Ухвала суду № 37434330, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3126/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд» (далі - Позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 року №0002562301 на загальну суму 168088 грн, №0002572301 на загальну суму 150011 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасувано податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0002562301 на загальну суму 163421,50 грн; №0002572301 на загальну суму 149077,67 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиагротрейд» зареєстроване 22.05.2007р. у виконавчому комітеті Черкаської міської ради. Основні види діяльності: виробництво олії та тваринних жирів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

18.04.2013 року за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Черкасиагротрейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012р. було складено акт № 172/22-11/35158632.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем, а саме:

1) вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.138.2, п.138.1, п.138.8, п.138.4, п.138.5 ст.138, п.п.14.1.27, п.п.14.1.28 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) (надалі-Кодекс) ;

2) вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.1982, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Кодексу;

3) порушено п.«б» п.п.176.2 ст.176 Кодексу та відповідно до п.119.2 ст.119 Кодексу застосовано штраф в сумі 510,0 грн.

26.04.2013 року Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0002572301 яким Позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 150011,00 грн, в тому числі за основним платежем - 123549,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26462,00 грн; та податкове повідомлення-рішення № 0002562301 яким Позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 168088,00 грн, в тому числі за основним платежем - 148471,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19617,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку були оскаржені Позивачем до ДПС у Черкаській області та до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням ДПС у Черкаській області від 19.06.2013р. №1097/10-210 (а.с.37-44), в задоволенні скарг позивача було відмовлено. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013р. №10051/6/99-99-10-01-15 (а.с.28-34), скаргу ПП «Черкаситоргсфера» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013р. №0002572301, в частині штрафної санкції на суму 3 грн., в решті вимог відмовлено, в зв'язку з чим, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Так, за періоди з 01.04.2010р. по 31.03.2011р. та з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. між Позивачем та Позивачем було укладено договори з ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Бізнесальянс», ФОП ОСОБА_3, ПП «Черкаситоргсфера», ПП «Еріден-Вейс», ТОВ «Скай Метр», ТОВ «Кемріс», ТОВ «Нью Діл»:

- про надання посередницьких послуг від 22.05.2010р. №22/5/10 та від 26.05.2010р. №26/05/10 (том №2, а.с.48,58);

- про поставку продукції від 09.04.2010р. №09/04/10, від 27.05.2010р. №27/05/10 та від 17.05.2010р. №17/05/10 (том №2, а.с.52,55, 101);

- надання консультаційно-інформаційних послуг від 27.09.2010р. №2709-01 (том №2, а.с.72);

- купівлі-продажу від 08.12.2011р. №081211-1, від 19.12.2011р. №191211-1 та від 07.02.2012р. №0702-01 (том №2, а.с.63,95,100);

- перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2011р. №01/02 (том №1, а.с.122)..

Розрахунок по вищевказаним договорам відбувався в безготівковій формі, шляхом попередньої оплати вартості придбаних товарів, робіт, послуг на розрахункові рахунки постачальника, що підтверджується копіями платіжних доручень (том №2, а.с.110-125).

Заборгованність Позивача перед своїми контрагентами по оплаті за придбані товари, виконані роботи та послуги відсутня, згідно інформації, яка міститься в акті перевірки ТОВ «Черкасиагротрейд».

Вищевказаними підприємствами, а також фізичними особами-підприємцями, на підтвердження виконання зазначених договорів (здійснення господарських взаємовідносин) були виписані на ім'я ТОВ «Черкасиагротрейд» первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні та товарно-транспорті накладні (том №1, а.с.116-250, том №2 а.с.1-109).

На підставі отриманих від своїх контрагентів податкових накладних (по виконанню вищевказаних договорів) ТОВ «Черкасиагротрейд» включило в податкові декларації, до складу валових витрат та податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. суми ПДВ.

