Постанова № 37434151, 25.12.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 грудня 2013 рокум. Ужгород№ 807/4046/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В.,

за участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

сторони у судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 588, 09 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - управління Пенсійного Фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, якою просить суд: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь управління Пенсійного Фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області заборгованість зі сплати нарахованих фінансових санкцій згідно рішення органу Пенсійного фонду № 399, 400 від 21.04.2010 року в загальній сумі 588, 09 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 25 грудня 2013 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача із клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю (а.с.38).

Відповідач, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явився повторно та не повідомив суд про причини неявки, заперечень проти позовних вимог не подав. Доказом про належне повідомлення відповідача про дату, місце і час судового розгляду слугують наявні в матеріалах справи конверти з ухвалами, що повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та повідомлення про вручення поштового відправлення та (а.с.26 - 29, 33а - 35, 37).

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2004 року ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області, як фізична особа підприємець про що видано відповідне Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_2, місцем проживання якого є: АДРЕСА_1 (а.с.5).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач являється страхувальником для осіб, які працюють у нього на умовах трудового найму (або інших умовах згідно трудового законодавства), відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 01.01.2011 року передбачали, що страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) для відповідних платників збору. Дата "01.01.2011" пов'язана з набранням чинності законодавством України про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким замінено сплату передбачених вище страхових внесків.

Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у період виникнення спірних правовідносин - у 2009 - 2010 роках встановлювались у розмірах згідно абзацу другого пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97 - ВР від 26.06.97 р. Для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 статті 1 цього Закону (а саме суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, юридичних та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників) у зазначений період діяла ставка у розмірі 33,2 % від об'єкту оподаткування.

Об'єктом оподаткування є, згідно п. 1 ст. 2 цього Закону, суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають виграти на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР), виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а також суми сплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Частина шоста статті 19 Закону № 1058 від 09.07.2003 року передбачала, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Матеріалами справи встановлено, що згідно Рішення органу Пенсійного фонду від 21.04.2010 року № 400 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до боржника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 були застосовані санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 247,74 грн. та нарахування пені в розмірі 235, 48 грн. (а.с. 6). Згідно розрахунку суми нарахованих фінансових санкцій, рішення прийняті за порушення страхувальником термінів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду за період з липня 2009 по лютий 2010 року (а.с. 7-9).

Судом встановлено, що згідно Рішення органу Пенсійного фонду від 21.04.2010 року № 399 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, до цього ж боржника за вказане порушення було вирішено застосувати санкції у розмірі 196, 65 грн. (9 - 15).

Частиною 13 ст. 106 Закону визначено, що суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. Разом з тим, обумовлені вищевказаними рішеннями суми застосованих фінансових санкцій боржником не сплачуються.

Судом встановлено, що вищенаведені Рішення страхувальником також не оскаржувались та не оспорювались ані в судовому, ані в адміністративному порядках.

Таким чином, залишок несплаченої заборгованості по застосованих до відпвідача штрафних санкціях та пені за наведеними вище рішеннями становить 588, 09 грн., що випливає з даних картки особового рахунку страхувальника (а.с. 10 - 15).

У добровільному порядку, в строк, передбачений законом, відповідач зазначену суму нарахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не погасив.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У відповідності з частиною другою ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків, або недоїмкою і стягуються з нарахуванням фінансових санкцій та пені.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених, для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить переконливого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду в місті Ужгороді Закарпатської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 588, 09 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути із фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді, Закарпатської області (вул.Швабська, 12Б, м.Ужгород, код ЄДРПОУ 20449653) заборгованість зі сплати нарахованих фінансових санкцій згідно рішень управління Пенсійного фонду в місті Ужгороді Закарпатської № 399, 400 від 21.04.2013 року в сумі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 09 (дев'ять) копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.В. Іванчулинець