Ухвала суду № 37434320, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10173/13-а( 1-том+1 дод) Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЄ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0000852240 та № 0000842240.

Постановою Окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Івітек ТТК», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Івітек ТТК» за період квітень-травень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 1602/22-40/37269061 від 29.05.2013р.

Перевіркою встановлено порушення: п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 144.1. cт.144 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31 062,00 грн.; п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 29 583,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0000852240 та №0000842240, якими ТОВ «ДВЄ» відповідно зобов'язано сплатити податок на прибуток: основний платіж - 31 062,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 7 765,00 грн.; податок на додану вартість: основний платіж - 29 583,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 7 396,00 грн.

Вищевикладені висновки податкового органу ґрунтуються на даних Акта про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства-контрагента позивача, яким встановлено, що ТОВ «Івітек ТТК» не має трудових та виробничих потужностей, складських приміщень тощо, не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про фіктивність усіх господарських операцій, здійснених цим підприємством.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій із отримання позивачем інформаційно-консультативних послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Івітек ТТК» укладено договір на надання консалтингових послуг від 03.04.12 №53, за умовами якого, відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 29.06.2012, ТОВ «Івітек ТТК» надало консалтингові послуги на суму без ПДВ - 147 916,67 грн., ПДВ - 29 583.33 грн., та видало податкові накладні, на підставі яких позивачем віднесено спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Також, на підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду графік платежів по договору, результати виконання договору та платіжні доручення. В заперечення доводів відповідача щодо фіктивності ТОВ «Івітек ТТК» представником позивача також надано податковий розрахунок форми 1 ДФ контрагента, відповідно до якого у штаті підприємства працювало 3 особи у ІІ кварталі 2012 року, договір оренди нежитлового приміщення, де фактично знаходиться контрагент позивача, що також відображено в ЄДРПОУ, офіційний звіт ТОВ «Івітек ТТК» станом на 31.12.2012, у відповідності до якого підприємство володіє ресурсами для здійснення господарської діяльності, а також постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012, залишену в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 по справі № 2а-11108/12/2070, якою визнано протиправними дії осіб податкового органу щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Івітек ТТК».

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору, ТОВ «Івітек ТТК» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на спростованій інформації про відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності ТОВ «Івітек ТТК» та відсутність підприємства за місцезнаходженням, що не є достатнім доказом фіктивності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що, підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ще доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.