Ухвала суду № 37434290, 18.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4976/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Аеротехніка - МЛТ» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Науково виробниче підприємство «Аеротехніка - МЛТ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.05.2013 № 0000212200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу від 15.04.2013 № 91, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «НВП «Аеротехніка - МЛТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з TOB «Бонтон» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 та з 01.11.2012 по 30.11.2012.

За результати проведеної перевірки відповідачем складений акт від 19.04.2013 № 74/26/22-0/30763942, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, ст. 201 ПК України в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 17 400,20 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 17 227,70 грн., за листопад 2012 року в сумі 172,80 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість всього в сумі 17 400,20 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 17 227,70 грн., за листопад 2012 року в сумі 172,80 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 № 0000212200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 17 400,20 грн .

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «Бонтон», а тому податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.05.2013 № 0000212200 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Бонтон» порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а тому оскаржуване повідомлення-рішення винесене правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладено договір купівлі-продажу з TOB «Бонтон» № МБТ01/01/2012 від 11.01.2012, відповідно до умов якого контрагент позивача зобов'язується поставити йому товар, передбачений даним договором, а TOB «НВП «Аеротехніка - МЛТ» зобов'язується прийняти та вчасно оплатити вартість товару згідно рахунків - фактур. Предметом поставки були стільниці різних розмірів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано копії первинних документів, зокрема: договір між ним та ТОВ «Бнтон» № МЕТО 1/01/2012 від 11.01.2012 купівлі - продажу стільниць, рахунок - фактури, що виписані контрагентом за № СФ - 0000071 та СФ - 0000072 від 17.05.2012, № СФ - 00000134 від 30.10.2012, видаткові накладні за № РН - 0000041 від 30.05.2012, № РН - 0000091 від 29.10.2012, № РН - 0000092 від 19.12.2012, № РН - 0000093 від 24.12.2012, податкові накладні за № 8 від 18.05.2012, №13 від 23.05.2012, № 2 від 01.11.2012, виписки про рух коштів, прибуткові накладні № 1657 від 11.06.2012, № 1076 від 13.06.2012, № 1077 від 13.06.2012, № 2533 від 29.10.2012, № 1750 від 30.10.2012, № 3109 від 19.12.2012, № 3182 від 24.12.2012, № 2102 від 25.12.2012, державні контракти № 247/1/11/15 та № 247/1/11/14, за участю позивача та відповідно до яких ТОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» зобов'язується виконати роботи з модернізації радіолокаційної станції П - 18 до виду П - 18МА, крім того надав специфікації компонентів радіолокаційної станції виду П - 18МА, з яких випливає, що придбані стільниці використовувалися позивачем у модернізації радіолокаційної станції, а також технічні характеристики радіолокаційної станції. Також, позивачем було надано товаро -транспортні накладні № РН - 0000041, № РН - 0000091, № РН - 0000092, № РН - 0000093.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано податковому органу належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає ТОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Бонтон». При цьому, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Посилання апелянта на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Бонтон», то позов ТОВ «Науково виробниче підприємство «Аеротехніка - МЛТ» підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.