - 7 від 01.01.2014р.

Від відповідача Михайлюк А.З. дов. №1337/0/4-13 від 03.04.2013р.

Обставини справи:

Позивач - Державне територіально-галузевеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного агентства резерву України про стягнення з останнього заборгованості за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003р. у розмірі 485 238,75 грн., крім того просив судові витрати у розмірі 9 704,78 грн., також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати послуг за зберігання цінностей, згідно умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №Л/НР-0315з/НЮ. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 порушено провадження у справі №910/23832/13 та призначено розгляд справи на 23.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 розгляд справи відкладався на 22.01.2014, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 справу №910/23832/13 було передано в провадження судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №910/23832/13 до свого провадження та призначила судове засідання на 12.02.2014.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 справу №910/23832/13 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/23832/13 до свого провадження.

Представники позивача у судове засідання 12.02.2014 з'явилися, надали пояснення по праві та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2014 з'явився, надав пояснення по справі, заперечував проти визнання позовних вимог, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/23832/13 від 10.12.2013 не виконав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/23832/13.

У судовому засіданні 12.02.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2003 року між Державним комітетом з державного матеріального резерву (далі - Комітет, Відповідач) та Львівською державною залізницею (далі - Зберігач, Позивач) було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №Л/НР-0315з/НЮ (далі - Договір).

06.02.06. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та нової редакції Статуту ДТГО «Львівська залізниця», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №80 від 31.01.2006 найменування Львівської державної залізниці змінено на Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»

На виконання Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було проведено реорганізацію Державного комітету України з державного матеріального резерву шляхом перетворення в Державне агентство резерву України. Відповідно до п.5 цього Указу Державне агентство резерву України є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Відповідно до п. 1.2 Договору Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1.

Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.

Зі слів Позивача на виконання умов Договору Відповідач передав йому на зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1

Додатковою угодою №3 укладеною 09.09.2013 до Договору №Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003, було визначено, що річний розмір коштів на відшкодування витрат Зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах кошторису на 2013 рік в сумі 1 069 972,19 грн. в тому числі ПДВ 178328,70 грн. Оплата яких здійснюється на підставі актів виконаних робіт. Сторони встановлюють, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин, які виникли до моменту її підписання і діють з 01.01.2013 до 31.12.2013. Усі інші умови договору №Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 залишаються без змін.

Сторони погодили що Комітет зобов'язаний відшкодовувати Зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між Зберігачем та Комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі. (п. 3.1 Договору).

Факт виконання Позивачем умов договору підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву:

- за І квартал 2013 року на суму 172 291,26 грн., в тому числі - 28 715,21 грн. ПДВ.;

- за ІІ квартал 2013 року на суму 165 498,82 грн., в тому числі - 27 583,14 грн. ПДВ.;

- за ІІІ квартал 2013 року на суму 147 448,67 грн., в тому числі - 24 574,78 грн. ПДВ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі слів Позивача Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг щодо зберігання цінностей, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором у розмірі 485 238,75 грн., в тому числі - 80 873,13 грн. ПДВ.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передані відповідачем матеріальні цінності у зазначений період зберігались Позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього є заборгованість за Договором у розмірі 485 238,75 грн., в тому числі - 80 873,13 грн. ПДВ.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 485 238,75 грн., в тому числі - 80 873,13 грн. ПДВ. заборгованості відповідно до договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 правомірна та підлягає задоволенню.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601 МСП, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код 01059900) заборгованості за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №Л/НР-0315з/НЮ від 11.06.2003 у розмірі 485 238,75 грн., в тому числі - 80 873,13 грн. ПДВ.

3. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601 МСП, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код 01059900) 9 704,78 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складення повного рішення 17.02.2014.

Суддя А.В. Митрохіна