Постанова № 37435775, 14.02.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/77/14-a

"14" лютого 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді Жука А.В.

при секретарі судового засідання: Порплиці Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Лапунько М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Теребовлянське відділення)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Теребовлянського відділення Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі по тексту - Гусятинська ОДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення №002661700 від 27.12.2013 та визнання незаконними дій відповідача щодо складання акта перевірки №383/1700/НОМЕР_1 від 27.12.2013.

В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, вказавши, що податкове повідомлення - рішення №0007032202 від 24.10.2013 винесено неправомірно та без додержання вимог чинного законодавства, просив позов задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення та визнати неправомірними дії відповідача щодо складання акту перевірки. В обґрунтування позову зазначив, що податок з доходів фізичних осіб при відчуженні належних йому транспортних засобів сплачено в 2011 році одночасно з переоформленням транспортних засобів в органах ДАІ згідно реквізитів, повідомлених посадовими особами органів ДАІ, а отже виносячи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідачем не враховано всіх обставин справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечила з мотивів викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

03 березня 2011 року позивачем відчужено вантажний автомобіль DAF 95XF, 1999 року випуску, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4, що підтверджується журналом карток зняття з обліку транспортних засобів (а.с. 12).

На підставі рахунку та за реквізитами отриманими в органах ДАІ позивачем 04.03.2011 сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 3711,15 гривень, згідно квитанції 1206.184.3 від 04.03.2011 (а.с. 11).

19 липня 2011 року позивачем відчужено вантажний автомобіль DAF 95XF 480, 2001 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_5 та причеп до вантажного автомобіля KELBERG SKB, 1998 року випуску, номер шасі НОМЕР_6, що підтверджується журналом карток зняття з обліку транспортних засобів (а.с. 13, 14).

На підставі рахунків та за реквізитами отриманими в органах ДАІ позивачем 19.07.2011 сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 3994,94 гривень, згідно квитанції 1504.320.3 від 19.07.2011 та в сумі 1300,33 гривень, згідно квитанції 1504.320.1 від 19.07.2011 (а.с. 11)

17 вересня 2011 року позивачем відчужено причеп до вантажного автомобіля ПП NTS HRD, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_7, що підтверджується журналом карток зняття з обліку транспортних засобів (а.с. 15).

На підставі рахунку та за реквізитами отриманими в органах ДАІ позивачем 17.09.2011 сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 1586,77 гривень, згідно квитанції 1698.706.1 від 17.09.2011 (а.с. 11).

27 березня 2013 року ОСОБА_1 подав до ДПІ у Теребовлянському районі податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік (а.с. 29), в якій в рядку 01.02 вказав дохід від продажу об'єктів рухомого майна в сумі 345863,59 гривень та в рядку 09 вказав суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 17293,18 гривень.

Також позивачем було подано додаток 2 до рядків 01.02, 01.03, 01.05 податкової декларації про майновий стан і доходи, в якому відображено відповідні суми доходу і податкового зобов'язання.

18 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Тернопільської ОДПІ про зарахування суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 10593,19 гривень, які в 2011 році при реалізації транспортних засобів помилково були сплачені на рахунки місцевого бюджету м. Тернополя, на рахунки місцевого бюджету м. Теребовля Теребовлянського району Тернопільської області.

Згідно висновку Тернопільської ОДПІ №344/1 від 24.10.2012 про перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший на підставі платіжного доручення №856 від 26.10.2012, сплачена заставним сума податку з доходів фізичних осіб в розмірі 10593,19 гривень були зараховані в місцевий бюджет м. Теребовля.

27 грудня 2013 року Теребовлянським відділенням Гусятинської ОДПІ на підставі ст.ст. 75, 76, 86 розділу ІІ ст. 78 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, результати якої оформлено актом №383/17-01/НОМЕР_1 від 27.12.2013, яким встановлено несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб, чим порушено п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України.

Відповідно до акта перевірки від 27.12.2014 Теребовлянським відділенням Гусятинської ОДПІ та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України 27 грудня 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ш" №0002661700, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 2118,64 гривень.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Відповідно до п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування.

Згідно положень абзацу 7 п. 173.4 ст. 173 Податкового кодексу України для цілей цього пункту платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.

Пунктом 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України визначено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно вимог п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах; б) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв); в) в інших випадках - за її податковою адресою.

Підпунктом 168.4.8 визначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.

Відповідно до п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Крім того, згідно вимог п. 173.5 ст. 173 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент відчуження транспортних засобів позивачем - 17.09.2011) діла норма, відповідно до якої органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані повідомляти органи державної податкової служби за місцем розташування про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, а також про їх власників.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 при відчужені належних йому транспортних засобів було виконано покладений на нього Податковим кодексом України обов'язок щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, шляхом сплати відповідних сум податків згідно квитанцій банківських установ від 04.03.2011, 19.07.2011 та 17.09.2011.

Крім того, податковим органом не було вжито всіх передбаченим податковим законодавством заходів щодо контролю за правильністю сплати сум податкових зобов'язань до відповідного бюджету, хоча відповідно до п. 173.5 ст. 173 Податкового кодексу України, відповідач повинен був бути обізнаний про відчуження зазначених вище транспортних засобів ще в 2011 році.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачена відповідальність платника податків у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом.

Законодавець встановив відповідальність за це правопорушення з метою стимулювання своєчасної сплати платниками податків сум самостійно визначених грошових зобов'язань. Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства можна зробити висновок, що відповідальність за вказане правопорушення повинна наставати у разі умисної несплати самостійно визначеного грошового зобов'язання у встановлені законодавством терміни.

Враховуючи, що позивач при відчужені об'єктів рухомого майна - транспортних засобів в 2011 році сплатив суми податку з доходів фізичних осіб на реквізити, які йому були повідомлені органами ДАІ при перереєстрації транспортних засобів, в подальшому задекларував отриманий дохід в річній декларації за 2011 рік, в його діях був відсутній умисел на порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, оскільки він добросовісно вважав, що всі суми податкових зобов'язань ним сплачені в повному обсязі одночасно з відчуженням транспортних засобів, в зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002661700 від 27.12.2013 обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дій відповідача щодо складання акта перевірки №383/1700/НОМЕР_1 від 27.12.2013, оскільки проведення перевірок платників податків посадовими особами органів доходів і зборів та складення за наслідками таких перевірок відповідних актів віднесено до повноважень органів доходів і зборів, а порушень під час проведення перевірки позивачем не зазначено та судом підчас судового розгляду справи не виявлено, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до переконання про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0002661700 від 27.12.2013, оскільки останнє прийнято з порушенням принципів використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісності; розсудливості; пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), в зв'язку з чим позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0002661700 від 27.12.2013.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) сплачений згідно квитанцій №11379366 від 20 січня 2014 року та №11407872 від 24 січня 2014 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

(постанова виготовлена в повному обсязі 19.02.2014)

Головуючий суддя Жук А.В.

копія вірна

Суддя Жук А.В.