В ході планової перевірки Позивача та при складанні акту перевірки від 18.04.2013р. №172/22-11/35158632, податковим органом були використані:

- акти ДПІ у м. Черкасах від 12.01.2012р. №9/17-21/НОМЕР_3 та від 06.03.2012р. №158/17-21/НОМЕР_3 «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 17.11.2009р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р. по 19.12.2011р.»;

- акт ДПІ у Печерському р-ні. м. Києва від 07.06.2012р. №1710/22-4/37192785 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кемріс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період серпень, жовтень 2011р.»;

- акт ДПІ у Печерському р-ні. м. Києва від 19.06.2012р. №1970/22-4/37000760 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скай Метр»;

- довідка складена ДПІ у м. Черкасах від 14.06.2011р. №953/17-21/НОМЕР_4 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного на іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.»;

- вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012р.;

- акти ДПІ у Печерському р-ні. м. Києва від 04.07.2012р. №2202/22-4/37448752 та від 05.10.2012р. №4201/22-4/37448752 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нью Діл»;

- акт ДПІ у м. Черкасах від 27.12.2012р. №1158/22-11/33018638 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Черкаситоргсфера».

На підставі цих документів контролюючим органом встановлено, що у контрагентів Позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, в зв'язку з чим, операції за їх участю не є господарською діяльністю останніх, в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є фіктивними.

З урахуванням результатів перевірок контрагентів ПП «Черкаситоргсфера», в акті перевірки від 18.04.2013р. №172/22-11/35158632 податковим органом зроблено висновок, що правочини між Позивачем та його контрагентами, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

Згідно п.185.1 ст.185 Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно пп.«а» п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Положеннями п.201.1 ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.201 Кодексу).

Відповідно п.201.6 ст.201 Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II Кодексу.

Відповідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Судом першої інстанції встановлено, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам ПП «Черкаситоргсфера» з контрагентами-постачальниками, копії яких були надані Позивачем до перевірки, а також долучені до матеріалів справи (рахунки-фактур, податкові накладні, платіжні доручення) в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі необхідні реквізити для ідентифікації господарських відносин, визначення їх вартості, об'єму, а також встановлення сторін.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у Позивача, а також неправильне оформлення товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками, судом першої інстанції зазначено наступне.

Порядок перевезення вантажів на території України, а також питання виписки товарно-транспортних накладних визначено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363 (надалі-Правила).

У відповідності до абзацу 1 п.11.1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку та шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, вказані Правила не встановлюють порядку ведення податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту.

Тобто, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання Позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання (отримання) товару.

Аналогічна правова позиція міститься також і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.07.2012р. у справі № К/9991/37912/11.

Реальність господарських взаємовідносин Позивача з контрагентами постачальниками підтверджується укладеними договорами про: надання посередницьких послуг; поставку продукції; купівлі-продажу, а також перевезення вантажів автомобільним транспортом.

А зазначені договори на час проведення перевірки ПП «Черкаситоргсфера» були чинними та в акті перевірки ПП «Черкаситоргсфера» від 18.04.2013р. №172/22-11/35158632 вказано, що розрахунки за вищевказаними договорами були проведені у безготівковій формі.

Отже доводи Відповідача щодо фіктивності господарських взаємовідносин між Позивачем та його контрагентами, в зв'язку з відсутністю у останніх економічно необхідних умов для здійснення такої діяльності є необгрунтованими.

Чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Контрагенту позивача законом надано право на укладення договорів щодо оренди складських приміщень, користування послугами з перевезень, використання в своїй діяльності матеріальних ресурсів, які останньому не належать на праві власності, а використовуються на підставі права користування.

Відповідно ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення в ЄДР відомостей про її припинення. Отже, державна реєстрація юридичної особи є юридично-значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Згідно ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Отже судом першої інстанції встановлено, що оскільки на час взаємовідносин ПП «Черкаситоргсфера» з вищевказаними контрагентами, останні були зареєстровані в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, взяті на податковий облік в органах державної податкової служби, як платники податку на додану вартість, не мали податкового боргу, ставити під сумнів правомочність здійснення господарської діяльності своїх контрагентів у Позивача не було підстав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення ПП «Черкаситоргсфера» на підставі отриманих від своїх контрагентів податкових накладних (по виконанню вищевказаних договорів), до складу валових витрат та податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р. суми ПДВ, оскільки первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій Позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ПП «Черкаситоргсфера», ПП «Еріден-Вейс», ТОВ «Нью Діл», ТОВ «Кемріс», ТОВ «Скай Метр».

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.