Постанова № 37434234, 20.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 лютого 2014 р. справа № 820/13759/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Макаренко О.М.,

представника відповідача- Горбонос В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентр-ГАЗсервіс»

до Головне управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрцентр-ГАЗсервіс» звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача - Головного управління Міндоходів у Харківській області та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2013р. № 18 та № 19.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Головного управління Міндоходів у Харківській області в вересні - листопаді 2013 року проведено планову документальну виїзну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт № 11/2013/20-40/32760739 від 19.11.2013р.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки встановлено, що документи фінансово-господарської діяльності позивача дають підстави стверджувати, що мали місце порушення вимог законодавства України в галузі митної справи, а саме: вимог п.1 ч.3 ст. 44 Митного кодексу України в частині надання сертифікатів походження товарів форми СТ-1, які використовувались для звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди про вільну торгівлю з Російською Федерацією, заповнених неналежним чином у відповідності з вимогами Угоди про Правила визначення країни походження товарів Співдружності незалежних держав від 20.11.2009р., ратифікованої Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VI, що призвело до зменшення податкового зобов'язання на суму 114734,99 грн., в тому числі мита на суму 95612,54 грн., податку на додану вартість в сумі 19 122,45 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення № 18 від 03.12.2013р. (а.с. 242 том 1), відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 23903,06 грн. (в тому числі за основним платежем - 19122,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4780,61 грн., а також оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 19 від 03.12.2013р. (а.с. 244 том 1), відповідно до якого позивачу визначено зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на суму 119515,68 грн. (в тому числі за основним платежем - 95612,54 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23903,14 грн.)

Судом встановлено, що доходячи висновків про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність визначення позивачу грошових зобов'язань і нарахування штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що згідно відомостей акту податкової перевірки № 11/2013/20-40/32760739 від 19.11.2013р. позивач у перевіреному періоді здійснював імпорт товарів із Китаю, Російської Федерації, Туреччини відповідно до зовнішньоекономічних контрактів. Перевіряючими при перевірці митних декларацій, сертифікатів походження товарів було встановлено, що в наданих до митних декларацій сертифікатах СТ-1 в додаткових аркушах відсутнє заповнення графи 6 та графи 9.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що неможливо визначити чи піддавався товарі достатній переробці і яка переробка товару здійснювалась. Надані акти експертизи не можуть однозначно свідчити про факт переробки по причині відсутності даних у графах 6,9 додаткових аркушів до сертифікату, що є порушенням вимог Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009р., ратифікованих Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VI. Порушення таких вимог, відповідно до абз. 3 п. 9.3 Розділу 9 є підставою для невизнання сертифіката СТ-1.

Саме з урахуванням виявлених порушень податковим органом було донараховано суми мита та податку на додану вартість, на які було надано преференції при митному оформленні.

Суд з такими висновками податкового органу погоджується з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що позивачем було здійснено митне оформлення товарів з урахуванням того, що до них має бути застосовано режим найбільшого сприяння, відповідно до якого до такого товару при ввезенні не застосовується мито. Проте, для застосування режиму найбільшого сприяння має бути належним чином підтверджено країну походження товару, яка визначається відповідно до Угоди про Правил визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009р., ратифікованих Законом України від 06.07.2011р. № 3592-VI. Відповідно до вимог заповнення граф 6,9 сертифікату форми СТ-1, передбачених п. 7.4 розділу 7 вищевказаних Правил, графа 6 «номер». Зазначається порядковий номер товару; графа 9 «критерій походження» - зазначаються такі критерії походження товарів: «П» - товар, цілком вироблений в державі - учасниці Угоди; «Д1905» - товар, підданий достатній обробці (переробці) із зазначенням перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905; «К»- товар, країна походження кого визначена на основі кумулятивного принципу. Якщо в сертифікаті заявлено товари, що класифікуються в різних товарних позиціях за ТН ЗЕД та мають різні критерії походження, то в графі 9 зазначаються критерії походження, диференційовано для всіх товарів.

Податковим органом під час перевірки було встановлено та підтверджено судовим розглядом, що у наданих до митного контролю та митного оформлення сертифікатах про походження товарів форми СТ-1 графи 6 та 9 не заповнено.

Відповідно до абз.3 п. 9,3 розділу 9 зазначених вище Правил встановлено, що сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі якщо за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушенням вимог, установлених цими Правилами.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 354 Митного кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається, акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Згідно з ч. 6 ст. 345 Митного кодексу України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних, платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до ч. 14 ст. 354 Митного кодексу України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення, заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються є акті про результати перевірки.

Відповідно до підпунктів 54.3.2, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим, та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином, для виконання обов'язку органу доходів і зборів із самостійного визначення податкового зобов'язання необхідним є встановлення обставини заниження або завищення податкового зобов'язання, що і здійснено у акті перевірки (встановлено заниження).

Згідно з абзацом 1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу У країни у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковими або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, таким контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

В даній справі відповідачем обґрунтовано розраховано суму грошового зобов'язання (на суму заниження) позивача відповідно до ст.54 Податкового кодексу України. Способом визначення суми грошового зобов'язання абзац 1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначає надсилання (вручення) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Штрафні санкції по кожному виду платежу митницею застосовано на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 сп 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Судом встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, наведені норми та визначені ними процедури з визначення грошових зобов'язань позивача було дотримано.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх вчинені дотримано норми чинного законодавства при повному та правильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим відсутніми є підстави для їх скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентр-ГАЗсервіс» до Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 25 лютого 2014 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова