Постанова № 37434126, 11.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р. Справа № 804/319/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача представника відповідача Багно Ю.В. Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Будівельне управління «Стальмонтаж-109» Публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 р. №0003292205,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Будівельне управління Стальмонтаж -109» Публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.11.2013 р. №0003292205 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72324,31 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 36162,16 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що податковий орган провів перевірку позивача, однак висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що спірне повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування, оскільки господарські операції були реально здійснені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в акті і є достатньою підставою для прийняття рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство «Будівельне управління Стальмонтаж -109» Публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» зареєстроване як юридична особа 22.08.2000 року виконавчим комітетом Нікопольською міською радою, як платник податків перебуває на обліку в Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість.

У період з 24.05.2013 року по 30.05.2013 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Будівельне управління Стальмонтаж -109» Публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Спецфундамент-Плюс» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 33972540), ТОВ «Мир-Інвест» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 34366756) за період 01.01.2012 року по 30.06.2012 року .

За наслідками перевірки складено Акт від 05.06.2013 року № 1591/225/31102612 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено: порушення ст.ст. 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 72 324, 31 грн..

На підставі висновків Акту перевірки Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 р. №0003292205, яким збільшено суму грошового зобов'язання Дочірнє підприємство «Будівельне управління «Стальмонтаж -109» Публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 72 324,31 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 36 162,16 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Так, протягом періоду з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» та ТОВ «Мир-Інвест».

Відповідно до акту перевірки під час перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизований систем податкового органу, система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, акт №1103/224/33972540 від 15.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із підприємствами, акт перевірки №57/22/34366756 від 08.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мир-Інвест» по взаємовідносинам з підприємствами, а також попередній акт перевірки позивача від12.06.2012 року за 01.10.2009 р. по 31.03.2012 р..

Так, ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» (виконавець) та ДП «БУ «Стальмонтаж-109» ВАТ «ДСК» (замовник) уклали договори від 07.12.2011 №23, від 09.01.2012 року №2, від 05.02.2012 року №6, від 07.02.2012 року №3, від 24.02.12 № 5, від 24.02.2012 №4 на виконання будівельно-монтажних робіт. У зв'язку з придбанням робіт в період з 01.01.12 р. по 31.03.12 р. позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 85728,37 гривень на підставі наданих податкових накладних.

У відповідності з даними електронних реєстрів отриманих податкових накладних позивач у період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року до складу податкового кредиту травня 2012 року включено ПДВ в сумі 7 130,83 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Мир-Інвест» на підставі податкової накладної від 31.05.2012 року.

У зв'язку з отриманими актами про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, податковим органом зроблено висновок про не підтвердження факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» та січень-лютий 2012 року та ТОВ «Мир-Інвест» за травень 2012 року, встановлено відсутність у таких продавців об'єкта оподаткування податку на прибуток та ПДВ.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників з урахуванням актів, які надійшли від Лівоборежної МДПІ м.Дніпропетровська, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів виконавців, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Щодо недання документів до перевірки слід зазначити, що під час судового розгляду справи встановлено, що Нікопольською ОДПІ до позивач направлено лист від 05.02.2013 р. про надання документів та пояснень по взаємовідносинам з ТОВ «Мир-Інвест» за травень 2012 р.. У відповідь позивачем надано копії документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Мир-Інвест», проте Нікопольською ОДПІ повторно направлено лист від 01.04.2013 р. №9797/10/22.4-14 про надання документів та пояснень по взаємовідносинам з ТОВ «Мир-Інвест» за травень 2012р. В результаті повторного запиту позивач листом повідомлено Нікопольську ОДПІ про відмову повторно надавати документи, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Мир-Інвест», тому що всі ксерокопії документів надані на лист №3649/10/22 від 05.02.2013 р.. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс» то, відповідний період був перевірений податковим органом, що відображено в акті перевірки від 12.06.2012 року №484/221/31102612 та зазначено в акті перевірки від 05.06.2013 року за №1591/221/31102612.

При цьому, позивачем до суду надані первинні документа, а саме: договори підряду №2 від 09.01.2012 року, №3 від 07.02.2012 року, №4 від 24.02.2012 року, №5 від 24.02.2012 року, №6 від 05.02.2012 року, додаткові погодження між позивачем та ТОВ «Спецфундаментбуд-Плюс», довідки про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року, за лютий 2012 року, за березень 2012 року, розрахунки загальновиробничих витрат, рахунки-фактури, податкові накладні, докази сплати отриманих послуг, також договір поставки №280512 від 28 травня 2012 року між позивачем та ТОВ «Мир-Інвест», видаткова накладна, рахунок на сплату та банківські виписки.

Згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» п.38.

Таким чином, за даними договорами було придбано товар та послуги, які використані позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства з боку його контрагентів. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів. Висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 р. №0003292205.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.70, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Будівельне управління «Стальмонтаж-109» Публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 р. №0003292205 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.11.2013 р. №0003292205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Будівельне управління Стальмонтаж-109» Публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» (код ЄДРПОУ 31102612) судові витрати у розмірі 216 (дві шістнадцять) грн. 97 коп..

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко